Цифровий архів фольклору

Понад нашим яром та пшениченька ланом, ой,
Ой пшениченька й ла(ном).

То ту пшениченьку та й дівчинонька жала ж, ой,
Ой дівчинонька й жа(ла).

Вона козакові та всю правду й сказала ж, ой,
Ой всю правду ж сказа(ла).

Це ж тобі, козаче, та й три дорожки різні, ой,
Ой три дорожечки різні.

Ой побреду, побреду, по коліна в лободу,
Та й до тиї дівчини, що хароша на виду.

Харошая дівчина, харошого стану,
А хто її любить буде, як я перестану (двічі).

На вгороді будяк, полюбив мене дяк,
Він мене полюбив, черевички купив (двічі).

Черевички з рогозу, не бояться морозу,
А чьолочки з лободи, не бояться води.

Купив мені черевики за цілого пʼятака,
Щоб з вечора до півночі вибивала гопака (двічі).

Думай, думай!
За вгородом качки пасла,
Назбирала горщик масла,
Назбирала горщик сира,
Вареничків наварила.
Думай, думай, думай, думай!

Вареничків наварила,
Собі хлопців наманила,
Їжте, хлопці, та вмочайте,
За горілку вибачайте.
Думай, думай, думай, думай!

За вгородом жита много,
Половина зеленого,
А в тім житі качки вʼються,
За дівчину хлопці бʼються,
Думай, думай, думай, думай!

Вони бʼються, нема за що,
Хоч красива, так ледаща,
Кури хату вимітають,
В вікна хлопці заглядають,
Думай, думай, думай, думай!
Думай!

Ой на хаті зілля,
Ой на хаті зілля,
А в хаті весілля,
На дворі бояри,
Як мак розцвіта(ли).

Ішла вдова, ішла вдова до.., ох і долиною жи
З маленькою ди.., ох і дитиною.

Сіла вдова, сіла вдова спо.., ох і спочивати жи,
Мале дитя го.., ох і годувати.

Мале дитя, мале дитя го.., ох і годувати жи,
Де взялися три, ох і три бурлаки.

Де взялися, де взялися три, ох і три бурлаки жи,
Хотять вдову за.., ох і зарубати.

Хотять вдову, хотять вдову за.., ох і зарубати жи,
Мале дитя з собой, ох і з собой взяти.

Пустіть погуляти,
Пустіть погуляти,
Бояр повидати,
Чи не криві, не горбаті?
Чи уміють танцюва(ти)?

А в полі, в полі сам Господь ходив,
Дєву Марію за ручку водив,
Дєва Марія Бога просила:
"Роди, Боже, жито-пшеницю, всяку пашницю!".

Здрастуйте, з празником! Наливайте! (промовляючи)

Ой у лузі при долині,
Ой у лузі при долині,
Широкий лист на калині,
Широкий лист на калині.

А ще ширший на дубочку,
А ще ширший на дубочку,
Кличе голуб голубочку,
Кличе голуб голубочку.

А він кличе та й не свою,
А він кличе та й не свою,
Прийди, серце, поцелую,
Прийди, серце, поцелую.

Нащо чужу целувати,
Нащо чужу целувати,
Серцю жалю завдавати,
Серцю жалю завдавати.

Не сідай, Галю, боком,

Не сідай, Галю, боком,
Це ж тобі ненароком,
Сядь собі прямесенько,
Коли любиш вірнесе(нько).

Сядь собі ще пряміше,
Коли любиш ще вірні(ше).

Вітер з поля, хвиля з моря,
Вой, да дозвела ж любов до горя,
Вой, да дозвела ж любов до горя.

От любови світ кружиться,
Вой, да на плєчах й орьол садиться,
Вой, да на плєчах й орьол садиться.

Ой, ти, орле сизокрилий,
Вой, да скажи правдоньку, де ж мой милой,
Вой, да скажи правдоньку, де ж мой милой?

А мой милой на роботі,
Вой, да на літєйному заводі,
Вой, да на літєйному заводі.

Шо ж він робе, виробляє,
Вой, да мідні трубоньки виливає,
Вой, да мідні трубоньки виливає.

Поїхав козак та й через байрак, на коника схилився,
А й за ним, за ним отець, матуся: «Синочок, вернися!». (двічі)

«Не вернуся я, матуся моя, поїду на Вкраїну,
В мене кінь вороний, а я сам молодий, надіюсь не загину». (двічі)

Ой як пожену я воли до води,
А я сам і зайду, зайду до вдови,
А я сам і зайду, зайду до вдови.

Зайду до вдови,
Та й здоров була, вдово молода,
Та й чи не полюбиш мене молодця,
Та й чи не полюбиш мене молодця?

Мене молодця,
А я й не полюблю тебе молодця,
Бо є в тебе жінка, жінка молода,
Бо є в тебе жінка, жінка молода.

Жінка молода,
Та як прийшов він, та й він додому,
Та й бере він жінку за білу руку,
Та й бере він жінку за білу руку.

За білу руку,
Та й утопив жінку, жінку молоду,
Та й утопив жінку, жінку молоду.

Жінку молоду,
Та як прийшов він, а й він додому,
Та й падають дітки аж у ніженьки,
Та й падають дітки аж у ніженьки.

Аж у ніженьки,
Ой, тату ж, наш тату, тату, татусю,
Ой, де ж ви поділи нашу матусю,
Ой, де ж ви поділи нашу матусю?

Нашу матусю,
Ой, цитьте ж ви, дітки, дітки, не кричіть,
Та й нікому ж, дітки, дітки, не кажіть,
Та й нікому ж, дітки, дітки, не кажіть.

Дітки, не кажіт,
Та й була в вас ненька, ненька лихая,
А тепер же буде ненька другая,
А тепер же ж буде ненька другая.

Ой як пожену я воли до води,
А я сам і зайду, зайду до вдови,
А я сам і зайду, зайду до вдови.

А в дядька, в дядька,
Дядина гладка,
Діжу місе,
З носа висне,
Хату мете,
Ногами плете,
Ложки миє,
А сучка виє,
…

Ой ти, коту котино,
Засни, мала дитино,
Засни, засни, задрімай,
Та й нічого не думай,
Тільки думай спати,
Тихенько лежати,
А ти, котку сірий,
Та вимети сіни,
А ти, кішко лапко,
Та замети хатку.

Ти ж знав, нащо брав мене, невеличку,
Ой знав, нащо брав мене, невеличку,
Мене мати годувала як перепеличку. (двічі)

Годувала, годувала та й не медувала, (двічі)
Дала мені біле личко, щоб я панувала. (двічі)

А я не паную, ще дужче горюю, (двічі)
Всі подружки пішки йдуть – я впереді дую. (двічі)

Як устану я раненько,
Та й умиюся біленько, ей!
Та й сяду я край віконця,
Проти ясного сонця.

Та й сяду я край віконця,
Проти ясного сонця,
Проти ясного сонця,
Виглядати чорноморця.

Чорноморець не сам іде,
Дев’ятеро конів веде, ей!
На десятім вороному, ей!
Сам в жупані голубому.

Я думала він додому,
Він поїхав до Дунаю, ей!
Там став коней напувати, ей!
Стала хвиля воду гнати.

Став він коней напувати,
Стала хвиля воду гнати, ей!
Стала хвиля воду гнати, ей!
Чорноморець потопати.

Чорноморець потопає,
Та й на милую гукає, ей!
Ратуй, ратуй, моя мила, ей!
Коли вірно любила.

Ой, рада б я ратувати,
Так не вмію я плавати, ей!
Якби човен та весельце, ей!
Рятувала б тебе, серце.

Поки людей ізібрала,
Чорноморця утеряла, ей!
Поки люди ізішлися, ей!
Чорноморець утопився.

Пливи, пливи за водою,
Остаюся я вдовою, ей!
Пливи, пливи річечками, ей!
Остаюся з діточками.

Пливи, пливи річечками,
Остаюся з діточками,
Пливи, пливи вузенькими, ей,
Остаюся з маленькими!

Вигрібай, мати, жар, жар,

Вигрібай, мати, жар, жар,
Коли тобі дочки жаль, жаль,
Кидай у піч дрова,
оставайсь здорова, у!

Кидай у піч тріски,
Покотилися сліз(ки).

Чуки-чуки, чукина,
Яка дівка чепурна,
Чепурна, чепурна, чепурнесінька,
Чуки-чуки, в батька вдалося,
В материну кохту вдяглося.

Ой наступає та й чорна хмара, став дощ накрапать,
Ой зібралася бідна голота й до корчми гулять. (двічі)

Пили горілку, пили наливку, ще й мед будем пить,
А й хто з нас, браття, буде сміяться й того будем бить. (двічі)

Ой йде багач, ой йде дукач, насміхається:
«Ой за що, за що бідна голота й напивається?». (двічі)

Ой беруть дуку ж за чуб, за руку, третій в шию б’є:
«Ой не йди, не йди, превражий сину й, де голота п’є!». (двічі)

А в полі береза, а в полі кудрява,
Мати свого сина в військо виряжала,
Мати свого сина в військо виряжала.

Іди, мій синочок, іди, не барися,
На третій годочок додому вернися,
На третій годочок додому вернися.

На третій годочок їде мій синочок,
Та не сам з собою, з вірною женою,
Та не сам з собою, з вірною женою.

Сина посадили за столом рядочком,
Нелюбу невістку в сінях у куточку,
Нелюбу невістку в сінях у куточку.

Сину наливали горілочки з медом,
Нелюбій невістці зеленого яду,
Нелюбій невістці зеленого яду.

Чоловік та жінка та й вірно любились,
Вони тим же ядом вдвох переділились,
Вони тим же ядом вдвох переділились.