Цифровий архів фольклору

Ой ти хмелю, хмелю, хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зіму зімував, що й не розвива(вся)? (двічі)

Зімував я зіму, зімував я другу,
Зімував я в лузі на калині, та й не розвива(вся).(двічі)

Ой сину, мій сину, сину молоденький,
Де ж ти, сину, нічку ночував, що й не роззува(вся)? (двічі)

Ночував я нічку, ночував я другу,
Ночував я у тії дівчини, що сватати бу(ду). (двічі)

Ой у Русалима рано задзвонили,
Щедрій вечір, ще й добрій вечір!

Та Діва Марія сина спородила,
Щедрій вечір, ще й добрій вечір!

Туди собирались усії святії,
Щедрій вечір, ще й добрій вечір!

(Та й стали гадати, яке ймення дати,
Дали йому ймення – святеє Василя,
Вона того ймення та й не залюбила,
Дали йому ймення – Іісус Христос,
Вона за те ймення поблагодарила).

Ой у світі являється нова новина,
Що спородила Діва Марія Божого сина. (двічі)

Вона його іспородила у малім тілі,
Царю вишній, Боже безсмертний, родився з Діви. (двічі)

Й а ви жи, діви, звеселіться, земле, й до віку,
Боже, вознеси жи, та й на небеси по чоловіку. (двічі)

Надаряйте христіянам много житія,
На цім світі немного жити, мале житія. (двічі)

Купався Йван, довелося й нам,
Купала на Йван(а)!

Купався Мусій, довелося й усім,
Купала на Йван(а)!

Купався Мартин головою й об тин?
Купала на Йван(а)!

У Йвана жінка Вляна,
Купала на Йван(а)!

У Мусія Хтодосія,
Купала на Йван(а)!

Петре, Павле ще й Іване,
А вже петрівочка й мина(є).

Та й минає,
Половина літечка й нема(є).

Ой немає,
Із-за гори сонце йде та й ся(є).

Та й сяє,
Козаченько кониченька й сідла(є).

Та й сідлає,
Вийшла його стара мати й пита(є).

(Ой куди ти, мій синочку, гадаєш,
Вороного кониченька сідлаєш?

Сідлаю, мамо, свого, не твого,
А поїду до тестенька до свого,

Ще й до тиї тещі гордої,
До тиї дівчиноньки молодої.

Стояла дівчинонька на порозі,
Та згадала козаченька у дорозі.
Що покупив їй черевички в обнозі,

Ходи ходи, дівчинонько, поки подереш,
Та за мене рушнички подаєш.

А вона ходила, не подрала,
А за хлопця рушничків не давала.)

Та петрівочка та мала нічка,
Не виспапася наша діво(чка).

Та до череди гнала, та задрімала,
На пеньки ніжки позбива(ла).

На пеньки ніжки та позбивала,
На терен очі повийма(ла).

Перекиньмо, подруженьки,
Через яр верьовку,
Чи не прийдуть по верьовці
Та й селянські хло(пці)?

Ідуть, ідуть та й лейківці,
Як мак процвітає,
Поміж ними наші хлопці,
Як сміття літа(є).

Та й ой загули голубоньки, полем летючи,
Та й а за ними жи та й Галенька сидить, плачучи.

Та чи далеко, голубоньки, та й залетите?
Та чи надовго та й гуляннячко та й занесете?

Та полетимо, та Галинко, через увесь світ,
Та й понесемо та й гуляннячко на твій увесь вік.

Тихо, тихо Дунай воду несе,
А ще тихше та дівка й косу че(ше).

Вона чеше же на Дунай однесе же,
Пливи, косо, та тихо й за водо(ю).

Пливи, косо, же тихо за водою же,
А я піду та й у слід за тобо(ю).

Аж допливла же а й до темного лісі,
В темнім лісі а явір зелене(нький).

В темнім лісі а явір зелененький,
Під явором та й козак молоде(нький).

Нема краю же тихому Дунаю же,
Нема спину а й вдовиному си(ну).

Нема спину вдовиному сину,
Що звів з ума молоду й дівчи(ну).

Та ой чия ж то та й уличенька,
Та й ой чий то большой дом?

Та ой чий то большой дом,
Та ой чия ж то ой та й красотка
Та й стояла под окном?

Та й стояла й под окном,
Та ночка тьомна же, ой спать спокойна,
Та но я ж одна та й не сплю.

Та й но я одна не сплю,
Та й не сплю, не сплю та все думаю,
Та як милого забуть.

(Та нащо було влюбляться,
Та нащо було любить?

А як прийдеться та й розходиться,
Та як серце заболить.

Болить серце-серденятко, болить голова.
А четвертая неділенька, як милого нема.

Нема в саду соловейка, нема щебетання,
Нема ж мого миленького, нема й милування.

Як прилетів соловейко, стало щебетання,
Як приїхав мій миленький, стало милування.

У містечку Богуславі сидить дівчат купка,
Межи ними Бондарівна як сива й голубка. (двічі)

Під'їжджає пан Каньовський та й шапочку зняв же,
Обійняв він Бондарівну та й поцілув же. (двічі)

Ой не годен пан Каньовський мене цілувати,
Тільки годен пан Каньовський мене роззувати. (двічі)

(Ой шепнули Бондарівні добрі люди тихо,
Тікай, тікай, Бондарівно, буде тобі лихо. (двічі)

Ой тікала Бондарівна помежи горами,
А за нею три козаки з гострими шаблями. (двічі)

Ой тікала Бондарівна з високого мосту,
Сама вона хорошая, хорошого зросту. (двічі))

Ай ой не пугай, пугаченьку,
Та ой не пугай, пугаченьку,
А в зеленому байраче(ньку).

Ай ой як мені не пугати,
Ай ой як мені не пугати,
Ай ускрізь гори та байра(ки).

Ай ускрізь гори та байраки,
Ай ускрізь гори та байраки,
Ай ніде мені гнізда зви(ти).

Ай ніде мені гнізда звити,
Ай ніде мені гнізда звити,
Ай діток своїх прихили(ти).

Тече річка невеличка понад осокою,
Гей, взяла дівка нові відра, пішла за водою. - двічі

Іще води не набрала, стала, постояла,
Гей, за козаком зажурилась та й у воду впала. - двічі

Біжать люди рятувати, та й кричать: "Рятуйте!",
Гей, а дівчина отвічає: "За мной не жалкуйте! - двічі

Хоть жалкуйте, не жалкуйте, така моя доля,
Гей, полюбила козаченька, при місяцю стоя. - двічі

Не я його полюбила, полюбила мати,
Гей, тільки мені повеліла на рушничок стати. - двічі

Один дала, другий дала, на третьому стала,
Гей, а четвертим білесеньким рученьки зв'язала." - двічі