Не здихай, мила, так тяжко
Назва | Не здихай, мила, так тяжко |
---|---|
Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
Мотив | Вірність, Дошлюбні стосунки, Кохання, Нещаслива доля, Розлука |
Дата запису | 1 вер. 1990 р. |
Місце запису | с. Клюшниківка, Миргородський район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина |
Виконавці | Максюта Оксана Андріївна (1928), Петренко Ганна Андріївна (1915), Петренко Ганна Іллівна (1919), Буряк Марія Федорівна (1913), Гончаренко Катерина Мартинівна (1924), Козарь Тетяна Василівна (1919) |
Збирачi | Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський, Віра Осадча, Сьюзен Крейт, Ольга Прядкіна |
Транскрипція | Катерина Курдіновська |
Слухати аудіо
Не здихай, мила, так тяжко,
Ой не здихай так тяжело,
А вой да хіба же тобі дру…, ой дружка жалко,
Забувай тепер його.
Забувай тепер його.
Та вой да хіба же тоді же я, ой я й забуду,
Як закроються ой глаза.
Як закроються глаза.
А вой да серце же кров'ю же о…, ой обольоться,
Грудь сов'яне же я…, ой як трава.
Грудь сов'яне, як трава.
Та вой да грудь сов'яне і ой засохне,
Нікогда не ро…, ой розцвітьот.
Нікогда не розцвітьот.
Та вой да по кладбищу я ходила,
Не боялась нічого.
Не боялась нічого.
Та вой да чого ж мені ой здєсь бояться,
Здєсь ночниї сторожа.
Здєсь ночниї сторожа.
Та вой да чого ж мені здєсь бояться,
Здєсь мой миленький лежить.
Можливо, вам також сподобаються:
Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти | |
---|---|---|---|---|---|---|---|
Не здихай, мила, так тяжко | Пісні з особистого та родинного життя | с. Клюшниківка, Миргородський район | 04:36 |
Не здихай, мила, так тяжко, Забувай тепер його. Як закроються глаза. Грудь сов'яне, як трава. Нікогда не розцвітьот. Не боялась нічого. Здєсь ночниї сторожа. | |||
За річкою Дунайцем | Пісні з особистого та родинного життя | с. Клюшниківка, Миргородський район | 03:04 |
За річкою Дунайцем Стоїть дівка з молодцем Накрилася обома Парень девку обніма «Серденятко ж ти моє Ой викохав я тебе | |||
Пісні з особистого та родинного життя | с. Клюшниківка, Миргородський район | 02:57 |
Калина-малина над лугом стояла, Чого ж ти, калина, рано присов'яла, Суші не боюся, дощу не бажаю, Ой умру я, мила, а ти будеш жива, Шо моя могила в степу при дорозі, В степу при дорозі жито половіє, Шо я теє жито та й повижинаю, Шо я тую травку та й повириваю, А я ж ту могилу сама розкопаю, Із милого кості та й повибираю, Шовковим платочком поперетираю, Жовтеньким пісочком попересипаю, |