Цифровий архів фольклору

Як отдаєш, моя матінко, мене й молоду,
То й дай мені зозуленьку луговую.

Ой, нащо тобі, дитя моє, зозуля й така,
Єсть у тебе, молодої, свекруха лиха.

Ой вона сама рано встане, тебе й не збуде,
Й до сусіди, коли піде, та й обсуде.

Ой, сяка-така невісточка, не хоче й робить,
Ні ложечок, ні мисочок не хоче помить.

Ой казали свати багаті,
Коли вони та й убогії,
У них коні кривоногії,
Сами пішки йшли,
Молодого у мішку несли, у!

Пусти, свате, в хату,
Нас тут не багато,
Сім раз да по семеро,
Свату хату перевернемо, у!

А в нашого свата,
Дубовая хата,
Сволоки з берези,
Дружечки твере(зі)!

Старший боярин губатий,
До столу прип'ятий,
Гвоздочком прибитий,
Щоб не був серди(тий)!

Старша світилка маленька,
Як жабка рябенька,
До столу скакала,
Весь поїзд зляка(ла)!

Ой матінько утко,
Ворочайся прутко,
Сонечко низенько,
Дружечки близе(нько)!

Свекруха невістку бажала,
До купки пиріжки складала,
До купки пиріжки, до купки,
Для невісточки, голу(бки).

Ми думали, що приїхали,
Ми думали, що приїхали,
Вони пішки прийшли,
Молодого в мішку принесли,
А свашку в торбині,
Щоб не з'їли сви(ні).
Світилку в коробці,
Щоб не вкрали хло(пці).

Ой доки ми та й стоятимем,
Сиру землю тай топтатимем,
Золотими підковками,
Червоними чобітка(ми).

А буяри полякались,

А буяри полякалися,
Та в солому поховалися,
А дружечки повиходили,
Та з соломи повиводили,
Один кривий, другий сліпий,
А третій горбатий,
Не вміє танцював(ти).

Світилка-шпилька при стіні,
На ній сорочка не її,
Прийшов сусіда, питає,
Сорочечку з неї скидає.

Она каже:

Не правда, сусі(ди),

Не правда, сусіди,
Повна скриня, повна бодня,
Хоч заміж сього(дні).

Де твої, свашко, да(ри),

Де твої, свашко, дари,
Шо ми їх бажали,
Хусточки, рушнички,
Дружечкам шишечки.

Неправда, друже(чки),

Неправда, дружечки,
Ліпила шишечки,
Із рути та з м’яти,
Дружечок дарува(ти).

Ой чоботи, чоботи ви мої,
Чом діла не робите ви міні,
Оце тії чоботи, шо зять дав,
А за тії чоботи дочку взяв.

Оце ж тії чоботи, шо з бичка,
Чом діла не робите, як дочка,
Чоботи, чоботи ви мої,
Наробили клопоти ви міні.

(Ой чоботи ж, чоботи ви мої,
Наробили клопоти ви міні,
Оце тії чоботи, шо зять дав,
А за ції чоботи дочку взяв,
Чоботи, чоботи ви мої,
Наробили клопоти ви міні.)