Цифровий архів фольклору

Ой, усі зорі піднялися, ой, а місяць підбився,
Ой, усі хлопці на вулиці, ой, а мій опізнився,
Ой, усі хлопці на вулиці, ой, а мій опізни(вся).

Ой, чого, чого запізнився, ой, що дома немає,
Ой, в чистому полі край Дунаю, ой, коня напуває,
Ой, в чистому полі край Дунаю, ой, коня ж напу(ває).

Ой, а кінь ірже й води не п’є, та й дороженьку ж чує,
Ой, десь мій милий, чорнобривий, ой, з другою й ночує,
Ой, десь мій милий, чорнобривий, ой, з другою й но(чує).

Ой, ночуй, ночуй, розсукин син, ой, ночуй, обнімайся,
Ой, а до мене молодої, ой, повік не являйся,
Ой, а до мене молодої, ой, повік не явля(йся).

На річці, річці, на Яридані,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Там вмовлялося три товарищі,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Первій товариш –ясноє сонце,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Другий товариш – ясен місяць,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Третій товариш – дробен дощик,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Ясноє сонце вихваляється,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Як ізійду я рано-вранці,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

То й освічу я небо і землю,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Ясен місяць вихваляється,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Як ізійду я пізно звечіра,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

То й освічу я небо і землю,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Дробен дощик вихваляється,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Як упаду я тричі на маю,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

То уродить жито-пшениця,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Жито-пшениця, всяка пашниця,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Вареники-великомученики,
В окропі кипіли,
Велику муку терпіли,
А ми вас, вареники, величаємо,
Як є в шо, то і вмочаємо,
А немає, то і так прибираємо!

Ненько моя, та й не гай мене,

Ненько моя, та й не гай мене,
Ненько моя, виряжай ме(не).

Тепер нічка та темненькая,

Тепер нічка та темненькая,
Дороженька далеченька(я).

Будем їхать та й заблудимо,

Ми поїдем та й заблудимо,
І Валюшу та й загуби(мо).

Із-за гори то не грім гримить,

Із-за гори то не грім гримить,
То Ванюша конем біжить,
По каменнім мості
До Марусі в гост(і).

Коні наші та й поковані,

Коні наші та й поковані,
Вози наші помальовані,
Грайте, коні,з нами,
Ми йдемо з пана(ми).

Хоч з панами, не з панами,
З молодими бояра(ми).

(Ой галочки-чубарочки, круті гори вкрили,
Гей-гей, гей-гей, круті гори вкрили. (двічі)

Молодії некрутики жалю наробили,
Гей-гей, гей-гей, жалю наробили. (двічі))

Ой галочки-чубарочки, підніміться вгору,
Гей-гей, гей-гей, підніміться вгору. (двічі)

Молодії некрутики, верніться додому,
Гей-гей, гей-гей, верніться додому. (двічі)

Ой раді б ми вертатися – майор не пускає,
Гей-гей, гей-гей, майор не пускає. (двічі)

Та не так вже той майор – майорова мати,
Гей-гей, гей-гей, майорова мати. (двічі)

Та й хоче нашой червоной кров’ю річки наповняти,
Гей-гей, гей-гей, річки наповняти. (двічі)

Хоче нашими білими костями ями закидати,
Гей-гей, гей-гей, ями закидати. (двічі)

Ой хоче нашими білими костями містки будувати,
Гей-гей, гей-гей, містки будувати. (двічі)

А хто, хто Миколая любив,
А хто, хто Миколаю служив,
Йому, святий Миколаю,
На всякий час помагаю.

Миколаю!

Іванко Миколая любив,
Іванко Миколаю служив,
Йому, святий Миколаю,
На всякий час помагаю.

Миколаю!

Іванко в морі потопає,
На помочі Бога призиває,
Рятуй, Боже, ще й Ти, Отче,
Миколаю-чудотворче.

Миколаю!

Ой журавко, журавко, (двічі)
Чого кричиш щоранку?

Ой як мені не кричать,(двічі)
Як високо вилітать?

Ой високо, високо (двічі)
Клєн-дерево й од води.

Ой далеко, далеко (двічі)
Отець, ненька од мене.

Ой хоть вони далеко, (двічі)
Так згадають легенько.

Тоді вони згадають, (двічі)
Як обідать сідають.

Тоді мене спом'януть, (двічі)
Як ложечки розкладуть.

Одна лишня ложечка: (двічі)
"Ой десь наша дочечка.

Ой десь наше дитятко (двічі)
Як на морі утятко".

Утя плава та й кряче, (двічі)
Дитя служе та й плаче.

Утя плава по морю, (двічі)
Дитя служе по горю.

Не дай Боже заболіть (двічі)
Та й нікому пожаліть.

Не дай Боже помирать (двічі)
Та й нікому поховать.

Да повій, вітер, да буйнесенький
З глибокого яру же,
Прибудь, милой, ой да чорнобривой
З далекого кра(ю).

Да ой рад би я да повівати -
Яр дуже й глибокий,
Ой рад би я до тебе прибути -
Край дуже дальок(ий).

Да глибокі(високі) да явірочки,
Й а ще вищі кручі же,
Ой як мені же ой да й надоєло
Миленького жду(чі).

Да ждала год я, да ждала другий,
Да й не могла дождаться же,
Ой найняла ой да чорний ворон
Листа пересла(ться).

Да летить ворон, да летить чорний,
Та й летючи кряче же,
Передай же ой да тій дівчині,
Хай вона й не пла(че).

Да нехай вона да й не плаче,
А я тут не журюся,
Нехай вона ой да іде заміж,
А я й оженю(ся).

Да ой щоб тебе да й женихала
Лихая й година же,
Як зв'язала ой да білі ручки
Малая дити(на).

Да ізв'язала да білі ручки -
Ніхто й не розв'яже,
Ніхто ж мені ой да молоденькій
Правдоньки не ска(же).

Повій, вітер, ой да вітерок,
Ой да вітерочок
Та й з глибокого яру. (двічі)

Прибудь, милий, ой да чорнобривий,
Ой да чорнобривий
Та й з далекого краю. (двічі)

Ой рад би я ой да й повівать,
Ой да повівати,
Та й дуже яр глибокий. (двічі)

Ой рад би я ой да й прибувать,
Ой да й прибувати,
Та й дуже край далекий. (двічі)

Сидить голуб ой да й на дубо…,
Ой да й на дубочку,
Й а голубка на дубці. (двічі)

Кажи, милий, ой да чорнобривий,
Ой да чорнобривий,
Та й шо в тебе на думці. (двічі)

Сидить голуб ой да й на дубо…,
Ой да й на дубочку,
Й а голубка на вишні. (двічі)

Скажи, милий, ой да чорнобривий,
Ой да чорнобривий,
Та й шо в тебе на мислі. (двічі)

Я варенички варила, (двічі)
Я варенички варила, поки пелену спалила. (двічі)

Та нікому не кажу, (двічі)
Та нікому не кажу, що без пелени хожу. (двічі)

Чи не той то Микита, (двічі)
Чи не той то Микита, що на йому сіра свита. (двічі)

Під віконцем зігнувся, (двічі)
Під віконцем зігнувся – чи не вийде Маруся. (двічі)

А Маруся виходить, (двічі)
А Маруся виходить ще й варенички виносить. (двічі)

Я й варенички забрав, (двічі)
Я й варенички забрав, і Марусю цілував.(двічі)

А в пана хазяїна та на його дворі,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

А Божая Мати сина породила,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

Сина породила, три празники дала,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

А перший же празник – Рожество Христове,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

А другий же празник – Святого Василя,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

А третій же празник – та й Іван Хреститель,
Раю, розвийся, Христос народився,
В цьому дому.

А перший же празник радість нам принесло,
Раю, розвийся, Христос народився,
В цьому дому.

А Святий Василій хліба нам насіяв,
Раю, розвийся, Христос народився,
В цьому дому.

Дай, Боже, діждати того жита жати,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

Меланка ходила,
Василька просила,
Васильку, мій батьку,
Пусти мене в хату,
Я жита не жала,
Чесний хрест держала,
Сребну тарілочку,
Золоту каділочку
Радуйтеся, люди,
До вас Христос буде,
Богу свічу ставте,
А нам пиріг дайте!

Не ламайте, та ціленький давайте!

На святій землі під вербою,
Стояв колодязь із водою,
Ой, щедрий вечір, добрий вечір,
Ой, добрим людям на здоров’я!

Прийшла щедруха воду брати,
Стала з місяцем розмовляти,
Ой, щедрий вечір, добрий вечір,
Ой, добрим людям на здоров’я!

Ой, світи, місяць, по всьому краю,
В новому році дай нам врожаю,
Ой, щедрий вечір, добрий вечір,
Ой, добрим людям на здоров’я!

Ой, горе тій чайці,
Горе тій небозі,
Що вивела чаєнята
При битій доро(зі).

Ішли чумаченьки,
Весело співали,
Стару чайку йа забрали,
Чаєнят забра(ли).

Ой, чаєчка в'ється,
Об дорогу б'ється,
К сирій землі припадає,
Чумаків блага(є):

-Ой ви, чумаченьки,
Ви ще й молоденькі,
Верніть мої чаєнята,
Вони ще малень(кі).

-Не вернем, не вернем,
Не вернем, убога,
А вже твої чаєнята
В каші повари(ли).

Ой на горі на крутії
Там де собірались жидовії.

Там де собірались жидовії,
Та й радили раду Христовую.

Та й радили раду Христовую,
Яку Христу муку дати.

Яку Христу муку дати,
Ше й на хресті розпинати.

Ше й на хресті розпинати,
Гвоздьом руки й ноги прибивати.

Гвоздям руки й ноги прибивати,
З терну віночок надівати.

З терну вінець наложили,
Суса Христа в гроб положили.

Суса Христа в гроб положили,
І каменем наложили.

І каменем наложили,
Сторожу постановили.

А сторожа обиснула,
Обиснула та й не чула.

Прийшла к ньому Діва Марія,
Діва Марія, Божая Мати,
Божая Мати стала плакать і ридати:
"Ой, синку мій, ой Боже мій,
Ой чом ти до мене не говориш?".
"Ой геть, мати, одступися,
Та на мою муку не дивися,
Прийняв муку, прийняв рани
За всі православні христіяни".

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділа пара голубів.

Ой вони сиділи й парувалися,
Сизими крильми й обнімалися.

Та ой десь й узявся й охотник-стрілець,
Охотник-стрілець, добрий молодець.

Та голуба й убив, голубку прибив,
Узяв за крильце та й каже: «Серце».

Узяв за крильце та й каже: «Серце»,
Узяв під полу, приніс додому.

Узяв під полу й приніс додому,
Приніс додому, пустив додолу.

(Приніс додому, пустив додолу,
Насипав пшонця аж по колінця.
Налив водиці аж під крилиці.
Голубка не їсть, голубка не п’є,
На круту гору все плакать іде.
Голубко моя, сизокрилая,
Яка ти вдалась клопотливая.
Та єсть у мене сім пар голубів,
Літай, вибирай, може, там і твій.
Ой, я ж літала, я й вибирала,
А такого не найшла, як я втеряла.
Не так і роток, не так і носок,
Не так і гуде, як до мене йде.
Не так і гуде, не так воркоче,
Як їсти хоче.)

Ой, із-за гори,
Та із-за кручі,
Ой, риплять вози йдучі.

Ой, риплять вози йдучі
Та й вози риплять, а ярма бряжчать,
Ой, воли ремигають.

Ой, воли же ремигають,
Та й попереду сам чумацький син
На сопілочку грає.

На сопілочку грає,
Ой, сопілочка та з барвіночка,
Ой, оріхове денце.

Ой, оріхове денце,
Та як заграє та трава в'яне,
Ой, болить моє серце.

Ой, болить моє серце,
Та й болять ручки та болять ножки,
Ой, пшениченьку жнучи.

Ой, пшениченьку жнучи,
Та ой як мені та й надоїло,
Ой, миленького ждучи.

Та чи ми тобі, та й Галинко, не казали,
Та й чи ми твого та й серденька не втішали?

Та не йди, не йди, та й до броду рано по воду,
Та й не слухай та й голубчиків, де два загуде.

Та й ой не слухай голубчиків де два загуде,
Та й не бери та й перстеники, де й даром дають.

Та й бо ті тебе перстеники та й підманять,
Та й од батенька да й до свекорка переманять.

На кладочці ноги мила,
Поки хвиля із ніг збила.

‒ Ой Дунаю, Дунаєчку,
Возьми ж мене, хазяєчку.

Ой ви, щуки, їжте руки,
А ви, соми, їжте ноги,

Біле личко не трогайте,
Нехай воно помиється.
Біле личко не трогайте,
Нехай воно помиється,
Прийде милий, подивиться.

А миленький здогадався,
Взяв відерце та й подався.

‒ Ой Дунаю, Дунаєчку,
Верни мені хазяєчку.

На кладочці ноги мила,
Поки хвиля із ніг збила,
Поки хвиля із ніг збила.

‒ Ой Дунаю, Дунаєчку,
Возьми ж мене, хазяєчку,
Возьми ж мене, хазяєчку.

Ой ви, щуки, їжте руки,
А ви, соми, їжте ноги,

Біле личко не трогайте,
Нехай воно помиється,
Нехай воно помиється.

Нехай воно й помиється,
Прийде милий, подивиться,
Прийде милий, подивиться.

А миленький здогадався,
Взяв відерце та й подався,
Взяв відерце та й подався.

‒ Ой Дунаю, Дунаєчку,
Верни мені хазяєчку,
Верни мені хазяєчку.