Цифровий архів фольклору

Ой люлюлі, люлі,
Налетіли гулі
З попової клуні.
Сіли на воротях
В червоних чоботях,
Стали думать і гадать
Чим дитятко годувать,
Чи кашкою, молочком,
Чи солоденьким медком,
А-а, а-а, а!

Шо в дядька, в дядька,
Під окном ямка,
Дядько нап'ється,
Й у ямку котиться.

Ой, ну коту, котину,
Да куда їдеш по сіно?
Візьми нашу дитину,
Та й завези в долину,
Під червону калину,
А-а, а-а, а!

Циганка-ворожка сміялась наді мною,
За рученьку брала й качала й головой,
За рученьку брала й качала головой.

Нещасна, дівчино, на світі ростеш,
Кого вірно любиш, а заміж і не підеш,
Кого вірно любиш, а заміж і не підеш.

Не вір, дорогая, не вір нікому,
Повір, дорогая, мені одному,
Повір, дорогая, мені одному.

За далеким гаєм сонечко й сіда,
Ой там дівчинонька парня дожида,
Ой там дівчинонька парня дожида.

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Пішов котик витягати,
Та за вушка потягати,
Витяг за вуші,
Посадив на суші,
- Сиди, киця, весело,
Ми поїдем у село,
Та виорем нивку,
Та посієм материнку,
Материнка не вродила,
А вродив лопушок,
Зшиєм Саші кожушок,
Кожушок маленький,
А Саші тепленький.

Люлі, люлі, налетіли гулі,
Та й сіли на люлі,
Стали люлі колихать,
Стали Сашу забавлять.

Ой на річці, на Ордані,
Матир Божа ризи прала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

А поправши, повішавши,
На калину, на малину,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

Прилетіли анголята,
Взяли ризи на крилята,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

Од коморі до коморі по муку,
Граблі, вилка, три носилка, два ціпа,
Приході, кума, додому, льоду дам,
Брат Іллюха, брат Іван, Іван, Іван.

Ой зродила мати сина-сокола,
Та й не дала вирости, та й оженила. (двічі)

Та взяла невісточку не до любови,
Ні білеє личенько, ні чорні брови. (двічі)

Посилає сина в Крим-дорогу,
Нелюбу невісточку - полоти льону. (двічі)

Ой як виражала та все приказала:
"Не виполеш льону, то й не йди додому". (двічі)

Полола невістка, не виполола,
У полі невістка заночувала. (двічі)

У полі невістка заночувала,
До білого світа тополя стала. (двічі)

Як приїхав милий з Крим-дороги,
Кланявся матусі аж у самі ноги: (двічі)

"Об'їздив я, мамо, Крим і города,
Не бачив я, мамо, такого дива. (двічі)

Не бачив я, мамо, такого дива,
Щоб на нашім полі тополя зросла". (двічі)

"Ой бери ж ти, сину, гострую сокиру,
Та їдь же й у поле, рубай тополину". (двічі)

Як приїхав милий тополю рубать,
Ударив він раз - став лист опадать. (двічі)

Ударив він другий – зашаталася,
Ударив у третій - обізвалася. " (двічі)

"Не рубай же милий - я ж твоя жена,
Це ж твоя матуся таке зробила. (двічі)

Це твоя матуся таке зробила,
Що нас молоденьких розлучила". (двічі)

Та ой ходила ой дівчинонька по садочку,
Підколола ой білу ножку на трісочку. (двічі)

Ой болить моя біла ножка, болить больно,
Ходив козак ой до дівчини так недовго. (двічі)

Ой ходив козак та й до дівчини три годочки,
А дівчині а й здалося три деньочки. (двічі)

Ой забирають та й миленького у солдати,
Та й не вспіла ой дівчинонька розпитати. (двічі)

Ой розпитати:
"Ой чи мені заміж іти чи гуляти?". (двічі)

Ой гуляй-гуляй, дівчинонько, як гуляла,
Чеши, чеши та й русу косу, як чесала. (двічі)

Чеши, чеши русу косу, як чесала,
Та не стели постіль білу, як ти слала. (двічі)

Бо він твою постіль білу перемаже,
Ходитиме, любитиме - всім розкаже. (двічі)

Бо він твою постіль білу перетопче,
Ходитиме, любитиме – та й не схоче. (двічі)

Кажу казу (казку),
Зарізав дід козу,
А вовк наївся,
Отняв у його
Та дристав,
А хазяїн тоді біг
Та хлестав!

Маленькая дівочка як розова квіточка,
Читаю, читаю – нічого не знаю,
Тіки знаю аз та буки – дайте копієчку в руки!

Не здихай, мила, так тяжко,
Не здихай так тяжело,
А вой да хіба же тобі дру…, ой дружка жалко,
Забувай тепер його.

Забувай тепер його.
Та вой да хіба же тоді же я, ой я й забуду,
Як закроються ой глаза.

Як закроються глаза.
Та вой да серце же кров'ю же о…, ой оболльоться,
Грудь сов'яне же я..., ой як трава.

Грудь сов'яне, як трава.
Та вой да грудь сов'яне і ой засохне,
Нікогда не ро…, ой розцвітьот.

Нікогда не розцвітьот.
Та вой да по кладбищу я ходила,
Не боялась нічого.

Не боялась нічого.
Та вой да чого ж мені ой здєсь бояться,
Здєсь ночниї сторожа.

Здєсь ночниї сторожа.
Та вой да чого ж мені здєсь бояться,
Здєсь мой миленький лежить.

Ой чи то ж той Омелько, (двічі)
Ой чи то ж той Омелько, що жне жито помаленьку. (двічі)

Він нажав пів снопа (двічі)
Він нажав пів снопа та й говорить, що копа. (двічі)

Він нажав один сніп (двічі)
Він нажав один сніп та й говорить десять кіп. (двічі)

А він жита не жав, (двічі)
А він жита не жав, в борозенці лежав. (двічі)

Борозенька вузенька, (двічі)
Борозенька вузенька, ми не вляжемося. (двічі)

Тепер нічка невеличка,(двічі)
Тепер нічка невеличка, не награємося. (двічі)

Ось і дядина іде, (двічі)
Ось і дядина іде і гов'ядину несе. (двічі)

Чи гов'ядину їсти, (двічі)
Чи гов'ядину їсти, чи на дядину влізти?

Він гов'ядину ізжер, (двічі)
Він гов'ядину ізжер, сім раз дядині упер. (двічі)

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Пішов котик рятувати,
Та й за уха витягати,
Витяг, витяг за уші,
Посадив же на суші,
Сиди, кицю, весело,
Як поїду на село,
Рибки ловити,
І кицю кормити.

Як я була ще маленька, колихала мене ненька,
Ой дуб, дуба-дуба, дівчина моя люба.

А як стала підростати, стали хлопці колихати,
Ой дуб, дуба-дуба, дівчина моя люба.

А я спати не хотіла, аж коробка торохтіла,
Ой дуб, дуба-дуба, дівчина моя люба.

Набрехала на мене, шо я лазив на неї,
А я лазив на берьозу, не на п’яну, на тверьозу,
Ой дуб-дуба, дуба-дуба, була дівчина люба,
Набрехала на мене, шо я лазив до неї,
А я лазив на берьозу, не на п’яну, на тверьозу!

Дружко коровай крає,

Дружко коровай крає,
Семеро діток має,
Та всі з кошелями,
Весь коровай забра(ли).

Ой косив мужик та й у лузі сіно,
Ой же піт із його ллється.

Аж піт з його ллється,
Ох і лежить чумак та й під своїм возом,
Ой із мужика сміється.

З мужика сміється,
Ох і смійся, смійся, та превражий сину,
Ой за сміх тобі буде.

Та й за сміх тобі буде,
Ой прийде зіма, недобра година,
Нічим воли годувати.

Ой нічим воли годувати,
Воли ревуть, води не п'ють
Чумак зажурився.

Чумак зажурився,
Ой бере чумак з-під поли налигач,
Та й пішов слободою.

Світилочка ласа,

Світилочка ласа,
Вкрала кусок мняса,
За стіл захилилась,
Мнясом запиха(лась).

Якби не Данило,
Її б задави(ло).