Цифровий архів фольклору

За річкою Дунайцем
Та й за річкою Ду…, ой Дунайцем
Та стоїть дєвка же з мо…, ой з молодцем.

Стоїть дівка з молодцем
Та й стоїть дівка з мо…,ой з молодцем,
Та й накрилася же ру…, ой рукавцем.

Накрилася обома
Та й накрилася обо…, ой обома,
А парень дєвку же о…, ой обніма.

Парень девку обніма
Та й парень девку о…, ой обніма,
Та й серденятком на…, ой назива.

«Серденятко ж ти моє
Та серденятко ти, ой ти моє,
Та ой викохав я, ой я тебе.

Ой викохав я тебе
Та ой викохав я, ой я тебе,
Та не для людей - для, ой для себе".

Коту, коту, котів два,
Сірі, білі обидва,
Йдіть до нас ночувать,
Дитятко колихать,
У нас хатка тепленька,
Й дитятко маленьке,
Е-е, е-е, е!

Коту, коту, коту,
Не лізь на колоду,
Бо розб’єш голову,
Буде вона боліти,
Нічим буде заверті(ти),
Була одна хустина,
Та й ту вкрала дівчина,
На куколки порвала,
Діткам пороздавала,
Е-е, е-е, е!

Люлі, люлі, люлечки,
Шовковенькі вервечки,
Мальовані бильця,
Підем до Кирильця,
Шо Кирилець робить?
Черевички кроїть,
Писаночки пише,
Дитину колише,
А-а, а!

"Ой ви дітки, квіти наші,
Наварю вам горщик каші,
Поїсте ви до смаку!"
Мовить баба у кутку.

"Я щедруха, я гладуха,
В мене донечка-красуха,
Кучерявенький синок,
Як той сизий голубок,
Бабу гріє не кожух,
А веселий, теплий дух!".

Ой давно, давно я в батька була,
А вже ж тая стежечка терном заросла. (двічі)

Ой не так же терном, як терницею,
Ти зробися орлом, я орлицею. (двічі)

Ти зробися орлом, я орлицею,
Полетімо, сядемо над криницею. (двічі)

Полетимо, сядемо, станемо кувать,
Чи не прийде мати рано води брать. (двічі)

Вийшла, вийшла мати найраньше за всіх,
Набрала відерце повніше за всіх. (двічі)

Увійшла у хату невісток будить:
"Невістки, невістки, слухайте мене. (двічі)

Невістки, невістки, слухайте мене,
Щось у нас за пташка в садочку кує. (двічі)

А то ж і не пташка, то ж моя дочка
Без долі вродилася, без щастя зросла. (двічі)

Без долі вродилася, без щастя зросла,
На свою родіну помирать прийшла". (двічі)

Ой як приїхав мій миленький з поля же,
Та й прив'язав коня до забора.

Ой та й прив'язав коня до забора же,
Сам заплакав край коника стоя:

"Ой нещаслива нам, коню, дорога же,
Засватана дівчинонька моя.

Ой коли б швидше вечора діждати й,
Пошлю людей дівчину сватати.

Ой пошлю людей дівчину сватати же,
А сам стану під вікном слухати.

Ой а сам стану під вікном слухати же,
А що буде дівчина казати".

Ой а дівчина по світлоньці ходить,
Вона свої білі ручки ломить.

"Ой улане, уланочку, (двічі)
Сватай мене, дівчино(чку)".

"Ой рад би я тебе сватать, (двічі)
Так боюся твого бра(та).

Отруй, дівко, свого брата, (двічі)
Тоді буду тебе сва(тать)".

"Ой рада б я отравити, (двічі)
Так не знаю що роби(ти)".

"Іди, дівко, у лісочок, (двічі)
А в лісочку на кали(ні),

А в лісочку на калині, (двічі)
Там звилося три гади(ни),

Підстав, дівко, конівочку, (двічі)
Під гадючу голіво(чку).

На гадину сонце пече, (двічі)
А з гадини крівця те(че).

Нехай тече аж по вінця, (двічі)
Даси братові напи(ться)".

Ще братічок у дорозі, (двічі)
Сестра з пивом на поро(зі).

Братік у двір уїзжає, (двічі)
Сестра пиво налива(є).

"Випий, сестро, вперед сама, (двічі)
Щоб мене не отруї(ла)"-

"Я варила, куштувала, (двічі)
За-для брата оставля(ла)".

Ще братічок не напився, (двічі)
Із коника похили(вся).

Похилився аж додолу, (двічі)
"Скидай, сестро, з коня збро(ю).

Скидай, сестро, з коня зброю, (двічі)
Та й поховай у комо(ру).

Та й поховай у комору, (двічі)
Більш не буду жить з тобо(ю)".

Ой люлюлі, люлі,
Налетіли гулі
З попової клуні.
Сіли на воротях
В червоних чоботях,
Стали думать і гадать
Чим дитятко годувать,
Чи кашкою, молочком,
Чи солоденьким медком,
А-а, а-а, а!

Шо в дядька, в дядька,
Під окном ямка,
Дядько нап'ється,
Й у ямку котиться.

Ой, ну коту, котину,
Да куда їдеш по сіно?
Візьми нашу дитину,
Та й завези в долину,
Під червону калину,
А-а, а-а, а!

Циганка-ворожка сміялась наді мною,
За рученьку брала й качала й головой,
За рученьку брала й качала головой.

Нещасна, дівчино, на світі ростеш,
Кого вірно любиш, а заміж і не підеш,
Кого вірно любиш, а заміж і не підеш.

Не вір, дорогая, не вір нікому,
Повір, дорогая, мені одному,
Повір, дорогая, мені одному.

За далеким гаєм сонечко й сіда,
Ой там дівчинонька парня дожида,
Ой там дівчинонька парня дожида.

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Пішов котик витягати,
Та за вушка потягати,
Витяг за вуші,
Посадив на суші,
- Сиди, киця, весело,
Ми поїдем у село,
Та виорем нивку,
Та посієм материнку,
Материнка не вродила,
А вродив лопушок,
Зшиєм Саші кожушок,
Кожушок маленький,
А Саші тепленький.

Люлі, люлі, налетіли гулі,
Та й сіли на люлі,
Стали люлі колихать,
Стали Сашу забавлять.

Ой на річці, на Ордані,
Матир Божа ризи прала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

А поправши, повішавши,
На калину, на малину,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

Прилетіли анголята,
Взяли ризи на крилята,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

Од коморі до коморі по муку,
Граблі, вилка, три носилка, два ціпа,
Приході, кума, додому, льоду дам,
Брат Іллюха, брат Іван, Іван, Іван.

Ой зродила мати сина-сокола,
Та й не дала вирости, та й оженила. (двічі)

Та взяла невісточку не до любови,
Ні білеє личенько, ні чорні брови. (двічі)

Посилає сина в Крим-дорогу,
Нелюбу невісточку - полоти льону. (двічі)

Ой як виражала та все приказала:
"Не виполеш льону, то й не йди додому". (двічі)

Полола невістка, не виполола,
У полі невістка заночувала. (двічі)

У полі невістка заночувала,
До білого світа тополя стала. (двічі)

Як приїхав милий з Крим-дороги,
Кланявся матусі аж у самі ноги: (двічі)

"Об'їздив я, мамо, Крим і города,
Не бачив я, мамо, такого дива. (двічі)

Не бачив я, мамо, такого дива,
Щоб на нашім полі тополя зросла". (двічі)

"Ой бери ж ти, сину, гострую сокиру,
Та їдь же й у поле, рубай тополину". (двічі)

Як приїхав милий тополю рубать,
Ударив він раз - став лист опадать. (двічі)

Ударив він другий – зашаталася,
Ударив у третій - обізвалася. " (двічі)

"Не рубай же милий - я ж твоя жена,
Це ж твоя матуся таке зробила. (двічі)

Це твоя матуся таке зробила,
Що нас молоденьких розлучила". (двічі)

Та ой ходила ой дівчинонька по садочку,
Підколола ой білу ножку на трісочку. (двічі)

Ой болить моя біла ножка, болить больно,
Ходив козак ой до дівчини так недовго. (двічі)

Ой ходив козак та й до дівчини три годочки,
А дівчині а й здалося три деньочки. (двічі)

Ой забирають та й миленького у солдати,
Та й не вспіла ой дівчинонька розпитати. (двічі)

Ой розпитати:
"Ой чи мені заміж іти чи гуляти?". (двічі)

Ой гуляй-гуляй, дівчинонько, як гуляла,
Чеши, чеши та й русу косу, як чесала. (двічі)

Чеши, чеши русу косу, як чесала,
Та не стели постіль білу, як ти слала. (двічі)

Бо він твою постіль білу перемаже,
Ходитиме, любитиме - всім розкаже. (двічі)

Бо він твою постіль білу перетопче,
Ходитиме, любитиме – та й не схоче. (двічі)

Кажу казу (казку),
Зарізав дід козу,
А вовк наївся,
Отняв у його
Та дристав,
А хазяїн тоді біг
Та хлестав!