Цифровий архів фольклору

Щедрик-ведрик,
Дайте вареник,
Кільце ковбаски,
Грудочку кашки,
Казала мати,
Шоб дали й сала,
А батько сварився,
Шоб не барився,
Коротка свитка й дрижить литка!

Дайте ковбасу, я додому понесу!
А дайте кишку, я отут у вас із затишку з’їм!
(А дайте кишку, з’їм у затишку!)

На Петра хліб пекла,
А на Йвана вибирала,
Іван, Івашенько!

Їхали бояри горою,
Та кликали Марусю з собою,
Ходім, Маруся, із нами,
Дамо тобі цвіточок з перами,
Ти ж того цвіточка не зноси,
Полюби Ваню, не бро(си).

Колядую-дую,
Де ковбасу чую,
А де не чуваю,
Там і не буваю!

Понад нашим яром
Та пшениченька ланом,
Горою ой овес.

Горою овес.
Та ой чом не по правді же,
Та розсукин син, варвар,
Зо мною ой живеш.

Зо мною живеш.
Та по уличкам ходиш
Та весьоло ой співаєш,
Голос по..., ой подаєш.

Голос подаєш.
Та обсади ж ти, мила, же
Та й голубонька сива, же
Вишеньками двір.

Вишеньками двор.
Та ой шоб не заходив,
А вітрець не заносив,
Голосочок мой.

Голосочок мой.
Та уже ж я садила же,
Тай уже й поливала же,
Не приймається.

Не приймається.
Та кого ж я любила же,
Та й уже й позабила,
Не признається.

Зацветала вишенья й алыми ж да цветами,
Ох ляли лё-, ох и лёли, алыми же да цвета(ми).

Алыми да й усяками, да всё ж разным цветом,
Ох ляли лё-, ох и лёли, да всё ж разным цве(том).

Опадала вишенья, да все ж трёми да зарями,
Ох ляли лё-, ох и лёли, все ж трёми да заря(ми).

Было б табе сидеть в батюшки, всё же тихо да и смирно,
Ох ляли лё-, ох и лёли, всё же тихо да и смирно.

Золотыми ключиками, да в них звонко же да звонить,
Ох ляли лё-, ох и лёли, да в них звонко ж да звонить.

Мы ж табе да вот, Марьюшка, всю правду да сказали,
Ох ляли лё-, ох и лёли, всю ж правду да сказали.

Як Введення нарождення,
Божого сина,
Божого сина.

Породила Діва Марія,
Божого сина,
Божого сина.

Й у вертепі спородила,
В яслах сповила,
В яслах сповила.

А сповивши, Божого сина,
Анголам дала,
Анголам дала.

Прилетіло три анголи,
З небес летячи,
З небес летячи.

Проспівали і сказали:
— Не бійся, Діво,
— Не бійся, Діво.

— Не бійсь, Діво, не бійсь, Марійо,
Це ангельський глас,
Це ангельський глас.

Приймай дитя нарождення,
На руки при нас,
На руки при нас.

(Шо в нашого хазяїна,
Стояло древо,
Стояло древо.

На тім древі на зеленім,
Золоті віти,
Золоті віти.

На ті віти, на золоті,
Дивувалися діти,
Дивувалися діти.

Не так діти, як пани та царі).

Як ходила та й Марійка по новім току,
Виганяла й селезника на бистру рі(ку).

На бистру ріку,
Пливи, пливи, селезнику, тихо й по воді.

Тихо по воді,
Прибудь, прибудь, мій батеньку, хоть сьодня к міні.

Хоть сьодня к міні,
Та й дай міні порадоньку, бідній сироті.

Ой Дєва Марія сина породила,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Вона породила, в ясла положила,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

В ясла положила, пеленами вкрила,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син божий народився.

Пане господарю, одчиняй же двері,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Що до тебе прийшло три празники в гості,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Що перший же празник – да святе Рожество,
Радуйся, ой радуйся, земле. Син Божий народився.

А другий же празник – да Василь Великий,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

А третій же празник – та Іван Хреститель,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Шо Іван Хреститель воду освящає,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Сахарь-махарь, п’ятачок,
Їхав дід, старичок,
Не доїхав до криниці:
«Здрастуйте, молодиці!
В мене жінка, Катерина,
Борщу, каші наварила,
Перднула, затовкла
І з дому втекла!».

Маланка святая,
По сеню ходила,
Василю будила,
Василечка, тата,
Пусти меня в хату,
На тёплое лето,
На холоднаю зиму,
Зиму зимувати,
Хлеба засивати,
И жито-пшеницу,
Всякаю кашницу,
Девка жито жала,
Честный хрест держала,
Радуйтеся, люди,
Вам Сус Христос буде,
Столы застилайте,
Свечи зажигайте,
А нам пирог дайте,
Целый, не ламайте!

Здравствуйте хозяин с хозяйкой,
С Новым Годом, с праздничком!

Мир миром,

Мир миром,
Мир миром,
Пироги з сиром,
Вареники в маслі,
Бояри прекрасні,
Помирі(мось)!