Цифровий архів фольклору

Плачте, очі, плачте, карі, така ваша доля,
Полюбила мільоночка, при місяцю стоя (двічі)

Не я його полюбила, полюбила мати,
Вона мені поручила рушнички давати (двічі)

Один дала, другий дала, а на третьом стала,
А четвертим білесеньким ручки пов'язала (двічі)

Пішла мати, пішла я напувати бугая,
Я за його:" Бицю, бицю!", а він лізе під спідницю.

Ой мамінька, я українка,
За козака вийду замуж, буду барінька.

Ми з подружкою вдвойом молотілі в полє льон,
Молотілі, говорілі, давай замуж не пайдьом!

Пішла киця по водицю
Та й упала у криницю,
Пішов котик рятувать
Та й за вушка витягать,
Та й витяг за вушка,
Посадив на сушку,
Сиди, кицю, не мурчи,
Коли впала, так мовчи!

Пішла жінка на базар соли купити,
Я й за ціп та на піч хліба молотити. (двічі)

Ударю, не вдарю, на шлях поглядаю,
Усі жінки з базарю йдут, моєї немає. (двічі)

Трошки перегодом, іде огородом,
Шатається, хитається, за коляки хватається, чоловіка лає. (двічі)

Хай тебе, чоловіче, та й напала трясця,
Як піду я на базар, нема мені щастя! (двічі)

Соли не купила, пшоно загубила,
Із хорошим чоловіком в шинок заблудила. (двічі)

Ти думаєш, чоловіче, шо я дуже п’яна,
Розпитайся людей, ні разу не впала! (двічі)

Ти думаєш, чоловіче, за шо напилася,
Моя курочка знеслась, я яєчка продала, напилася! (двічі)

Пішла жінка на базар сало покупати,
Солі не купила, сало загубила.

Солі не купила, сало загубила,
А з жонатим козаком в шинок заблудила.

Трохи перегодом, лізе огородом,
Шатається, бовтається, чоловіка лає. (двічі)

Ти думаєш, чоловіче, що я напилася,
А я рада, радесенька, що з родом зійшлася. (двічі)

Ти думаєш, чоловіче, що я дуже п’яна,
Попитай у людей, не разу не впала. (двічі)

Пішла Галя на базар соли купувати,
Вона соли не купила, в шинок заблудила. (двічі)

Вона соли не купила, в шинок заблудила:
«Бідна моя голівонька, шо я й наробила». (двічі)

Возьму ціп – та й на тік жито молотити,
Ударю, не вдарю – на сторону гляну. (двічі)

Всі жінки додому йдуть – моєї не видно,
Трохи перегодом чеше огородом. (двічі)

«Ти думаєш, чоловіче, шо я іду п`яна,
Тричі лізла через тин – ни разу й не впала. (двічі)

Тричі лізла через тин – ни разу й не впала,
Од пояса до рубця спідницю порвала». (двічі)

Питушок, питушок,
Золотой гребішок,
Масляна головушка,
Шолкова бородушка.

Шолкова бородушка,
Чом ти рано встайош,
Голосісто пойош?

На соломкє я спал
Да раньохєнько устал,
Пашол по водіцу
Й найшов молодіцу.

Молодіца Хомина
Й по бєрєгу ходіла,
Травку рвала,
Тєляткам давала.

Тєлятки не їли,
Под ножки подбилі,
Ой, тпрусь-ка, бичок,
Тєбя волк задєрьот.

Потом лєском,
Подбєрєжнєчком
Налєтєлі соколи,
Загубілі сапоги.

Ой, Ванька, дружок,
Подай сапожок!

Мінє нєкогда,
Я головушку чєшу
І к обєдє нє спєшу!

Таракан-дровосєк
Сєбє голову отсєк,
Блоха баню топіла,
Воша банілася.

Воша банілася
Да й ошкварілася,
Слава тєбє, Господі,
Воша околєла,
Она, распроклятая,
Всєм надоєла!

Миш кніш прокусіл,
Блоха борщ переліла,
Півєнь коня задушив,
Нічим їхать до млина!

От тепер я сиротою
Навіки й остався,
Жінка сани іспалила,
Шо з печі спускався!

Петре, Павле ще й Іване,
А вже петрівочка й мина(є).

Та й минає,
Половина літечка й нема(є).

Ой немає,
Із-за гори сонце йде та й ся(є).

Та й сяє,
Козаченько кониченька й сідла(є).

Та й сідлає,
Вийшла його стара мати й пита(є).

(Ой куди ти, мій синочку, гадаєш,
Вороного кониченька сідлаєш?

Сідлаю, мамо, свого, не твого,
А поїду до тестенька до свого,

Ще й до тиї тещі гордої,
До тиї дівчиноньки молодої.

Стояла дівчинонька на порозі,
Та згадала козаченька у дорозі.
Що покупив їй черевички в обнозі,

Ходи ходи, дівчинонько, поки подереш,
Та за мене рушнички подаєш.

А вона ходила, не подрала,
А за хлопця рушничків не давала.)

Перекиньмо, подруженьки,
Через яр верьовку,
Чи не прийдуть по верьовці
Та й селянські хло(пці)?

Ідуть, ідуть та й лейківці,
Як мак процвітає,
Поміж ними наші хлопці,
Як сміття літа(є).

Перекиньмо, подруженьки,
Через яр верьовку,
Чи не прийдуть по верьовці
Та й селянські хло(пці)?

Перва половина - червона калина,
Друга же половина - молода дівчина. (двічі)

А в тії дівчини вишиття широке,
Почекай, дівчино, мене ці два роки. (двічі)

Ой рада, козаче, два роки чекати,
Так хоче матуся за нелюба дати. (двічі)

А в неділю вранці ше сонце не сходе,
Козак молоденький по казармі ходе. (двічі)

По казармі ходе, в рукаш шаблю носе,
Свого командира хорошенько просе. (двічі)

Командире, брате, відпусти додому,
Залишив дівчину, не доручив нікому. (двічі)

Пустю додому та й ще не самого,
Дам я на дорогу коня вороного. (двічі)

Козаченько їде, ворота минає,
А дівчина плаче, слізоньки втирає. (двічі)

Ой куда ж ти їдеш, ворота минаєш?
Я ж твоя кохана, хіба ж ти не знаєш? (двічі)

Пане господарю, чи живеш ти дома?
Радуйся, радуйся, земле,
Веселися, Боже наш,
Син Божий народився!

Як живеш ти дома, то застеляй стола,
Радуйся, радуйся, земле,
Веселися, Боже наш,
Син Божий народився!

Та й клади калачі з ярої пшениці,
Радуйся, радуйся, земле,
Веселися, Боже наш,
Син Божий народився!

Та й буде до тебе аж три гостоньки,
Радуйся, радуйся, земле,
Веселися, Боже наш,
Син Божий народився!

Ох та ідут воли в чисте поле, та й а овечки з по(ля).

Ех, й а овечки з поля, ох і же,
Та й заплакала же дівчинонька та й край козака сто(я).

Ой край козака же стоя, ех і,
Та й ти козаче, сизий орле, та й хто ж мене ой приго(рне).

Ой хто ж мене пригорне, ех і,
Та й пригортайся же дівчинонько та й к другому тако(му).

Ей к другому такому, ех і,
Та й не кажи ти тиї правди, та й що мені ой само(му).

Ой що мені самому, ех і,
Та як мені не казати, та як буде ой пита(ти).

Ой як буде питати, ех і,
Та як пригорне, поцелує, та треба розказа(ти).

Ой треба же розказати, ех і,
Та попід мостом травка росте, та й стелиться ли(стом).

Та й ой стелиться листом, ох і,
Ой викликає парень дєвку та й не голосом, сви(стом).

Ой не голосом, свистом, ех і,
Та й вийди же, вийди, дівчинонько, та й з возрубленої ха(ти).

Та й з возрублєной хати, ех і,
Та порадь мене, дівчинонько, та як рідная мати.

Ой як рідная мати, ох і,
Та ой чи (жениться та ой тебе.....???)

Отдала й мене матінка й моя,
За великої й гори,
Ой заказала, заговорила,
Щоб сім год не ходи(ла).

Не пішла я й год, не пішла я й два,
А на третій скучила, егей,
Не пішла я й год, не пішла я й два,
А на третій скучи(ла).

Я й ...схватючи, перелетючи,
Сивою й зозулею, егей,
Я й ...тючи, перелетючи,
Сивою й зозуле(ю).

Буду й кувати, не промовляти,
Щоб не пізнала мати, егей,
Буду й кувати, не промовляти,
Щоб не пізнала й ма)ти)

(Та й вийшла мати, воду брати,
Стала зозулю зганяти,
Ой ти, зозуля, ой ти сивая,
Чом так рано куєш?

Я й не зозуля, я й не сивая,
Я ваша дитина.)

Ой, що ж бо то та й за чорний ворон,
А й що й по морю літає,
Ой, що ж бо то та ще й за бурлака,
А й що й всих бурлак збирає.

Ой, ходімо, панове, молодці,
А й у той город Лебедин,
Ой, ходімо, панове, молодці,
А й у той город Лебедин.

Ой, шумлять верби в кінці греблі,
Шо я й насадила (двічі).

Ой, нема мого миленького,
Що я й полюбила (двічі).

Ой, нема мого миленького,
Поїхав в Одесу (двічі).

Ой, мені сказав: «Дівчинонько,
Жди на й другу весну» (двічі).

Ой, ждала, ждала дівчинонька,
Та й плакати стала (двічі).

Ой, уже ж моя постіль біла
Пилечком припала (двічі).

Ой, хоч припала, не припала,
Не буду трусити (двічі).

Ой, розсердився мій миленький,
Не буду просити (двічі).

Ой, нехай його ті попросять,
Що греблю розносять (двічі).

Ой, нехай його ті благають,
Що верби ламають (двічі).

Ой, ура й ура,
Додому пора,
Ой, пора давно,
А ми не йдемо.
А ми не йдемо,
Приказу ждемо,
Поки приказ прикажеться
Тройки коней запряжеться,
А ми сядемо
Та й поїдемо, гу!

Ой, у лузі при битій дорозі,
Там косарі сіно косять.

Там косарі сіно косять,
Та сидить чумак під новеньким возом,
Він з косариків сміється.

Він з косариків сміється,
Та смійся, смійся, чумаче Макару,
За сміх тобі горе буде.

За сміх тобі горе буде,
Та прийде зима ще й люті морози,
Сіна тобі треба буде.

Сіна тобі треба буде,
Та прийшла зима ще й люті морози,
На драбиночку схилився.

На драбиночку схилився,
Та він своїми карими очима
На сірі воли дивився.

На сірі воли дивився,
Та воли ж мої, сірі, половії,
Хто над вами паном буде?

Хто над вами паном буде,
Та ой хто буде сіном годувати,
То той буде й панувати.

Ой, ти синенький та пролісочку,
Чи й гарно тобі же й у лісо(чку)?

Ой, так же мєні та й у лісочку,
Як тій дівчині же й у мачу(хи).

Шо пізно ляже та рано встане,
Та як й устане же та й запла(че).

Ой, недобра моя та й годинонька,
Шо в мене ненька й не рідне(нька).

Шо в мене ненька та нерідненька,
Й а в мене головка й не гладе(нька).

Ой, ти синенький та пролісочку,
Чи ї гарно тобі й у лісо(чку)?

А й так же мєні та й у лісочку,
Як тій дівчині й у мачу(хи).

Шо пізно ляже та рано встане,
Та як устане й та й запла(че).

Та й недобра ж моя та годинонька,
Шо в мене ненька й нерідне(нька).

Шо в мене ненька та й нерідненька,
Й а в мене головка й не гладе(нька).