Головна
Ой верба, верба й кудрявая

Ой верба, верба й кудрявая

Назва	Ой верба, верба й кудрявая
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Нещаслива доля, Пияцтво, гуляння, Шлюбні стосунки
Дата запису	17 бер. 1991 р.
Місце запису	с. Клюшниківка, Миргородський район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина
Виконавці	Максюта Оксана Андріївна (1928), Петренко Ганна Андріївна (1915), Петренко Ганна Іллівна (1919), Гончаренко Килина Михайлівна (1910), Буряк Марія Федорівна (1913), Гончаренко Катерина Мартинівна (1924)
Збирачi	Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський
Транскрипція	Катерина Курдіновська

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 4Подобається Поділитися

Ой верба, верба й кудрявая,
Хто же тобі, верба, ой кудрі завив?

Завила мені ой густа лоза,
Мені з миленьким ой не злагода.

Ой пропив коня та й вороного,
Та вертається ой по другого.

А я ж, молода, й протів його,
Несу таляра ой золотого.

Несу таляра ой золотого,
Викупить коня ой вороного.

Ой не раз, не два та викупала,
Крізь віконечко ой утікала.

Крізь віконечко ой утікала,
В вишневім саду ой ночувала.

В вишневім саду ночувала,
Різних пташечок ой вислухала.

Що соловейко все тьох та й тьох.
Котяться сльози ой як той горох.

А зозулина ой куку, куку,
За що я терплю ой таку муку?

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 02:50 100	На горі берьоза	Пісні з особистого та родинного життя	с. Клюшниківка, Миргородський район	02:50	На горі берьоза, ой на горі кудрява, Ой хто йде, не минає, берьозу лама(є). (двічі) Хто йде, не минає – березу ламає, Ой горе тому жити, шо жінки не ма(є). (двічі) Горе тому жити, шо жінки не має, А й а ще найгіркіше, хто дві-три коха(є). (двічі) Вийду за ворота – травка зеленіє, Ой за хорошим мужом жінка молоді(є). (двічі) За хорошим мужом жінка молодіє, За розсукиним сином з личенька марні(є). (двічі)
0:00 04:43 100	Ой як жила я сім год удовою	Пісні з особистого та родинного життя	с. Клюшниківка, Миргородський район	04:43	Ой я жила я сім год удовою Та й не чула землі під собо(ю). Превраїли превражії люди: «Вийди заміж - добре тобі буд(е)». А я людську воленьку ввольнила, Вийшла заміж, головку втопи(ла). Утопила головоньку в глибоку криницю, Вийшла заміж за гірку п’яни(цю). Та й не знала як з миленьким жити, Пішла ж його раненько буди(ти). Та й забула людей розпитати, Як милого на йменнячко зва(ти). «Уставай же, милий, моє милування, Ой уже ж тобі готове вмива(ння). Та й уже ж тобі водиця в кубочку, Шитий рушник висить на кіло(чку). Та й уже тобі варенички в маслі І на столі горілочка в пля(шці)». Як став милий з постелі вставати, Стала мила в вікно виліта(ти). «Ой як же ти, мила, та й норови знала, Шо й од мене в вікно й виліта(ла)». «Ой я ж, милий, твоїх норовів не знала, Мені твоя матінка сказа(ла). Шо я твоїй ненці головоньку й ськала, А вона мені всю правду сказа(ла): «Шо й у мене син – червона калина, Будеш, доню, синя як ожи(на)».
0:00 03:59 100	Ой на Вкраїні висока могила	Балада	с. Клюшниківка, Миргородський район	03:59	Ой на Вкраїні висока могила, Ой на могилі червона калина. (двічі) На могилі червона калина, Ой на калині чорний ворон кряче. (двічі) На калині чорний ворон кряче, Ой на чужбині сиротина плаче: (двічі) "Я й недавно сиротою стала, Ой багато горенька й узнала. (двічі) Ой казали мені вражі люде: "Вийди заміж - добре тобі буде". (двічі) А я людську воленьку ввольнила, Вийшла заміж, головку втопила. (двічі) Ой, утопила в глибоку криницю, Вийшла заміж за горьку п'яницю. (двічі) Шо п’яниця все п'є та гуляє, А прийде додому - як не б'є, то лає. (двічі) Сам лягає у кроваті спати, Мене заставляє голубів ганяти. (двічі) Ой не літайте, голуби, по хаті, Та й не розбудіте милого з кроваті. (двічі) А я знаю, коли розбудити, Ой як стане сонечко сходити. (двічі) Уставай, Ваня, моє милування, Вже готове для тебе вмивання. (двічі) Шо вода в тазочку та ще й у садочку, Рушничок біленький висить на кілочку. (двічі) Стоять тобі вареники в маслі. Стоїть тобі горілочка в пляшці. (двічі) А єсть тобі білі паляниці, Задля тебе, горкого п'яниці. (двічі) Став Ваня з кроваті вставати, Стала його мила в вікно вилітати. (двічі) "Ой чого ж ти, мила, в вікно вилітаєш, Хіба ж ти моїх жартів не приймаєш?" (двічі) "Ой як би ж я та жарти приймала, То вже б давно в могилі лежала". (двічі)