Цифровий архів фольклору

Вспомнім, братця, ви кубанці, двадцять перве сєньтября,
Как драліся ми з поляком із розсвєта до полдня,
Нам і музика іграла, барабани громко б'ють.

Ой нам і музика іграла, барабани же громко б'ють,
(Ще й горністи) заіграли, вийняв шашки наголо.

Вийняв шашки, вийняв гострі, ше й винтовки поднеслі,
Командір наш не трусливой, вон всьо времня спереді.

Командір наш не трусливой, вон всьо времня спереді,
Получил большую рану од поляка-подлєца.

Получіл большую рану од поляка-подлєца:
"Ой ви хлопці, ви кубанці, не бросайте ви мене.

Ой ви хлопці, ви кубанці, не бросайте ви мєня,
Жив я буду, не забуду, красним знам'ям награжу.

Жив я буду, не забуду, красним знам'ям награжу,
А проклятому поляку у грудь пулю зажену".

На драбинушку схилився,
Та він своїми карими очима
На сірих волів дивився.

На сірих волів дивився,
Та пішли воли сірі, половії
У чистоє поле грати.

У чистоє поле грати,
Та в чистім полі, широкім роздоллі
Де косарі сіно косять.

Там косарі сіно косять,
Та вони косять, а вітер розносить,
А з косариків піт ллється.

А з косариків піт ллється,
Тай сидить чумак в холодку під возом,
Та й з косариків сміється.

Та й з косариків сміється,
Ой смійся, смійся, чумаку Макаро,
За сміх тобі горе буде.

За сміх тобі горе буде,
Та прийде осінь, а ти й у дорозі,
Нічим волів годувати.

Нічим волів годувати,
Та прийде зіма, ще й люті морози,
Нічим волів годувати.

Нічим волів годувати,
Та бере чумак ремінний налигач,
Та йде сіна купувати.

Та йде сіна купувати,
Ой продай, дядьку, чи ти рідний батьку,
Продай сіна хоч на в'язку.

Продай сіна хоч на в'язку,
Та нема сіна, продай хоч соломи,
Сірим волам для дороги.

Сірим волам для дороги,
Та пішли воли сірі, половії,
Аж ногами огонь крешуть.

Аж ногами огонь крешуть,
Та вже тому чумаку Макару,
Дубовую труну тешуть.

Не здихай, мила, так тяжко,
Ой не здихай так тяжело,
А вой да хіба же тобі дру…, ой дружка жалко,
Забувай тепер його.

Забувай тепер його.
Та вой да хіба же тоді же я, ой я й забуду,
Як закроються ой глаза.

Як закроються глаза.
А вой да серце же кров'ю же о…, ой обольоться,
Грудь сов'яне же я…, ой як трава.

Грудь сов'яне, як трава.
Та вой да грудь сов'яне і ой засохне,
Нікогда не ро…, ой розцвітьот.

Нікогда не розцвітьот.
Та вой да по кладбищу я ходила,
Не боялась нічого.

Не боялась нічого.
Та вой да чого ж мені ой здєсь бояться,
Здєсь ночниї сторожа.

Здєсь ночниї сторожа.
Та вой да чого ж мені здєсь бояться,
Здєсь мой миленький лежить.

Ой гук, мати, гук, де козаки йдуть,
Ой щасливая та й доріженька, куди вони йдуть. (двічі)

Куди вони йдуть, там гори гудуть,
Ой під білою та березою отамана ждуть. (двічі)

Ой орав мій миленький од льоду до льоду,
Та й виорав мій миленький облуг на квасо(лю).

Посадила квасоленьку та їду додому,
Заглянула у шиночок, а милий з кумо(ю).

Хіба ж тобі, кума моя, нема дома діла,
Шо ти з моїм чоловіком в шиночку засі(ла).

Приходжу я до дому, в мене в печі дрова,
Сюди-туди повернулась — вечеря гото(ва).

Насипала вечеряти, положила ложки,
Сама сіла вечеряти, поплакала тро(шки).

Раз на празник Воскресіння
Зібралася вся жидівля.

Вони раду радять жидівськую,
Як Ісуса Христа уловити.

Уловити, умертвити,
А на древі розпинати.

А на древі розпинати,
Гвоздям руки-ноги прибивати.

Прийшла к йому Божая Мати,
Рече йому Божі слова:

"Ой, Сину мій, ой, Боже мій,
Чом Ти до мене не говориш?

Чом Ти до мене не говориш,
Ні словечка не промовиш?"

"Не сам же я, Мамо, помираю,
За праведні душі страсть приймаю."

Прийняв муки, прийняв рани,
За праведні душі, християни.

Скину кужіль на полицю, сама піду на вулицю, (двічі)
Нехай кужіль миші трублять, мене хлопці полюблять, (двічі)

Не піду я за Івана, піду заміж за Степана, (двічі)
Я ж думала, коли чуба нема,
Я ж думала кучерявий, коли чуба нема.

Трошки, трошки, трошки, трошки та й не кучері, (двічі)
А вже мені, шолудиві, надокучили. (двічі)

Шолудиві та паршиві та малого росту, (двічі)
Куди йде - воші б'є, чухає коросту. (двічі)

Час додому, час, час і пора, час і пора,
Буде мене мати бити, та нікому боронити,
Час додому час,час,час,час, час додому час.

Я додому йду, як риба пливу, як риба пливу,
А за мною молодою сім пар хлопців чередою,
Всім палочки тнуть і тнуть, всім палочки тнуть.

Я додому йду, як риба пливу, як риба пливу,
Ой уткну я головоньку в гречаную соломоньку,
Нехай ножки тнуть і тнуть, нехай ножки тнуть.

Через річеньку, через биструю,
Подай рученьку, подай правую. (двічі)

Ой полола дівчина буряки, буряки,
Де взялися комсомольці юнаки, юнаки,
Вони тую дівчину узяли, узяли,
В комсомольський осередок привели, привели,
Стой тут, не вертись, в комсомол запишись,
Состав протокол, запишись в окружком!
Вона піде ленінським шляхом,
Вона піде, піде, піде ленінським шляхом!

У пана-хазяїна та на його дворі ж,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Та на його дворі, та й на його столі ж,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Сів Сус Христос вечеряти ж,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Що й у полі й криниця,
Там холодная й водиця, ой,
Ой, там чумак сім пар волів пасе,
А й з криниці напував.

Ой, з криниці він напуває,
Ой, чого ви, сірі, половії,
А й чом води не п'єте?

Ой, чом води не п'єте,
Ой, либонь того, того чумаченька
А й до гробу відвезете.

Ой, до гробу й відвезете,
Ой, помер, помер атаман чумацький,
А й у Криму й на ринку.

А й у Криму й на ринку,
Гей, везуть, несуть того чумаченька
А як в'ялу рибку.

Та дуб зелений, та дуб зелений,
Ще й біла берьоза, ще й біла берьоза.

А з під тієї та й берьозоньки, ай з під тієї та й берьозоньки
А й вода протікає, та й вода протікає.

Ой там козак та й молоденький, а й ой там козак та й молоденький,
Ой коня напуває, коня напуває.

А й не пий, коню, та тієї ж води, а й не пий, коню, та тієї ж води,
Ой вода ключовая, ой вода ключовая.

Не бий, козак, та своєї жінки, а й не бий козак, та своєї жінки,
Та жінка молодая, та жінка молодая.

Ой ну, люлі, котино,
Засни, моя дитино,
Засни, засни, та й задрімай,
І нічого та й не думай,
Тільки думай те, шо спати,
А я ж буду колихати.

Ой ну, ой ну, котів два,
Сірі, білі й обидва,
Та якби ж їх пара,
То й дитина б наша спала.

Упав сніжок на обніжок,
Взявся водицею,
Лучче було дівчиною,
Чим молодице(ю).

Та із тихого та Дунаєчка,
Та й з крутенького й береже(чку)

Там сиротина тай ноги мила,
З піском водицю зколоти(ла).

Ой, десь узявся та й козаченько
На вороному же коничень(ку).

Та й став коника та й напувати,
Став сиріточку й проклина(ти):

"Та й бодай же ти, та сиріточко,
Більша не зросла, заміж ви(йшла).

Більша не зросла, заміж вийшла,
Та й молодою та завдові(ла).

Та й з маленькою дитиною,
З великою худо(бою)".