Цифровий архів фольклору

Меланка ходила, Василька просила,
Василечку, татку, пустіть мене в хатку,
Я жита не жала, чесний крест держала,
По церкві ходила, кадилом кадила,
Кадітєся, люди, до вас Господь буде!
Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на здоровʼя!

Водять пальцем по долоні дитині:
Сорока-ворона на припічку сиділа,
Діткам кашку варила.
Перебирають пальчики дитині:
Цьому давала, цьому давала,
Цьому давала, цьому ...,
А цьому не давала!
Цей дров не рубав, водичку не носив,
Кашку не варив, не дамо йому!

Понад нашим яром та й клениченька ланом,
Горою овес.

Горою овес,
Чом не до любові, чом не до розмови,
Мой милой живеш?

(фрагмент)

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да й довела любов до горя. (двічі)

Світ-головонька кружиться,
Ой да й на плече орьол садітца. (двічі)

(Ой ти, й орьол сизокрилий,
Ой да й скажи правду, де мой милий? (двічі)

А мой милой на роботі,
Ой да й на літєйному заводі) (двічі)

Побреду, побреду по коліна в лободу, - двічі
Та до тії дівчини, що хороша на виду. – двічі

Хорошая дівчина хорошого стану, - двічі
А хто ж мене ж любить буде, як я перестану. – двічі

Ненька віри не йняла, за нелюба віддала, – двічі
Вона ж мені приказала, щоб я його шанувала. – двічі

А я його шаную, як собаку рудую, – двічі
На припоні припинала, макогоном поганяла. – двічі

Привʼязала до стола, а він зуби вишкиря, – двічі
Вишкирь, вишкирь, сукин сину, поки найду хворостину. – двічі

Хворостини не знайшла, та й одсердилася, – двічі
Вона ж мого (Я на свого) миленького змилосердилася. – двічі

Тече річка, тече бистра, береги крутії,
А в тюрмі сидять жульмани, хлопці молодії. (двічі)

Сплять жульмани, сплять жульмани, лиш один не спить,
Він своєму начальнику потихеньку говорить. (двічі)

Ти, начальник, ти, начальник, одпусти додому,
Бо вже скучилась, бо вже змучилась дівчина за мною. (двічі)

Одпустю тебе додому, так ти красти будеш,
Ти напийся води холодної, про любов забудеш. (двічі)

Пив я воду. пив холодную. та й не напивався,
Любив жульман дівчиноньку, нею милувався. (двічі)

Умер жульман, умер жульман. умерла надія,
Лиш остався кінь вороний, збруя золотая. (двічі)

А ви збрую золотую товарушу дайте,
А коника вороного в полі розстріляйте. (двічі)

Понад садом, садом та пшениченка ланом,
Та пшениченка ланом, горою овес.

Горою овес, та не по правді, козаче,
Не по правді, соколе, зо мною живеш.

Зо мною живеш, а як вечір настане,
А як вечір настане, до другої йдеш.

До другої йдеш, а мені молоденькій,
А мені молоденькій жалю ой завдаєш.

Ой учора ізвечора, пасла Маланка два качора,
Пасла, пасла, загубила, шукаючи, заблудила.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Пішла вона в чисте поле,
Де Василько плужком оре,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Ой ти дубе кучерявий, лист на тобі рясен.

Лист на тобі рясен,
Ой ти парень харош, бравий. словами прекрасен.

Словами прекрасен,
Слова твоої ласкавії, а проклята думка.

А проклята думка,
Була ж би я полетіла, як сизая голубка.

Як сиза голубка,
Гула-гула голубонька, полетіла в поле.

Ой летіла зозуленька через сад-діброву,
Виклювала пшениченьку, осталась полова. (двічі)

Ой що ж мені по полові, як зерна немає,
Ой що ж мені по родині, як мами немає. (двічі)

Ой що ж мені по родині, як рід веселиться,
На маминій могилоньці косарь накосився. (двічі)

Ой що ж мені по родині, що рід пʼє, гуляє,
На маминій могилоньці трава вилягає. (двічі)

Меланки ходили, Василька просили,
Васильку, мій батьку, пусти мене в хатку,
А я жито жала, у копи складала,
Золотий хрест держала, золоту кадільницю,
Кадітеся, люди, до вас Христос прийде,
Богу свічку ставте, а нам пиріг дайте!

З руками, з ногами, щоб не бігав за нами,
Без рук, без ніг, щоб упав у сніг!

А в полі, в полі сам Господь ходив,
Мати Марія ризи носила,
Ризи носила, Бога просила,
Зароди, Боже, жито-пшеницю,
Жито-пшеницю, всяку пашницю!

Сєю, вєю, посєваю, з Новим роком поздоровляю!

Коляд-коляд-колядниця,
Добра з маком паляниця,
А пісна не така,
Дайте в руку пʼятака,
А пʼятак не такий,
Дайте в руку золотий,
І курочку, й петушка,
І пшенички три мішка!

Ой полі жито пополам з травою,
Ой чи жалко буде, ой мамо, вам за мною? (двічі)

Ой жалко, не жалко, а серденько вʼяне,
А хто ж мене старенькую ой до смерти ж догляне? (двічі)

Оставляю, мамо, найменшого брата,
Не будуть ходити ой хлопці та дівчата. (двічі)

А будуть ходити та двірець минати,
А мені старенькій ой жалю завдавати. (двічі)

Де ж той млин, що на яр похилився?
Що й до нього козак приїздив?
Де ж той млин, що на яр похилився?
Що й до нього козак приїздив?

Привʼязав він коня вороного,
А сам сів біля його співать,
Привʼязав він коня вороного,
А сам сів біля його співать,

Де ж поділись літа молодії,
Де ж поділась моя красота?
Де ж поділись літа молодії,
Де ж поділась моя красота?

(Ой дівчино моя кароока (кароглаза),
Чого з личка зімнилася так?

Чи того, що козака любила,
Чого того, що ходила в сад гулять?

Не того, що козака любила,
Не того, що ходила в сад гулять.

А того, що ти сів та й поїхав,
А мене заставляєш горювать!)

Наш коник, як вуточка,
Не має не пруточка,
Сам доріженьку знає,
Хай йому Бог помага(є)

Покриванка плаче,
Чого ж вона хоче?
Покриваться хоче,
Не так покриваться,
Як поцелуватись!