Старший боярин багатий

От пам’ятаю добре, що коли мій брат женився, старший женився, то приїхали свати, а їх не пускають в хату – так по закону ж, не пускають їх у хату. Ну вони ж співають там під вікном, чую:
«Ой поки ж ми та тут стоятимем,
Сиру землю та й топтатимем.»
А потім заспівали дружно так, гарно-гарно:
«Ой свату наш, свату,
Ой свату наш, свату,
Пусти нас у хату,
Нас тут небагато,
Тільки свашка та світилочка,
Та вся Льоніна роди(ночка)!»

Ой матінко моя,
Ой матінко ж моя,
Тепер я не твоя,
Тепер того пана,
Шо в парі стояла.
Що в парі стояла,
Рученьки з’язала.

(Ну тіки це я трошки не так, із середини начала. Як ідуть же ж, так зразу співають):

Ой, люди, люди, вороги,
Не переходьте дороги,
Та нехай перейде Манічка,
Шоб була родина щаслива.

(Це я називала: Манічка, – вроді молоду ж якось треба називать, – так ото так, ага).

Як ходила дівчинонька по городу,
Посадила орішину із приходу.

Рости, рости, мій орішечку, (двічі)
Батенькові на потішечку.

Рости, рости та й роскоренися, (двічі)
Живи тату, живи не журись,

Кохай собі другую такую, (двічі)
Як викохав мене молодую.