Digital archive of folklore

Понад річкою, понад водою,
Та й заросла рута-мнята, гей, лободою.

Лободою.
Та й нікому руту-мняту, гей, прополоти.

Прополоти.
– Ой устань же, Маринко, раненько.

Зібрав батько кумпанію
Невеличку, але чесну:

Карпа, Гліба і Дем’яна,
Павла, Гриця і Івана,
Яцька, Стецька і Гаврила,
І Кирила, і Данила,
Петра, Митра і Архипа,
Хомулевка і Тараса,
Гарасима, Опанаса,
Максима, Омелька
Ще й Терешка.

Зібралася компанія
Невеличка, але чесна.
Одні сіли по один бік,
Другі сіли по другий бік.
Купир’ян найстарший – посередині.

Біжить Ганна ще й Тетяна,
Лякать батька Купир’яна,
Біжить Ганна ше й Данилко:
Тікай, батько, куди видко.
Ось мамуся йде – лихо всім буде.
Одні кажуть: «Сидіть тихо!»
Другі кажуть: «Буде лихо!»
Одні кажуть: «Сховаймося!»
Другі кажуть: «Бігаймося!»
А Купир’ян каже:
«Якось то буде!»

Виїжджала Віточка із двора,
Та зломила гілочку із верха.
– Рости ж, гілочка, біз верха,
Як мій батенько біз мене,
Біз мене,
Біз мого тихого походу,
Біз мого низького поклону.

Як зірву я з рози квітку та й пустю на воду:₴Пливи-пливи, з рози квітка, а до, аж до мого род(у).

Пливла, пливла з рози квіт(ка) та й стала кружиться,
Вийшла мати воду брати та й ста.., та й стала дивить(ся).

– Ой чого ж ти, з рози квітка, на воді сов’яла?
– Ой чого ж ти, моя доню, така, така стара стал(а)?

– Ой того ж я, моя мамо, така стара стала,
Що в чужую сторононьку жити, жити я й попал(а).

Старший боярин горбатий, (двічі)
До стіни прип’ятий,
Гвоздиком прибитий,
Шоб не був сердитий.

Світилка маленька, (двічі)
Як жабка рябенька.
По столу скакає,
Дружичок лякає.

Ой Петре, Петре, Йіване,
Уже твоя Петрівка й минає.

Минає,
Шо сонечко вгору йде та й і сяє.

Та й сяє,
Половина літечка й немай(е).

Нимає,
А Йіванко коника сідлає.

Сідлає.
– Я сідлаю коника й вороного.

Вороного,
Та й поїду до роду до чужог(о).

До чужого,
Буде мене чужий рід частуват(и).

Частувати,
Буде мене Маринка, гей, питат(и).

Питати:
– Ой де ще ти, Іванко, сю ніч був?

Сю ніч був,
Шо до мене, молодої, гей, не прибув?

Не прибув.
– Ой був же я, Маринко, й на торзі.

На торзі,
Купив тобі черевички, гей, об нозі.

Об нозі.
Носи, носи черевички, гей, об нозі.

За твоє дівування, гей, ізноси.

Ой на горі хатка, під горою складка,
Ой там грали-вигравали молоді дівчатка. (двічі)

Одная – Журбівна, друга – Муленківна,
А третьої я не знаю, мабуть, – Пономаренківна.

Прийшла під віконце та й ножкою туп-туп:
– Вийди, вийди, Ігорьок, – я давно вже тут-тут,
Вийди вийди, Ігорьочок, – я давно вже тут-тут.

Не вийшов Ігорьок, вийшла його мати.
– Здраствуй, доню-коханочка, пожалуй у хату,
Здраствуй, доцю-коханочка, пожалуй у хату.

Пливи, пливи, квітка, під ті ворота.
– Не смійся, козаче, що я сирота. (двічі)

Не смійся, козаче, що я сирота,
Якби прийшов сватать, так я б й не пішла. (двічі)

Дивляться селяни, (двічі)
Шо йдуть городяни.
Попереді та й Віточка йде,
Сімсот дружечок вид(е),
Сімсот ше й чотирі
Та всі чорнобриві,
Сімсот ще й п’ятнадцять
Та всі чипуряться.

Ой вийди ти, матінко, напротів нас,
Глянь же ти, матінко, на всих нас:
Кращая Віточка од усих нас.

Світилку – в халоші, шоб не ззіли воші.

Дружко коровай крає, (двічі)
Семеро дітей має,
Та всі з кошилями –
Весь коровай забрали.

Старшая дружечка, (двічі)
Поглянь в віконечко:
А як іще рано,
То ще й погуляєм,
А як уже пізно,
Розійдемось різно.

Ой рано ше, рано, (двічі)
Іще погуляєм:
Ще зоря вечірняя
З місяцем не зійшла.