Digital archive of folklore

Вилітали орли з-за крутої гори,
Вилітали ой та гуркотали, розкоші шукали. (двічі)

Скільки не літали, треба вниз спускатись,
Ой у полі, в полі три доріженьки, треба розлучатись. (двічі)

Запряжу я коні, коні ворониї,
Та й поїду ой да доганяти літа молодиї. (двічі)

Та й догнала літа на дубовім мості,
Ой верніться, літа молодії, хоть на час у гості. (двічі)

Не вернемося ми, ми тепер до тебе,
Було б тоді, тоді шанувати, як були ми в тебе. (двічі)

Як була я молода, не спила, не з’їла ,
Тільки те я, те (то) я і згадаю, що тяжко робила. (двічі)

На могилу тихий вітер віє,
Там Микола пшениченьку сіє,
Там Микола пшениченьку сіє. (двічі)

Ой він сіє, у краю не доходе,
Як до його дівчина приходе,
Як до його дівчина приходе. (двічі)

“Ой Миколо, ти добрий гайдаре,
Виводь мене з зеленого гаю,
Виводь мене з зеленого гаю. (двічі)

Виводь мене з зеленого гаю,
Бо їй-Богу, доріжки не знаю,
Бо їй-Богу, доріжки не знаю”. (двічі)

“Ой якби ти доріжки не знала,
То ти б мене гайдаром не звала ,
То ти б мене гайдаром не звала!” (двічі)

Та й дав мені волів подержати,
А сам пішов доріжку шукати,
А сам пішов доріжку шукати. (двічі)

Підвів мене під білу березу,
Та й звів з ума, не п’яну, тверезу,
Та й звів з ума, не п’яну, тверезу. (двічі)

На могилу тихий вітер віє,
Там Микола пшениченьку сіє,
Там Микола пшениченьку сіє. (двічі)

Ой він сіє, у край не доходе,
Як до його Маруся приходе,
Як до його Маруся приходе. (двічі)

Як до його Маруся приходе,
Ще й малую дитину приносе,
Ще й малую дитину приносе. (двічі)

“Ой Миколо, який ти дурненький,
Подивися, який син гарненький!
Подивися, який син гарненький!” (двічі)

Породила мати в Зелену суботу,
Та й віддала мене мати в тюрьму на робо(ту). (двічі)

А як віддавала, то в дочки питала,
“Ой коли ж ти, моя доню, вернисся додо(му)? (двічі)

“Посій, мамо, жито в сінях на помості,
Як виросте теє жито, я приїду в го(сті)”. (двічі)

Росло, росло жито, стало колоситься,
Ждала, ждала мати дочку та й стала жури(ться). (двічі)

“Згадай мене, мамо, та й до сходу сонця,
А я тебе пригадаю в тюрьмі край віко(нця). (двічі)

Згадай мене, мамо, та й біля криниці,
Як чесала русу косу, запліла в дрібни(ці). (двічі)

Драгун коня ох сідлає, й а,
Та й у похід он вʼїзжає.

Гей, гей, спадхвилю я,
Спадхвилю, яблунька,
Направилю, перевилю,
Протихвилю, наяхвилю,
Штрахвилю, нахвилю,
Фелімон, наляж, приляж,
Приклонилася,
Гей-гей, вона прилягла!

Та й у похід он вʼїзжає,
Ой товаришу наказ дає.

Гей, гей, спадхвилю я,
Спадхвилю, яблунька,
Направилю, перевилю,
Протихвилю, наяхвилю,
Штрахвилю, нахвилю,
Фелімон, наляж, приляж,
Приклонилася,
Гей-гей, вона прилягла!

Та перекажи дівчинці,
Ой що в червоній юбчинці.

Гей, гей, спадхвилю я,
Спадхвилю, яблунька,
Направилю, перевилю,
Протихвилю, наяхвилю,
Штрахвилю, нахвилю,
Фелімон, наляж, приляж,
Приклонилася,
Гей-гей, вона прилягла!

Та й нехай вона мене не жде,
Та нехай собі заміж іде.

Гей, гей, спадхвилю я,
Спадхвилю, яблунька,
Направилю, перевилю,
Протихвилю, наяхвилю,
Штрахвилю, нахвилю,
Фелімон, наляж, приляж,
Приклонилася,
Гей-гей, вона прилягла!

Ой тихий Дунай, ой тихий Дунай, бережки розносе,
Та й молоденький та й новобранчик полковника про(се).

“Ой молоденький та полковнику, відпусти додому,
Ой розплакалась та й ростужилась дівчина за мно(ю)!”

“Ой нехай плаче та нехай туже, вона й перетуже,
Ой молоденький та й новобранчик три года отслу(же)”.

Ой служив, служив та й новобранчик та й став помирати,
Ой перед смертю своєю став дівку бажа(ти).

Ой умер, умер новобранчик у неділю вранці,
Та й положили ой новобранця в казармі на ла(вці).

Ой його несуть та й коня ведуть, кінь голівку клонить,
Ой молодая ж ой дівчинонька білі ручки ло(мить).

Ой не ламай же, та й дівчинонько, мизинного пальця,
Та й уже тобі та й не любити такого краса(вця).

Ой як схочу, помандрую,
З своєї ох і я сторонки, ой а все у чужую же,
З своєї ох і я сторонки ой а все же в чужу(ю).

Мандруй, мандруй, козаченько,
То я й буду, то я й буду знати, ой відкіля виглядати же,
То я й буду, то я її буду знати, ой відкіля вигляда(ти).

Чи з Харькова, чи з столиці,
З далекого, з далекого краю, ой краю же, з косовиці же,
З далекого, з далекого краю, ой краю же, з косови(ці).

Їхав козак з косовиці,
Питається, питається дівки, та й дівки й красавиці же,
Питається, питається дівки, ой дівки же красави(ці).

Ой чи жива, чи здорова?
Ой вийдем, ох моя мила, ой моя же чорнобрива,
Вийдем, ох і моя мила, ой моя же чорнобри(ва).

Я й не вийду, я й не стану,
Вишлю сестру, ох і меншу мене, ой тобі на пораду,
Вишлю сестру ох і меншу мене, ой тобі на пора(ду).

В мене сестра менша мене,
Личко біле, ох і чорні брови, ой такі ж, як у мене,
Личко біле, ох і чорні брови, ой такі ж, як у ме(не).

Скажи мені, моя ненько, куда міні йти?
Скажи мені, моя ненько, кого гукати?
Чи рідненькую родину,
Чи вірненькую же дружи(ну)? Іі!

Ой, гукай донечко, родину,
Ще й вірненькую же дружи(ну). Іі!

Суровоє полотенце вода пойняла,
Молодую Валічку журба обняла,
Молодий Васічка музику найняв,
Ой грай, музико, хорошенько,
Щоб було Валічкі веселе(нько)! Іі!

Якби черепеньки горілки повненькі,
То я б напилася та й не журилася. (двічі)

Чі горілку пити, чі діло робити?
Зложу своє діло, нехай на Петрівку! (двічі)

Та й зложу своє діло, нехай на Петрівку,
Соберу дітей в торбу та й піду в мандрівку. (двічі)

Вийду на могилу, розшморгну торбину,
Дивуйтеся, люди, що з цих дітей буде. (двічі)

Що два сина оре, чотири волоче,
А двєнадцять дочок зайняли ланочок. (двічі)

Ой дівчино моя чорнобрива, чого з личка змінилася ти?Чи козака так вірно любила? Чи того, що ходила у гай? (двічі)

А в гаю там допізна гуляла, соловейко все бачив і чув,
Як козак до дівчини присягався, що повік не забуду тебе. (двічі)

А тепер ти мене покидаєш і подругу мою полюбив,
Ой подруга моя дорогая, не люби того друга, що я. (двічі)

Ой подруга моя дорогая, не люби того друга, що я,
Бо він з тебе, дурак, насміється, і ти будеш нещасна, як я. (двічі)

Прибирайся, матінко, прибирайся,
Та й до себе дружечок сподівайся,
Що б була водочка стояная,
Щоб була рибонька жареная,
Щоб були огірочки солоненькі,
Щоб були дружечки веселе(нькі) Іі!

Ой їхали бояри горою,
Та й везли коровай з собою,
Ой на тому короваї малювання,
Оце ж тобі, Валічка, дівува(ння)!

Сади мої, ой сади зелененькі,
Ой рано цвіли, ой як позно совʼя-, ох і й а совʼяли.

Ой рано цвіли та як позно совʼяли,
Ой любилися та й січас переста-, ох і перестали.

Та й любилися та січас перестали,
Ой чого милий ой такой гордий, та-, ох і такой став же?

Ой чого милий такий гордий став же?
Ой мимо єдєт та ко мнє же нє зає-, ох і нє заєдєт.

Та й мимо єдєт, ой ко мнє не заєдєт,
Ой хоть заєдєт, так нєдолго гостю-, ох і й а гостює.

Ой хоть заєдєт, так нєдолго гостює,
Ой одну ночку та й со мной нє ночу-, ох і нє ночує.