Головна
Ой по морю, морю, по тихой воді

Ой по морю, морю, по тихой воді

Назва	Ой по морю, морю, по тихой воді
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Кохання, Чужина
Дата запису	26 лют. 1995 р.
Місце запису	с. Гетьманівка, Шевченківський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Миргородська Галина Іллівна (1936), Прокопова Надія Антонівна (1929), Рижова Ганна Петрівна (1935), Крюкова Любов Федорівна (1941), Злодєєва Марія Михайлівна (1945)
Збирачi	Наталія Олійник
Транскрипція	Катерина Курдіновська

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 4Подобається Поділитися

Ой по морю, морю, по тихой воді,
Там плавали, плавали аж два лебеді.

Там плавали, плавали аж два лебеді,
Та й не лебеді - два парня молоді.

На одному парню шапка по брова,
На другому парню лєнта голуба.

Лєнта голубая розвивається,
За козаком дєвіца побивається.

Не спобивайсь, дєвіца, ти ще молода,
Літа не минули, розпрощаємся.

Ой, місяцю, місяцю, й товаришу мой,
Розсвєти доріженьку до вдовушки в двор.

А у вдовушки, вдовушки дєвка молода,
Ходе по кімнаті, чеше волоса.

Чеше волоса, ще й приглажує,
Сестрицям-подруженькам ще й наказує (переказує):

"Сестриці-подруженьки, слушайте мєня,
Не виходьте замуж в чужиї края.

Нє виходьтє замуж в чужиї края,
Чужая сторонушка нєвесьолая".

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 04:31 100	Під вишнею-черешнею я з милим стояла	Пісні з особистого та родинного життя	с. Гетьманівка, Шевченківський район	04:31
0:00 02:42 100	Ой горе-горе, та й хто кого любе	Пісні з особистого та родинного життя	с. Гетьманівка, Шевченківський район	02:42	Ой, горе-горе, е, Горе-горе та й хто кого любе, Ой кого любе. Ой хто кого любе, е, Іще горе хто з ким розстається, Ой розстається. Хто з ким розстайоться, е, Розстайоться трава з ковилою, Ой з ковилою. Трава з ковилою, е, Трава з ковилою, парень з дівчиною, Ой з дівчиною. Парень з дівчиною, е, Парень з дівчиною, з душой дарагою, Ой з дарагою. З душой дарагою, е, Як піду я на нову конюшню, Ой на конюшню. На нову конюшню, е, Запряжу я коня вараного, Ой вараного. Коня вараного, е, Коня вараного та ще й біланого, Ой біланого. Та ще й біланого, е, Та й поїду до милої в гості, До милої в гості.
0:00 05:33 100	Чого не прийшов, як місяць зійшов?	Пісні з особистого та родинного життя	с. Гетьманівка, Шевченківський район	05:33	Чого не прийшов, як місяць зійшов, як я тебе ждала, Чи коня не мав, чи стежки не знав, чи мать не пускала? (двічі) І коня я мав, і стежку я знав, і мати пускала, Найменша сестра, бодай не зросла, сіделце сховала. (двічі) А старша сестра сідельце найшла, братіку віддала: "На, братік, сідло та їдь у село, й де дівчина ждала!". (двічі) Через річеньку й невеличеньку схочу - перескочу, Ой віддай мене, моя ж матінко, за кого я схочу. (двічі) Як віддавала й приказувала в гостях не бувати: "А якщо прийдеш, моя ж донечко, то вижену з хати". (двічі) Терпіла я год, терпіла два, третій не стерпіла: Перетворилась в сиву й зозулю, в гості ж полетіла. (двічі) Полем летіла, землю крапала дрібними сльозами, Лісом летіла, гілля ламала білими руками. (двічі) Прилетіла в сад, сад зельонєнький, сіла на калину, Сіла та й кує, ще й розказує, як жить на чужині. (двічі) Над віконечком сидить матінка, рушник вишиває, А найменший брат стоїть у дверях ружжо заряжає: (двічі) "Ой дозволь мені, моя матінко, ту зозулю вбити, Бо вона кує, жалю завдає - я не можу жити". (двічі) "Не дозволю, сину, не дозволю я ту зозулю вбити, Бо цій зозулі, як моїй дочці, на чужині жити". (двічі) "Ой ти, зозуля, ой ти, сивая, перестань кувати, А якщо дочка, дочка рідная, то іди (лети) до хати". (двічі)