​Ой рано ше, рано

Виїжджала Віточка із двора,
Та зломила гілочку із верха.
– Рости ж, гілочка, біз верха,
Як мій батенько біз мене,
Біз мене,
Біз мого тихого походу,
Біз мого низького поклону.

Дивляться селяни, (двічі)
Шо йдуть городяни.
Попереді та й Віточка йде,
Сімсот дружечок вид(е),
Сімсот ше й чотирі
Та всі чорнобриві,
Сімсот ще й п’ятнадцять
Та всі чипуряться.

Ой вийди ти, матінко, напротів нас,
Глянь же ти, матінко, на всих нас:
Кращая Віточка од усих нас.

Світилку – в халоші, шоб не ззіли воші.