І вітер не віє, листя не колише

НазваІ вітер не віє, листя не колише
ЖанрПісні з особистого та родинного життя
МотивНещаслива доля, Розлука, Чужина
Дата запису15 лют. 1989 р.
Місце записусел. Печеніги, Чугуївський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
ЗбирачiВіра Осадча
ТранскрипціяОксана Бабенко

Слухати аудіо

0:00 0:00
100

І вітер не віє, листя не колише,
Тільки братик до сестриці часто листа пише. (двічі)

– Сестро, моя сестро, сестро-українка,
Чи привикла, моя сестро, на чужбіні жити? (двічі)

–Хоч я й не привикла, треба привикати.
Дала мати гірку долю, треба горювати. (двічі)

Мати, моя мати, де ж тебе узяти?
Чи на тебе, моя мати, маляра найняти? (двічі)

Маляра найняла, матір змалювала,
Поставила на покуті та й плакати стала. (двічі)

І вітер не віє, листя не колише,
Тільки братик до сестриці часто листа пише. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 02:39
100
Як піду я в сад зелений
Пісні з особистого та родинного життя
с. Терни, Лубенський район02:39

Як піду я в сад зелений, наламаю лому,
Вже минає два годочки, як по.., ой, як поїхав з до(му),
Вже минає два годочки, як по.., ой, як поїхав з до(му).


А в чужій сторононьці ні батька, ні неньки,
Тільки в саду вишневому поють, ой, поють соловей(ки),
Тільки в саду вишневому поють, ой, поють соловей(ки).


Пойте, пойте, соловейки, всими голосами,
А я сяду та й заплачу дрібни.., ой, дрібними сльоза(ми),
А я сяду та й заплачу дрібни.., ой, дрібними сльоза(ми).

0:00 02:13
100
Летіла зозуля та й стала кувати
Пісні з особистого та родинного життя
с. Гусарівка, Барвінківський район02:13

Летіла зозуля та й стала кувати,
А то не зозуля, то рідная мати. (двічі)

А то не зозуля, то рідная мати,
Вона прилетіла дочку рятувати. (двічі)

Якби ж вона знала, як тяжко без долі,
Вона б передали горобчиком солі. (двічі)

Горобчиком солі, синичкою хліба,
Ой мамо, ой мамо, як тяжко без долі! (двічі)
0:00 02:30
100
Ой піду я на долину
Пісні з особистого та родинного життя
с-ще Михайлівське, Сумський район02:30

Ой піду я на долину,
Подивлюсь я на калину,
Долина широка, калина висока,
А я стою одинока.

Ти одна стоїш в долині,
А я одна на чужині,
Любила Іванка, любила-кохала,
Доле ж моя, доле злая.

Доле ж моя безталанна,
До війська взяли Івана,
А я стою, плачу, сльози проливаю,
Свою долю проклинаю.

До схід сонця треба встати,
Бо свекруха лиха мати,
Зовиці-ледащо вилають нізащо,
Ой марнію я тут нащо?

Ой коли б я була знала,
Не йшла заміж за Івана.
У рідного батька, у рідної неньки
Жила б, горечка не знала.
У рідного батька, у рідної неньки
Жила б, горечка не знала.