І вітер не віє, листя не колише

НазваІ вітер не віє, листя не колише
ЖанрПісні з особистого та родинного життя
МотивНещаслива доля, Розлука, Чужина
Дата запису15 лют. 1989 р.
Місце записусел. Печеніги, Чугуївський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
ЗбирачiВіра Осадча
ТранскрипціяОксана Бабенко

Слухати аудіо

0:00 0:00
100

І вітер не віє, листя не колише,
Тільки братик до сестриці часто листа пише. (двічі)

– Сестро, моя сестро, сестро-українка,
Чи привикла, моя сестро, на чужбіні жити? (двічі)

–Хоч я й не привикла, треба привикати.
Дала мати гірку долю, треба горювати. (двічі)

Мати, моя мати, де ж тебе узяти?
Чи на тебе, моя мати, маляра найняти? (двічі)

Маляра найняла, матір змалювала,
Поставила на покуті та й плакати стала. (двічі)

І вітер не віє, листя не колише,
Тільки братик до сестриці часто листа пише. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 02:39
100
Як піду я в сад зелений
Пісні з особистого та родинного життя
с. Терни, Лубенський район02:39

Як піду я в сад зелений, наламаю лому,
Вже минає два годочки, як по.., ой, як поїхав з до(му),
Вже минає два годочки, як по.., ой, як поїхав з до(му).


А в чужій сторононьці ні батька, ні неньки,
Тільки в саду вишневому поють, ой, поють соловей(ки),
Тільки в саду вишневому поють, ой, поють соловей(ки).


Пойте, пойте, соловейки, всими голосами,
А я сяду та й заплачу дрібни.., ой, дрібними сльоза(ми),
А я сяду та й заплачу дрібни.., ой, дрібними сльоза(ми).

0:00 02:25
100
Ой ти місяць, місяченьку, присвіти хатину
Пісні з особистого та родинного життя
сел. Печеніги, Чугуївський район02:25
0:00 02:57
100
Пісні з особистого та родинного життя
1

Козацька

с. Корбині Івани, Богодухівський район02:57

Ой орьол, ти й орьол, ти товариш мой родной,
Ти літаєш високо, ой ти биваєш далєко.


Ти літаєш високо, ти буваєш далєко,
Чи не був ти й орьол, над моєю стороной?


Чи не був ти й орьол, над моєю стороной,
Чи не журиться моя діточка за мной?


Чи не журиться моя діточка за мной,
Вона журиться ще й печалиться.


Вона журиться ще й печалиться,
За тобою, козаком, побивається.