Як зацвіла роза край вікна

Мені мама вой да й говорила, часто й повторяла:
«Не люби ж …шарлатана, бо доля й пропала».

Дочка й мами вой да й не слушала, свій розім держала,
Через того вой да чорнявого в больницю й попала.

А в болниці вой да й дві сестриці, в обох карі глазки,
Одна сестра дєлаєть уколи, друга – перевʼязки.

Доктарь ходе вой да й по больниці, на ньом чорні бручки,
Ой як міне вой да надоїли докторськії ручки.

В гаю, темнесеньким гаю, стелиться сизий туман,
Довга гуляла дівчина в темному гаю сама. (двічі)

Вона гуляла-гуляла, до неї циганка прийшла.
– Даруй, дівчина, ту лєнту, правду скажу тобі я. (двічі)

*Варіант:

– Дай мені красную ленту, правду скажу тобі я. (двічі)

– А як не маєш ти красну, давай мені голубу,
Милий тебе покидає, милий кохає другу. (двічі)

– А я циганам не вірю, слухать не стану тебе,
Вийди, циганка, із гаю, бачить не хочу тебе. (двічі)

Циганка із гаю не вийшла, стала вона на краю,
Чує, як плаче дівчина в тихам-зеленам гаю. (двічі)

– Ой, ти, козаче-козаче, не зводь дівчину з ума,
Бідна вона сиратина – батька і неньки нема. (двічі)

Плачте, очі, плачте, карі, така ваша доля,
Полюбила мільоночка, при місяцю стоя (двічі)

Не я його полюбила, полюбила мати,
Вона мені поручила рушнички давати (двічі)

Один дала, другий дала, а на третьом стала,
А четвертим білесеньким ручки пов'язала (двічі)