Цифровий архів фольклору

В Цареграді та й на риночку,
Там пив Байда мед-горілочку.

Там пив Байда мед-горілочку
Та не день, не нічку та й не й одну ночку.

Та й приїхав посіл, царь турецький:
«Ой що ж ти же робиш, Байда ж молодецький?».

«Ой п’ю я, царю, мед-горілочку,
Та й не день, не нічку, та й не й одну ночку».

«Бросай, Байда, Байда байдувати,
Сватай мою дочку, будеш царювати!».

«В тебе й дочка та й некрасива,
А у тебе віра, віра нечестива!».

Ой як крикнув посіл, цар та й турецький
Та й на своїх слугів, слугів молодецьких:

«Візьміть Байду, Байду зв’яжіте
Та й за ребри гаком, гаком зачепіте!».

Взяли Байду, Байду зв’язали
Та за ребри гаком, гаком зачіпали.

Висить Байда, Байда на дубочку
Та й не день, не нічку, та й не годиночку.

«Дозволь, панич, свого й лука взяти
Та…………………………………………

…………………………………………….

Мені, Байді молодому, мед-горілку пити. (двічі)

Шо в руті-м’яті, в рублений хаті,
Ой, дай, Боже!
Шо в руті-м’яті, в рублений хаті,
Святий ве(чір)!

Дівка Марійка плаття качала,
Ой, дай, Боже!
Дівка Марійка плаття качала,
Святий ве(чір)!

А качаючи, наряджалася,
Ой, дай, Боже!
Й а качаючи, наряджалася,
Святий ве(чір)!

А нарядившись, до церковки йшла,
Ой, дай, Боже!
А нарядившись, до церковки йшла,
Святий ве(чір)!

В церковці стала, як зоря сяла,
Ой, дай, Боже!
В церковці стала, як зоря сяла,
Святий ве(чір).

(Паничі стояли, шапки зійняли,
Ой, дай, Боже!
Паничі стояли її питали,
Святий ве(чір)!

Чия ти дочка, як паняночка?
Ой, дай, Боже!
Чия ти дочка, як паняночка?
Святий ве(чір)!

Чи ти попівна, чи королівна?
Ой, дай, Боже!
Чи ти попівна, чи королівна?
Святий ве(чір)!

А й не попівна, не королівна,
Ой, дай, Боже!
А й не попівна, не королівна,
Святий ве(чір)!

Батькова дочка, як паняночка,
Ой, дай, Боже!
Батькова дочка, як паняночка,
Святий ве(чір)!

Добрий вечір!

Звізда ясна й упала,
А яка ми не бувала,
Пред вертепом звізда ясна,
Весь світ осіяла,
Пред вертепом звізда ясна,
Весь світ осіяла.

Увесь світ осіяла,
Увесь світ звеселила,
За Дівою Марією,
Від Бога небесного,
За Дівою Марією,
Від Бога небесного.

Когда Сус Христос родився,
Увесь світ звеселився,
Од Марії рождєної,
Від Бога небесного,
Од Марії рожденої,
Від Бога небесного.

Полети, соколе, далеко у поле,
Полети, соколе, далеко у по(ле).

Там твою сокілку галочки обсіли,
Там твою сокілку галочки обсі(ли).

Нехай сідают, як сами знают,
Нехай сідают, як сами зна(ют).

Я свою сокілку між ними пізнаю,
Я свою сокілку між ними пізна(ю).

Галочки - чорненькі, сокілка - сизенька,
Галочки - чорненькі, сокілка - сизе(нька).

Полети, Мишечка, далеко у поле,
Полети, Мишечка, далеко у по(ле).

Там твою Катрусю дружечки обсіли,
Там твою Катрусю дружечки обсі(ли).

Нехай сідают, як сами знают,
Нехай сідают, як сами знают.

Я свою Катрусю між ними пізнаю,
Я свою Катрусю між ними пізнаю.

Дружечки - в квіточках, Катруся - в віночку,
Дружечки - в квіточках, Катруся - в віно(чку).

Ой, усі зорі піднялися, ой, а місяць підбився,
Ой, усі хлопці на вулиці, ой, а мій опізнився,
Ой, усі хлопці на вулиці, ой, а мій опізни(вся).

Ой, чого, чого запізнився, ой, що дома немає,
Ой, в чистому полі край Дунаю, ой, коня напуває,
Ой, в чистому полі край Дунаю, ой, коня ж напу(ває).

Ой, а кінь ірже й води не п’є, та й дороженьку ж чує,
Ой, десь мій милий, чорнобривий, ой, з другою й ночує,
Ой, десь мій милий, чорнобривий, ой, з другою й но(чує).

Ой, ночуй, ночуй, розсукин син, ой, ночуй, обнімайся,
Ой, а до мене молодої, ой, повік не являйся,
Ой, а до мене молодої, ой, повік не явля(йся).

Ой, із-за гори,
Та із-за кручі,
Ой, риплять вози йдучі.

Ой, риплять вози йдучі
Та й вози риплять, а ярма бряжчать,
Ой, воли ремигають.

Ой, воли же ремигають,
Та й попереду сам чумацький син
На сопілочку грає.

На сопілочку грає,
Ой, сопілочка та з барвіночка,
Ой, оріхове денце.

Ой, оріхове денце,
Та як заграє та трава в'яне,
Ой, болить моє серце.

Ой, болить моє серце,
Та й болять ручки та болять ножки,
Ой, пшениченьку жнучи.

Ой, пшениченьку жнучи,
Та ой як мені та й надоїло,
Ой, миленького ждучи.

Ой з-за гір, з-за гір та вилітав сокіл, а з-за хутора вилітало два.

Вилітало два та й один одного братом назива:

«Ой ти, брат сокіл, та високо літав, високо літав, шо ж ти там видав?»

«Ой видав я там зелені жита, а в тому житі козака вбито.

А вбито його не теперечка, проросла трава крізь реберечка.»

Ой побреду, побреду, по коліна в лободу,
Та й до тиї дівчини, що хароша на виду.

Харошая дівчина, харошого стану,
А хто її любить буде, як я перестану (двічі).

На вгороді будяк, полюбив мене дяк,
Він мене полюбив, черевички купив (двічі).

Черевички з рогозу, не бояться морозу,
А чьолочки з лободи, не бояться води.

Купив мені черевики за цілого пʼятака,
Щоб з вечора до півночі вибивала гопака (двічі).

А в дядька, в дядька,
Дядина гладка,
Не хоче встати,
Ковбаси дати,
А дядько б устав,
Так штани засрав!

Ненько моя, та й не гай мене,

Ненько моя, та й не гай мене,
Ненько моя, виряжай ме(не).

Тепер нічка та темненькая,

Тепер нічка та темненькая,
Дороженька далеченька(я).

Будем їхать та й заблудимо,

Ми поїдем та й заблудимо,
І Валюшу та й загуби(мо).

Зеленая ой дібрівонька, (двічі)
У три ряди же та й посаже(на).

У три ряди ой посажена,
У три ряди же та й посажена,
Нам дорожка же та й указа(на).

На дорожкє ой явір стоїть,
На дорожкє же та явір стоїть,
Під явором та й козак ле(жить).

Под явором та й козак лежить, (двічі)
В правой ручкє же та й коня де(ржить).

А лівою ой воду бере,
А лівою же та й воду бере,
На серденько же ой полива(є).

На серденько ой поливає, (двічі)
До серденька ой промовля(є):

«Серце моє ой скорблящеє, (двічі)
Тіло моє ой трудяще(є).

Надумало ой помирати (двічі)
Та й нікому ой похова(ти).

Якби в мене ой батьки були, (двічі)
Вони б мене ой схорони(ли).

Якби в мене ой сестри були, (двічі)
Вони б мене та й обтужи(ли).

Якби в мене ой брати були, (двічі)
Вони б мене в могилу пусти(ли)».

Ой добрий вечір,
Ой добрий вечір,
Пан хазяїну.

Пан хазяїну,
Пан хазяїну,
Вставай з постели.

Вставай з постели,
Вставай з постели,
Вимітай двори.

Вимітай двори,
Вимітай двори,
Застилай столи.

Застилай столи,
Застилай столи,
Клади калачі.

Клади калачі,
Клади калачі,
З ярої пшениці.

Буде до тебе,
Буде до тебе
Аж троє гостей.

Аж троє гостей,
Аж троє гостей,
Троє радостей.

Що перший же гость,
Що перший же гость –
Ясне сонечко.

А другий же гость,
А другий же гость –
Ясен місяцю.

А третій же гость,
А третій же гость –
Дрібний дощичок.

Ясне сонечко,
Ясне сонечко,
Чим похвалишся?

Як я ізійду,
Як я ізійду,
Рано в неділю.

............................

Стелили мости з калини-трости,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Через ті мости бігла коляска,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

А в тій колясці - дівка в наряді,
Калина, калина рясна,
Дівчока красна й дівчина.

Зустріло її три розбойнички,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Загадали їй дві загадочки,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Як одгадаєш - батькова будеш,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Не одгадаєш - то наша будеш,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Ой шо ж то росте без коріннячка?
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Ой що ж то горить без полум’ячка?
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

А зоря горить без полум’ячка,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

А камінь росте без коріннячка,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Ой ясен жи красен, як місяць на небі,
Ой раю, ой раю розвився,
Христос народився, народився!

А ще ж і красніше Іванко на службі,
Ой раю, ой раю розвився,
Христос народився, народився!

Він по полку ходить, кониченька водить,
Ой раю, ой раю розвився,
Христос народився, народився!

Кониченька водить, з коником говорить,
Ой раю, ой раю розвився,
Христос народився, народився!

Ой, коню мій, коню, ой продам я тебе,
Ой раю, ой раю розвився,
Христос народився, народився!

Ой продам я тебе далеко од себе,
Ой раю, ой раю розвився,
Христос народився, народився!

Далеко од себе, за дешеву плату,
Ой раю, ой раю розвився,
Христос народився, народився!

(За дешеву плату, за горілки кварту.

Ти ж Іване-пане, не продавай мене.

Не продавай мене далеко й од себе.

Ой стану я тобі в великій пригоді.

Як буде на тебе три погодоньки.

Сніг, метелиця, ще й ожеледиця.

Як розпущу я свої сизокрилля.

Та й вкрию коня, коня вороного.

Коня вороного, тебе молодого.

Тебе молодого, пухову перину.

Пухову перину, молоду дівчину.)

Пішла киця по водицю
Та й упала у криницю,
Пішов котик рятувать
Та й за вушка витягать,
Та й витяг за вушка,
Посадив на сушку,
Сиди, кицю, не мурчи,
Коли впала, так мовчи!

Закувала зозуленька в саду на помості, гей,
Приїхали до дівчини три козаки в гості, гей,
Приїхали до дівчини три козаки в гості.

Один козак коня веде, другий козак в'яже, гей,
Третій стоїть під віконцем, "добрий вечір" каже, гей,
Третій стоїть під віконцем, "добрий вечір" каже.

Добрий вечір, стара мати, дай води напиться, гей,
Кажуть люди, дочка й гарна, дай хоч подивиться, гей,
Кажуть люди, дочка гарна, дай хоч подивиться.

Кружка в сінях, вода в хаті, піди та й напийся, гей,
Дочка в хаті у світлиці, піди подивися, гей,
Дочка в хаті у світлиці, піди подивися.

Не холодна вода в тебе, не хочу я пити, гей,
Не хороша дочка в тебе, піду до вдовиці (не хочу дивиться), гей,
Не хороша дочка в тебе, піду до вдовиці (не хочу дивиться).

Не для тебе, вражий сину, криницю копала,
Не для тебе, вражий сину, я дочку кохала, гей,
Не для тебе, вражий сину, я дочку кохала.

Біг козелець,
З нових сінець,
Наставив ріжок,
Дайте пиріжок,
А не дасте пирога,
Возьму вола за рога,
Та викручу правий ріг,
А в ріг буду трубити,
Хвостом дрова возити,
А кобилу за чуприну,
Та виведу на долину!

Виносьте, не ламайте,
По цілому давайте!

А бояри їли, їли,
Цілого вола з`їли,
А на столі ні рісочки,
А під столом ні кісто(чки).

Весна красна!
Ткала баба на печі кросна,
Піч провалилася,
Баба з печі покотилася,
Упав дід з груби
Та й забив груди,
Впала баба з печі
Та й забила плечі!

Соловеєчко, рання пташечко,
Да й не щебечи, гаєм летючи. (двічі)

Да й не щебечи, гаєм летючи,
Да й не обтруси ранньої роси. (двічі)

Нехай обтрусить матінка моя,
До мене йдучи й одвідаючи.(двічі)

(– Чоловіче мій, родино моя,
Завів ти мене в чужиї края,

В чужиї края де роду нема.
Де роду нема, ні родиночки.

– Брешеш милая, вірная моя,
Через дорогу рідная кума.

– Я в тії куми зроду не була.
Я в тії куми та є псучина. )