My gardens, my green little gardens

Усі гори зеленіють, (двічі)
Тільки одна ж гора чорна.

Тільки одна гора чорна, (двічі)
Й де сіяла ж бідна вдова.

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками ж примочила.

Чорна хмара насуває, (двічі)
Сестра з братом розмовляє.

Ой братіку-сокілоньку, (двічі)
Й возьми мене ж на зімоньку.

Та ой чия ж то ж ой пшениченька ж та й шо довгії же гони?

Та шо довгії гони ж,
Та ой чиї ж ой сірі ж воли ж та й по горі ходили?

Та й по горі ходили ж,
Та ой то ж того ж ой козаченька ж та й шо ми й утрьох любили.

– Сестро, моя сестро, сестро українко,
Чи привикла, моя сестро, й на чужбині жити,
Чи привикла, моя сестро, й на чужбині жити?

– Хоть я й не привикла – треба привикати,
Дала мати гірку долю – треба горювати,
Дала мати гірку долю – треба горювати.

Мати, моя мати, де тебе й взяти,
Чи на тебе, моя мати, маляра й наняти,
Чи на тебе, моя мати, маляра й наняти?

Маляра наняла, матір змалювала,
Поставила на божницю матір свою в хаті.