Цифровий архів фольклору

Ой, гула, гула камняна гора,
Ой, дай, Боже!
Ой, гула, гула кам’яна гора,
Святий ве(чір)!

Та й не вродила шовкова трава,
Ой, дай, Боже!
Та й не вродила шовкова трава,
Святий ве(чір)!

А й уродило зеленоє вино,
Ой, дай, Боже!
А й уродило зеленоє вино,
Святий ве(чір)!

Як налинули разнії пташки,
Ой дай, Боже!
Як налинули разнії пташки,
Святий ве(чір)!

Попили вино, порозливали,
Ой дай, Боже!
Попили вино, порозливали,
Святий ве(чір)!

Не пийте вина, не розливайте!
Ой дай, Боже!
Не пийте вина, не розливайте!
Святий ве(чір)!

Нам цього вина багато треба,
Ой дай, Боже!
Нам цього вина багато треба,
Святий ве(чір)!

Брата женити, сестру давати,
Ой дай, Боже!
Брата женити, сестру давати,
Святий ве(чір)!

Добрий вечір!

Та й засвіти, мати, свічку,
Й постав на столі,
Ой уже буду же дивитися,
Чи пара й мені.

Та й засвітила мати свічку,
Неясно горить,
З ким любила(сь) - розлучилась,
Серденько болить.

Серденько болить,
З ким не зналась - повінчалась,
Треба в світі жи(ть).

Та що брат сестру за стіл веде, рано-рано,
Що брат сестру за стіл веде, ранесе(нько).

Та що він веде та й питає, рано-рано,
Що він і веде та й питає, ранесе(нько).

Ой хто тобі, сестро, з роду наймиліший, рано-рано,
Ой хто тобі, сестро, з роду наймиліший, ранесе(нько)?

Наймиліший братик, батько та мати, рано-рано,
Наймиліший братик, батько та мати, ранесе(нько).

Батько та мати, сестри та брати, рано-рано,
Батько та мати, сестри та брати, ранесе(нько).

Та й не дури, сестро, старшого брата, рано-рано,
Та й не дури, сестро, старшого брата, ранесе(нько).

Наймиліший тобі молодий Івашко, рано-рано,
Наймиліший тобі молодий Івашко, ранесе(нько).

Якось у неділю склались по рублю,
Щоб розвесилити душечку свою,
Випив стакан водки, ще й сирком загриз,
А потом в канаву нечистий заніс,
Випив стакан водки, ще й сирком загриз,
А потом в канаву нечистий заніс.

Устаю я вранці же- голова болить,
А у тій горлянці наче що стримить,
А в кармані тихо, як у тім раю,
Нічим похмелити душечку свою,
А в кармані тихо, як у тім раю,
Нічим похмелити душечку свою.

(Що ж мені робити, що ж мені казать?
До получки довго нічого кусать.

Ой горло, ти, горло, яке ти без дна,
Ой скажи спасибі, що дітей нема.

Покинула мати, а жінка втекла,
А не дуже довго ще краща прийшла.

Думала навчити, як у світі жить,
Що я перестану та горілку пить.

Жінко моя мила, жінка дорога,
...бо каждий день по літру носи.

Чоловіче милий, чоловіче мій,
Не буду горілку я тобі носить.

Лучче буду камінь на плечах носить,
Чим у одній хаті з п'яницею жить.)

Котику сіренький,
Котику біленький,
Не ходи по хаті,
Не буди дитяти,
Дитятко маненьке,
Спатоньки раденьке.

Ой, котику сіресенький,
Та й котику білесенький,
Та й не ходи по хаті,
Ой, не збуди дитяти,
Ай, бай, бай, бай.

Дитяточко манесеньке,
Спатки воно радесеньке,
Воно спить удень і вночі,
На полику і на печі,
Бай, бай, бай, бай, бай, бай.

Ой туман яром, ой туман яром,
А мороз долиною.

Ой не по правді та й козаченько,
Ой живе з дівчиною,
Та й живе з дівчиною.

(Ой на тім боці та на толоці цигани стояли.
Ой поміж тими циганами циганка-воріжка,
А й до тієї циганочки втоптана доріжка).

Гони, дівка, скотину,
Засни, мала, дитино,
Бай, бай.

Зелененький крокіс,
По віконцю поріс,
Та нікуди ж проглянути.

Та не проглянути,
Та не продивиться,
Як сиріточка плаче.

Та вона плаче,
Важко здихає,
Шо ж і порядку нема.

Та нема порядку,
Та з самого ранку,
Та й не буде й до вечіра.

Посилала (Марійка)
Соловейка у сад,
До батенька на пораду.

Не солов`я з саду,
Не батенька з раю,
Не родини з України.

Куда, дитя, собираїсся?

Куда, дитя, собираїсся,
Шо так рано й умиваї(сся)?

Чи миж челюдь, чи миж чужих людей?

Чи миж челюдь, чи миж чужих людей,
Ой там тобі та й горечко буде.

Там свекруха наровистая,

Там свекруха наровистая,
Вона ж тобі наровей покаже.

Прощай, прощай та й Наташа, та й уже ми йдемо,
Та й ми ж твоє ж та дівування ой собі беремо.

Та й собі ж беремо,
Та беріть, беріть і та подружки мої, та й гуляйте.

Та й гуляйте,
Та й а про мене жи та молоденьку та згадайте.

Татарин, братік, татарин,
Та продав сестрицю задаром,
Та за повненької чарочки,
Та за біленькії шишо(чки).

Та мій же ти, братічок, та мій же ти, дорогий,
Та мій же ти, братічок, золотий!
Та звідкіля тебе виглядати,
Та відкіля ж я буду дожидати?
Та заростуть і стежечки, і дорожки,
Та де твої худенькі ходили ножки.

Ех як учора ой да з вечірочка
Ой да бил прохладний ой да й вечірок.
Ой да там гуляли ой да двє дєвчонки,
Ой да между ними старичок.

Ех там гуляли ой да дві дєвчонки,
Ой, да между ними старий старичок,
Та приглашали дєвки старикашку,
Ой, да з сабой пєсєньку сіграть.

Ех приглашали дєвки старикашку,
Ой да з сабой пєсеєньку сиграть,
Та й одна дєвка ой да шельма била,
Становила зеркало ж в акно.

Ех одна дєвка ой да шельма била,
Становила зеркало ж в акно,
Та старик зеркала іспугался,
Ой да покотілся оттоль й прочь.

Чогось мені тай дрімається,
Конь вороний спотикається.

Пущу коня, коня й на долину жи,
А сам піду(ляжу) спати на часину.

Ой спав - не спав ні час, ні годину,
Пришла к йому молода дівчина.

Прийшла к ньому молода дівчина
Та й вирвала кущик травичини.

Та вирвала кущик травичини
Та й мочила в глибоку криницю.

Ой чии то бояре,
Под тёмным лесом стояли,
Ой, под тёмным, под высоким,
Под листьям широ(ким). Ги!

Ой то Витины бояре,
Под тёмным лесом стояли,
Ой, под тёмным, под высоким,
Под листьям широ(ким). Ги!