Зеленая ой дібрівонька
Назва | Зеленая ой дібрівонька |
---|---|
Жанр | Козацька |
Мотив | Військові походи, бої, Нещаслива доля, Сирітське життя, Смерть, Хвороба, Дорога, мандрівка |
Дата запису | 1 вер. 1990 р. |
Місце запису | с. Клюшниківка, Миргородський район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина |
Виконавці | Максюта Оксана Андріївна (1928), Петренко Ганна Андріївна (1915), Петренко Ганна Іллівна (1919), Буряк Марія Федорівна (1913), Гончаренко Катерина Мартинівна (1924), Козарь Тетяна Василівна (1919) |
Збирачi | Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський, Віра Осадча, Сьюзен Крейт, Ольга Прядкіна |
Транскрипція | Катерина Курдіновська |
Слухати аудіо
Зеленая ой дібрівонька, (двічі)
У три ряди же та й посаже(на).
У три ряди ой посажена,
У три ряди же та й посажена,
Нам дорожка же та й указа(на).
На дорожкє ой явір стоїть,
На дорожкє же та явір стоїть,
Під явором та й козак ле(жить).
Под явором та й козак лежить, (двічі)
В правой ручкє же та й коня де(ржить).
А лівою ой воду бере,
А лівою же та й воду бере,
На серденько же ой полива(є).
На серденько ой поливає, (двічі)
До серденька ой промовля(є):
«Серце моє ой скорблящеє, (двічі)
Тіло моє ой трудяще(є).
Надумало ой помирати (двічі)
Та й нікому ой похова(ти).
Якби в мене ой батьки були, (двічі)
Вони б мене ой схорони(ли).
Якби в мене ой сестри були, (двічі)
Вони б мене та й обтужи(ли).
Якби в мене ой брати були, (двічі)
Вони б мене в могилу пусти(ли)».
Можливо, вам також сподобаються:
Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти | |
---|---|---|---|---|---|---|---|
За вгородом нам случилася біда | Козацька | с. Клюшниківка, Миргородський район | 03:05 |
За вгородом, Там убито, Схоронили, Насипали, Посадили, | |||
Козацька | с. Клюшниківка, Миргородський район | 01:36 |
Ой гук, мати, гук, де козаки йдуть, Куди вони йдуть, там гори гудуть, | ||||
Ой мати ж ти, мати | Балада | с. Клюшниківка, Миргородський район | 06:18 |
Ой мати ж ти, мати, мати Василина, Ой нашо ж ти рано сина оженила, Ой на третій день невістку судила, Молодого сина в похід нарядила, А невісточка ж пасе, пасе, завертає, «Стадо ж моє стадо, стадо воронноє, Ой пасіться ж, коні, коні вороннії, Ой їжте, коні, зеленую травку, Ой пийте, коні, холодную воду, А мій милий не довго барився, На восьмий годочок назад воротився «Годі ж тобі, мила, стадо коней пасти, Що син до матері із гостинцями, Сина ж посадила за тесовий стіл, Що синові налила та й зеленого вина, А милий з милою вірненько любились, «Давай, мила, вип'ємо та й по чарочці, Давай, мила, вип'ємо та й по рюмочці, Що син умер у суботоньку, Сина ж поховали та й під церквою, На синові посадили червону калину, А вєточка за вєточку зачіпається, «Ой як би ж я знала та й не чарувала б, |