​Драгун коня ох сідлає

Ой тихий Дунай, ой тихий Дунай, бережки розносе,
Та й молоденький та й новобранчик полковника про(се).

“Ой молоденький та полковнику, відпусти додому,
Ой розплакалась та й ростужилась дівчина за мно(ю)!”

“Ой нехай плаче та нехай туже, вона й перетуже,
Ой молоденький та й новобранчик три года отслу(же)”.

Ой служив, служив та й новобранчик та й став помирати,
Ой перед смертю своєю став дівку бажа(ти).

Ой умер, умер новобранчик у неділю вранці,
Та й положили ой новобранця в казармі на ла(вці).

Ой його несуть та й коня ведуть, кінь голівку клонить,
Ой молодая ж ой дівчинонька білі ручки ло(мить).

Ой не ламай же, та й дівчинонько, мизинного пальця,
Та й уже тобі та й не любити такого краса(вця).

Вспомнім, братця, ви кубанці, двадцять перве сєньтября,
Как драліся ми з поляком із розсвєта до полдня,
Нам і музика іграла, барабани громко б'ють.

Ой нам і музика іграла, барабани же громко б'ють,
(Ще й горністи) заіграли, вийняв шашки наголо.

Вийняв шашки, вийняв гострі, ше й винтовки поднеслі,
Командір наш не трусливой, вон всьо времня спереді.

Командір наш не трусливой, вон всьо времня спереді,
Получил большую рану од поляка-подлєца.

Получіл большую рану од поляка-подлєца:
"Ой ви хлопці, ви кубанці, не бросайте ви мене.

Ой ви хлопці, ви кубанці, не бросайте ви мєня,
Жив я буду, не забуду, красним знам'ям награжу.

Жив я буду, не забуду, красним знам'ям награжу,
А проклятому поляку у грудь пулю зажену".