Цифровий архів фольклору

І вітер не віє, листя не колише,
Тільки братик до сестриці часто листа пише. (двічі)

– Сестро, моя сестро, сестро-українка,
Чи привикла, моя сестро, на чужбіні жити? (двічі)

–Хоч я й не привикла, треба привикати.
Дала мати гірку долю, треба горювати. (двічі)

Мати, моя мати, де ж тебе узяти?
Чи на тебе, моя мати, маляра найняти? (двічі)

Маляра найняла, матір змалювала,
Поставила на покуті та й плакати стала. (двічі)

І вітер не віє, листя не колише,
Тільки братик до сестриці часто листа пише. (двічі)

Як піду я понад лугом, ой як піду я понад лугом,
Ой оре милой ой своїм плу(гом).

А він оре та й гукає, а він оре тай гукає,
Чужа мила ой поганя(є).

(Чужа мила погонила, ой чужа мила погонила,
Своя їсти варила.)

Як понесу йому їсти, як понесу же йому їсти,
Та й чи не скаже ой милой сі(сти)?

Вже наївся, вже напився, вже наївся, вже напився,
Ой на борозду ой похили(вся).

(Чого лежиш, що думаєш?
чому не пйєш, не гуляєш?)

А я лежу та й думаю, а я лежу та й думаю,
Ой нехорошу ой жінку ма(ю).

(Що товариш хужій мене, що товариш хужій мене,
А жінка краще, ніж у мене.

А в мене руда та погана, а в мене руда та погана,
Чорнявого сподобала.

А я брови в сажу вмажу, а я брови в сажу вмажу,
І з чорнявим спати ляжу.

А русява приберуся, а русява приберуся,
І на чорнявих придивлюся.

А я руда препогана, а я руда препогана,
Я й до плуга та й до рала.

Я й до плуга та й до рала, я й до плуга та й до рала,
Та до пана генерала.

Шо в руті-м’яті, в рублений хаті,
Ой, дай, Боже!
Шо в руті-м’яті, в рублений хаті,
Святий ве(чір)!

Дівка Марійка плаття качала,
Ой, дай, Боже!
Дівка Марійка плаття качала,
Святий ве(чір)!

А качаючи, наряджалася,
Ой, дай, Боже!
Й а качаючи, наряджалася,
Святий ве(чір)!

А нарядившись, до церковки йшла,
Ой, дай, Боже!
А нарядившись, до церковки йшла,
Святий ве(чір)!

В церковці стала, як зоря сяла,
Ой, дай, Боже!
В церковці стала, як зоря сяла,
Святий ве(чір).

(Паничі стояли, шапки зійняли,
Ой, дай, Боже!
Паничі стояли її питали,
Святий ве(чір)!

Чия ти дочка, як паняночка?
Ой, дай, Боже!
Чия ти дочка, як паняночка?
Святий ве(чір)!

Чи ти попівна, чи королівна?
Ой, дай, Боже!
Чи ти попівна, чи королівна?
Святий ве(чір)!

А й не попівна, не королівна,
Ой, дай, Боже!
А й не попівна, не королівна,
Святий ве(чір)!

Батькова дочка, як паняночка,
Ой, дай, Боже!
Батькова дочка, як паняночка,
Святий ве(чір)!

Добрий вечір!

А й через гору та й у контору, а й орел воду носе,
Та й молоденький а й новобранчик полковника про(се).

А й пусти ж мене, та й полковнику, а й із полка й додому,
Бо вже скучила, а й і змарніла дівчина за мно(ю).

А й нехай плаче, та й нехай плаче, а й нехай ще затуже,
Та й нехай же він а й новобранчик три годи послу(же).

А й служив службу, та служив другу, а й начав помирати,
Та й начав же він а й перед смертю дівчину бажа(ти).

Ой ні хмариться, ні годиниться,
Ой рубай дерево ж, куда й хилиться.

Ой рубай дерево ж, куда й хилиться,
Ой віддай, мамочка ж, куда й хочеться.

Ой віддай, мамочка ж, куда й хочеться,
Ой ні за старого, ні за малого.

Ой ні за старого, ні за малого,
Ой за козаченька розудалого.

(За старим жити - тіло сушити,
За малим жити - засада моя.
За козаченьком - ...)

Приступи, ненько, та й до столика (двічі),
Пригладь доньці та й голово(ньку).

Гладка, донько, твоя головонька (двічі),
Бог зна буде ,яка доле(нька).

Бог зна буде, яка доленька (двічі),
Як удасться твій милий ревни(вій).

Як удасться твій милий ревнивій (двічі),
Та ще й к тому та й п'яниче(нька).

Та ще й к тому та й п'яниченька (двічі),
Проп'є твою всю худобо(ньку).

О й засвіти, мати, свічку постав на столі,
А я стану, подивлюся, чи пара мені?

Чи пара мені?
Засвітила мати свічку, неясно горить.

Неясно горить,
З ким любилась, розлучилась, серденько болить.

Серденько болить,
З ким не зналась, розписалась, тай треба з ним жить.

Братіку, сокільчику,
Братіку, сокільчику,
Сядь собі на стільчику,
Не віддавай сестри за півзолото(го),
Проси червоного від зятя молодо(го),
Від зятя молодого, від поїзда йо(го).

Зібрав батько кумпанію,
Невеличку, але чесну,
Гей!
Карпа, Гліба і Дем'яна,
Павла, Гриця і Івана,
Яцька, Стецька і Кирила, (і Данила)
Петра, Дмитра і Архипа,
Хому, Левка і Тараса,
Гарасима, Опанаса,
Максима, Омелька,
Ще й Терешка.

Біжить Ганна ще й Тетяна,
Стрічать батька Купріяна,
Гей!
Біжить Ганна ще й Данилко,
Тітка й тато, куди видко,
Ось мамуся йде, всім буде,
Одні кажуть - сховаймося,
Другі кажуть - признаймося,
Одні кажуть сидім тихо,
Другі кажуть - буде лихо,
А Купріян каже:"Якось то буде!".

Ой ти, голубчик сизокриленький,
Скажи мнє правду жи, де мій миле(нький)? (двічі)

А мій миленький в чистому полі
Стоїть, обнявся жи з милой, з друго(ю). (двічі)

Стоїть, обнявся, поцілувався,
З мене, сиротки, жи та й насмія(вся). (двічі)

Якби я з… я б крила мала,
Я б до милого жи за час зліта(ла). (двічі)

Я б до милого за час злітала,
Я б йому правду жи та й розказа(ла). (двічі)

Садила, полола червону розу,
Зривала, кидала на бистру рєку. (двічі)

Зривала, кидала аж на ворота,
Не смійся, козаче, шо я сирота. (двічі)

Не смійся, козаче, шо я сирота,
Якби прийшов сватать, то я б не пішла. (двічі)

«Не бійся, дівчино, сватать не прийду,
Поїду в Росію, багачку знайду». (двічі)

Об’їхав Росію, села й города,
Не найшов такої, як ця сирота. (двічі)

Під’їхав коником аж під ворота:
«Вийди, дівчино, вийди, сирота!».(двічі)

Вийшла дівчинонька та й засмучена,
По личеньку видно, шо заручена. (двічі)

Ой походжено, та поброджено,
А й коло моря кіньми.

Коло моря кіньми,
Ой то не кіньми, та то не кіньми,
А й журавочка з дітьми.

Журавочка з дітьми,
Ой журав грає, та журав грає,
А журавочка скаче.

Журавочка скаче,
Ой дурна дєвка та нерозумна,
Що за козаком плаче.

За козаком плаче,
Ой не плач, дєвка, та не плач, красна,
Бо яка ти й нещасна.

Яка ти нещасна,
Ой нема щастя, та нема долі,
А й нема перестану.

(Сватай мене, козаченьку,
Не вводь серце в славу!

Не я тебе, дівчинонько,
У славоньку воджу,
Сама ти, дівчинонька,
По славоньці ходиш,
Не раненько, а пізненько,
А з вулиці ходиш!)

Біг козелець,
З нових сінець,
Наставив ріжок,
Дайте пиріжок,
А не дасте пирога,
Возьму вола за рога,
Та викручу правий ріг,
А в ріг буду трубити,
Хвостом дрова возити,
А кобилу за чуприну,
Та виведу на долину!

Виносьте, не ламайте,
По цілому давайте!

Мене мати, як зоря. рано заміж віддала,
Мене батько, як світ, завʼязав мені світ. - двічі.

У велику сімʼю та в чужую сторону - двічі.

А в великій сімʼї довго звечерять сидять.
А мене, молоду, посилають по воду.

Як була у Насті нерідная мати,
Заставила Настю ой рушник вишивати.

Настя не зуміла, Настя не зуміла,
На руках зомліла, ой на нозі скипіла.

Як приїхав милий із Дону додому,
Питається милий: «Ой де діла Настину?».

Пішла Настусина, пішла Настусина,
пішла в степівщину жати пшеничину.

Батько в степівщину – нема Настусини,
Обняв головоньку, прийшов додомоньку:

«Ой мила ж ти, мила, чом несправедлива,
Чом правди не кажеш, де Настину діла?».

«Уже Настя дома, пішла у садочок,
Пішла у садочок рвати ягідочок».

Батько у садочок – нема Настусини,
Нема Настусини, застав сам …

Як піду я в ліс по дрова та й зрубаю йолку,
Завів мене дурний розум в чужу, в чужу стороно(ньку). (двічі)

А в чужій же сторононьці ні отца, ні неньки,
Тільки в саду вишневому співа, співа солове(йко). (двічі)

Як зорву я з рожі квітку та й пущу на воду,
Пливи, пливи, з рожі квітка, аж до, аж до мого ро(ду). (двічі)

Пливла, пливла з рожі квітка та й стала крутиться,
Ждала, ждала мати дочку та й ста-, та й стала жури(ться). (двічі)