Під вишнею-чирешнею я з милим стояла
| Назва | Під вишнею-чирешнею я з милим стояла |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя, Балади |
| Мотив | Кохання, Позашлюбна дитина, Потопання, Прощання, розставання, Смерть, Чужина |
| Дата запису | 26 лют. 1995 р. |
| Місце запису | с. Гетьманівка, Шевченківський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Миргородська Галина Іллівна (1936), Прокопова Надія Антонівна (1929), Рижова Ганна Петрівна (1935), Крюкова Любов Федорівна (1941), Злодєєва Марія Михайлівна (1945) |
| Збирачi | Наталія Олійник |
| Транскрипція | Оксана Бугайченко |
Слухати аудіо
Під вишнею-чирешнею я з милим стояла,
Ой чого ж я сумна стала, як з милим розсталась?
Еей, чого ж я сумна стала, що з милим розсталась
Сіда милий у машину, їде в Москівщину,
А дівчині атвічає: «Я тебе покину».
Еей, а дівчині атвічає: «Я тебе покину».
Привикайте, карі очі, сами ночувати,
Хоч привикли не привикли – треба привикати.
Еей, хоч привикли не привикли – треба привикати.
Чорнявого не забуду, з русим спать не ляжу,
Як згадаю й чорнявого, та й гірко заплачу.
Еей, як згадаю й чорнявого, та й гірко заплачу.
Тече річка невеличка понад слободою,
Взяла дівка нові відра – пішла за водою.
Еей, взяла дівка нові відра – пішла за водою.
Іще й води не набрала, стала постояла,
Й за козаком зажурилась та й у воду впала.
Еей, за козаком зажурилась та й у воду впала.
Біжить батько, біжить мати і кричать: «Рятуйте!»,
А дівчина отвічає: «За мной не жалкуйте».
Еей, а дівчина отвічає: «За мной не жалкуйте».
Було б тоді жалкувати, як була мала я,
А тепер передо мною й могила сирая.
Еей, а тепер передо мною й могила сирая.
Вернувсь козак з Москівщини та й питає роду:
«А де ж тая й дівчинонька, шо упала в воду?
Еей, а де ж тая й дівчинонька, що упала в воду?»
Нема тії дівчиноньки, осталась дитина,
Хитається по всім світі, бідна сиротина.
Єей, хитається по всім світі, бідна сиротина.
Можливо, вам також сподобаються:
| Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| На кладочці ноги мила | Пісні з особистого та родинного життя
1
Балади | с. Гетьманівка, Шевченківський район | 06:10 |
На кладочці ноги мила, ‒ Ой Дунаю, Дунаєчку, Ой ви, щуки, їжте руки, Біле личко не трогайте, А миленький здогадався, ‒ Ой Дунаю, Дунаєчку, На кладочці ноги мила, ‒ Ой Дунаю, Дунаєчку, Ой ви, щуки, їжте руки, Біле личко не трогайте, Нехай воно й помиється, А миленький здогадався, ‒ Ой Дунаю, Дунаєчку, | ||
| Сади мої, та садочки зелененькі | Пісні з особистого та родинного життя | с. Гетьманівка, Шевченківський район | 03:42 |
Сади мої, та й садочки зелененькі, Рано цвіли та й пізно й опадали, Любив милий, а січас він спокидає, Мимо ходе та й у гості не заходе, Хоч і зайде, так недовго він гостює, Усю ночку та й зо мною протаскує, Долго, долго та й білого свєту нєту, Ой как стало та й на зорькє заніматься, Став мой милий та й в дороженьку збираться, «Єсть у мене та й жена ж молодая, | ||
| Ой ковале, коваленку | Пісні з особистого та родинного життя
1
Балади | с. Вʼязова, Краснокутський район | 08:34 |
Ой, ковале, коваль-коваленко, Чи й у тебе желєза немає, Єсть у мене ще й сталі вдоволі, Єсть у мене жінка до любові, Вона мене в сю ніч засмутила, Шо з вечора дитя спородила, Шо співночі топити носила, А в досвітах ж все Бога просила, Ой, дай, Боже, сніги та морози, Шоб занесли ж стежки та дорожки, Шоб не взнали ж прокляті ворожки, Шоб не взнали ж, куди я ходила, Шоб не взнали ж, кого я й носила. Я носила дитину ковальську ж, Я думала, шо він син козацький, |
