Цифровий архів фольклору

Ой ні хмариться, ні годиниться,
Ой рубай дерево ж, куда й хилиться.

Ой рубай дерево ж, куда й хилиться,
Ой віддай, мамочка ж, куда й хочеться.

Ой віддай, мамочка ж, куда й хочеться,
Ой ні за старого, ні за малого.

Ой ні за старого, ні за малого,
Ой за козаченька розудалого.

(За старим жити - тіло сушити,
За малим жити - засада моя.
За козаченьком - ...)

Гей, тече річка невеличка понад слободою,
Гей, взяла дівка нові відра, пішла за водою.

Гей, іще ж води не набрала, стала постояла,
Гей за козаком зажурилась, та й у воду впала.

Гей, біжить батько, біжить мати та й кричать: "Рятуйте!"
Гей, а дівчина отвічає:" За мной не жалкуйте!"

Гей, а дівчина отвічає:" За мной не жалкуйте!"
Гей, було тоді жалкувати, як була й маленька.

Гей, тоді б нада жалкувати, як була маленька,
Гей, а тепер як пожаліє сирая земелька.

Ой чиї ж то воли по горі ходили,
Ой то ж того чорнявого, що ми втрьох люби(ли). (двічі)

Одна полюбила, друга й покохала,
А третяя, чорнявая, чари готува(ла). (двічі)

Чари готувала, в гості приглашала:
"Прийди, прийди, мій миленький, та й до мене в го(сті)!". (двічі)

Як прийшов же він у хату та й сів на край столу,
Вона ж йому...

Ходила, блудила по зельоному саду,
Щипала й ламала сад зельоной, виноград.

Щипала ж, ламала сад зельоной, виноград,
Кидала й бросала миленькому на кровать.

Ой кидала ж, бросала миленькому й на кровать,
Чи спиш ти, мой милой, ой чи так ти ж лежиш?

Ой чи ти ж милий спиш, ой чи так ти лежиш?
Задумав жениться, а мене бросаєш?

Ой задумав жениться, а мене бросаєш?
Женись, Бог з тобою, та бери кого хоч.

Ой женись, Бог з тобою, ой бери кого хоч,
Берьош ти красиву, та й не краще й од міня.

Ой берьош ти красиву, ой не краще й од міня,
Берьош ти багату, не багаче й од міня.

Понад нашим яром та й клениченька ланом,
Горою овес.

Горою овес,
Чом не до любові, чом не до розмови,
Мой милой живеш?

(фрагмент)

Понад садом, садом та пшениченка ланом,
Та пшениченка ланом, горою овес.

Горою овес, та не по правді, козаче,
Не по правді, соколе, зо мною живеш.

Зо мною живеш, а як вечір настане,
А як вечір настане, до другої йдеш.

До другої йдеш, а мені молоденькій,
А мені молоденькій жалю ой завдаєш.

Ой ти дубе кучерявий, лист на тобі рясен.

Лист на тобі рясен,
Ой ти парень харош, бравий. словами прекрасен.

Словами прекрасен,
Слова твоої ласкавії, а проклята думка.

А проклята думка,
Була ж би я полетіла, як сизая голубка.

Як сиза голубка,
Гула-гула голубонька, полетіла в поле.

Де ж той млин, що на яр похилився?
Що й до нього козак приїздив?
Де ж той млин, що на яр похилився?
Що й до нього козак приїздив?

Привʼязав він коня вороного,
А сам сів біля його співать,
Привʼязав він коня вороного,
А сам сів біля його співать,

Де ж поділись літа молодії,
Де ж поділась моя красота?
Де ж поділись літа молодії,
Де ж поділась моя красота?

(Ой дівчино моя кароока (кароглаза),
Чого з личка зімнилася так?

Чи того, що козака любила,
Чого того, що ходила в сад гулять?

Не того, що козака любила,
Не того, що ходила в сад гулять.

А того, що ти сів та й поїхав,
А мене заставляєш горювать!)

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділо й пару голубів. (двічі)

Вони сиділи, парувалися,
Сизими крильми обнімалися. (двічі)

Ой де ж узявся Ванюша-стрілець,
Розбив, розлучив пару голубів. (двічі)

Летів орел через сад зелений,
Та й став калину клювать.
Летів орел через сад зелений,
Та й став калину клювать.

Любив козак молоду дівчину,
Та й став її покидать.
Любив козак молоду дівчину,
Та й став її покидать.

Вона ж його, сволоч, отруїла,
Та й стала його питать.
Вона ж його, сволоч, отруїла,
Та й стала його питать.

Скажи, милий, скажи, голуб сизий,
Ой чого ж ти заболів?
Скажи, милий, скажи, голуб сизий,
Ой чого ж ти заболів?

Чи од пива, чи од горілочки?
Чи од красного (сладкого) вина?
Чи од пива, чи од горілочки?
Чи од красного (сладкого) вина?

Ой коли той вечір та й повечоріє,
Коли мій миленький та й до мене прийде?

Ой хоч не до мене, до моєї хати,
До того віконця, де спати лягати.

Спатоньки лягала, правдоньки питала,
Чи ти мене любиш, чи з мене смієсся?

Чи ти мене любиш, чи з мене смієсся?
До другої ходиш, та й не признаєсся.

І ходити буду, і любити буду,
По правді признаюсь, сватати не буду.

Єсть у мене жінка, ще й діточок двоє,
Ще й діточок двоє, похожі на мене.

Ще й діточко двоє, чорнові обоє,
Ріжуть моє серце на четверо двоє.

Та й на зеленім дубі
Та два голуби гуде. (двічі)

А голубка гуркоче, (двічі)
Та як парень дівчину спокинути хоче.

Та й не кидай, козаче, (двічі)
Бо й дівчинонька плаче. (двічі)

Та не йдин чобіт стоптав,
Та не йдин картуз зімняв,
Перед тещою стояв. (двічі)

Його теща хвалила, (двічі)
Щоб Надічка любила. (двічі)

(Ой у полі дві тополі, одна одну перехитує,)

А в козака дві дівчини, одна одну перепитує. (двічі)

Пдруженько, голубонько, чи бачила мого милого? (двічі)

Ой бачила, ще й виділа, ще й трошечки з ним постояла. (двічі)

А він стояв, мене питав, чого вчора не виходила? (двічі)

Калино-малино, чом не розцвітаєш?
Молода дівчино, гей, чом стоїш думаєш? (двічі)

Я стою, думаю, ше й думати буду,
Полюбила парня, гей, повік не забуду. (двічі)

А в неділю вранці ще й сонце не сходить,
А вже мій миленький, гей, по казармі ходе. (двічі)

По казармі ходе, в руках шаблю носе,
В руках шаблю носе, гей, командіра просе. (двічі)

Пане командире, відпусти додому,
Покинув дівчину, гей, сам не знаю кому. (двічі)

Відпускаю тебе та ще й не самого,
Доручаю тобі, гей, коня вороного. (двічі)

Коня вороного, ще й нове сідельце,
Поїзжяй до двору, гей, розвеселяй серце. (двічі)

А козаче їде, ворота минає,
А дівчина стоїть, сльози проливає. (двічі)

Ой куда ти їдеш, ворота минаєш?
Я ж твоя кохана, гей, хіба ти не знаєш? (двічі)

Якби ти кохала, ти б мене кохала,
Я за гору скрився, гей, ти з другим стояла. (двічі)

Я й за гору скрився, ти з другим стояла,
А за другу скрився, гей, ти сина придбала. (двічі)

Ой не сама я дбала, дбали ми з тобою,
Дбали ми з тобою, гей, в лузі під вербою. (двічі)