Цифровий архів фольклору

Ой із-за гори кам'яної,
Сонце вгору йде,
А дівчина до батенька,
На пораду йде.Ги!

Ой порадь, порадь, мій батенько,
Порадь же й мене,
А як прийду повінчана,
Чи приймеш мене? Ги!

Ой одрізана скиба хліба,
Та й не притулю,
А як прийдеш повінчана,
То я й не прийму.

Ой ходила та дівчина по крутій горі,
Набачила селезника на тихій воді.

Пливи, пливи, селезнику тихо по воді,
Ой будь, прибудь, мій батенько, теперо к мені.

Ой рад би я, дитя моє, прибути й к тобі,
Насипали сирой землі на груди мені.

Коло виру, виру та й широкого,
Коло Дунаєчку глибоко(го).

Ой там сиротина та ноги мила,
Вона чисту воду сколоти(ла).

Ой, де й узявся та козаченько,
Та й на вороному кониче(ньку).

Ой, став же він коня та напувати,
Та й тую сирітку проклина(ти).

Бодай ти, сирітко, більша й не зросла,
Такою малою заміж ви(йшла).

Бодай ти, козаче, та не оженився,
З вороного коня й утопи(вся).

Ой, із-за гори,
Та із-за кручі,
Ой, риплять вози йдучі.

Ой, риплять вози йдучі
Та й вози риплять, а ярма бряжчать,
Ой, воли ремигають.

Ой, воли же ремигають,
Та й попереду сам чумацький син
На сопілочку грає.

На сопілочку грає,
Ой, сопілочка та з барвіночка,
Ой, оріхове денце.

Ой, оріхове денце,
Та як заграє та трава в'яне,
Ой, болить моє серце.

Ой, болить моє серце,
Та й болять ручки та болять ножки,
Ой, пшениченьку жнучи.

Ой, пшениченьку жнучи,
Та ой як мені та й надоїло,
Ой, миленького ждучи.

(Фрагмент)

Вигрібай, мати, жар, жар, жар,
Коли тобі дочки жаль, жаль,
Кидай, мати, у піч тріски,
Дожидай собі неві(стки)!

Ми їздили та возилися,
Приїхали й показилися,
...

Ой, бражечка, бражечка, ой, медова,
Й а з ким я тебе, бражечка, пити буду?

З ким я тебе, бражечка, ой, пити буду,
Без милого дружбонька, без привіту.

Без милого дружбонька, ой, без привіту,
Шо мого миленького дома нєту.

Десь поїхав миленький, ой, в городочок,
За ним, за ним Машенька у слідочок.

Гналась, гналась Машенька, ой, – не догнала,
Ой у саду вишенька виростала.

Гнула, гнула вишеньку, ой, не нагнула,
Упала під вишеньку та й заснула.

(Упала під вишеньку та й заснула,
Як приїхав миленький я й не чула.
Устань, устань, Машенька, пробудися,
Та на мою колясочку подивися.
В мене колясочка не простая,
В мене колясочка золотая.)

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділа пара голубів.

Ой вони сиділи й парувалися,
Сизими крильми й обнімалися.

Та ой десь й узявся й охотник-стрілець,
Охотник-стрілець, добрий молодець.

Та голуба й убив, голубку прибив,
Узяв за крильце та й каже: «Серце».

Узяв за крильце та й каже: «Серце»,
Узяв під полу, приніс додому.

Узяв під полу й приніс додому,
Приніс додому, пустив додолу.

(Приніс додому, пустив додолу,
Насипав пшонця аж по колінця.
Налив водиці аж під крилиці.
Голубка не їсть, голубка не п’є,
На круту гору все плакать іде.
Голубко моя, сизокрилая,
Яка ти вдалась клопотливая.
Та єсть у мене сім пар голубів,
Літай, вибирай, може, там і твій.
Ой, я ж літала, я й вибирала,
А такого не найшла, як я втеряла.
Не так і роток, не так і носок,
Не так і гуде, як до мене йде.
Не так і гуде, не так воркоче,
Як їсти хоче.)

Ой дівчино незамужня,
Не лягай з козаком спати, бо й не можна. (двічі)

Бо козаки чужі люди,
Не одную дівчиноньку з ума звели. (двічі)

Ой звів з ума, сів на коня,
Зоставайся, дівчинонько, тепер сама. (двічі)

Ой не сама я зостаюся,
Єсть у мене кущ калини, розцвілася. (двічі)

Ой розцвілася, присов'яла,
До чого я в тебе, мамінька, догуляла? (двічі)

(Як гуляла та й казала,
З молоденьким козаченьком спать лягала.)

Із-за гір, з-за гір та вилітав сокіл,
А із-за терна вилітало два.

А із-за терна та вилітало два,
Сокіл сокіла братом назива.

Ой, ти брат, сокіл та високо літав,
А скажи, брате, що ти там видав?

Ой, я там видав зелене жито,
А в зеленім житі козака вбито.

Ой, вбито, вбито та не теперечки,
Ой, проросла трава крізь реберечка.

(А над козаком три ластівочки,
Три ластівочки, три голубочки,
Де мати плаче – річечка біжить,
Де сестра плаче – криниця стоїть,
Де мила плаче – там роси нема.)

Ой, горе тій чайці,
Горе тій небозі,
Що вивела чаєнята
При битій доро(зі).

Ішли чумаченьки,
Весело співали,
Стару чайку йа забрали,
Чаєнят забра(ли).

Ой, чаєчка в'ється,
Об дорогу б'ється,
К сирій землі припадає,
Чумаків блага(є):

-Ой ви, чумаченьки,
Ви ще й молоденькі,
Верніть мої чаєнята,
Вони ще малень(кі).

-Не вернем, не вернем,
Не вернем, убога,
А вже твої чаєнята
В каші повари(ли).

Ой зелений дубочок та на яр похилився,
Молодий козаче, чого зажурився,
Молодий козаче, чого зажурився?

Молодий козаче, та чого зажурився,
Чи воли пристали чи з дорожки збився,
Чи воли пристали чи з дорожки збився?

Воли не пристали та з доріжки не збився,
Помер рідний батько, я ще й не женився,
Помер рідний батько, я ще й не женився.

Та пора ж мене, мати, та пора женити,
Прийде темна нічка – ні з ким говорити,
Прийде темна нічка – ні з ким говорити.

Ой, на тобі, сину, рубля золотого,
Купи собі, сину, коня вороного,
Купи собі, сину, коня вороного.

Купи собі, сину, коня вороного,
Постав у станочок, говори до його,
Постав у станочок, говори до його.

(Говорю я нічку, говорю я другу,
На третюю нічку кінь мій не говоре,
До сирої землі кінь головку клоне.
Ой, коню, мій коню, коню вороненький,
Чим я тобі тяжкий, чим я тобі важкий?
Ти мені не тяжкий, ти мені не важкий,
Тяжка твоя доля парня молодого.
Їдеш через поле, та й не напасаєш,
Їдеш через річку, та й не напуваєш,
Їдеш до дівчини, та й не рознуздаєш.)

Ой у Русалимі рано задзвонили,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоро(в'я)!

Що Діва Марія сина спородила,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоро(в'я)!

Сина спородила та й не й охрестила,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоро(в'я)!

Дала йому ім'я - пресвяте Василя,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоро(в'я)!

Ой, у лузі при битій дорозі,
Там косарі сіно косять.

Там косарі сіно косять,
Та сидить чумак під новеньким возом,
Він з косариків сміється.

Він з косариків сміється,
Та смійся, смійся, чумаче Макару,
За сміх тобі горе буде.

За сміх тобі горе буде,
Та прийде зима ще й люті морози,
Сіна тобі треба буде.

Сіна тобі треба буде,
Та прийшла зима ще й люті морози,
На драбиночку схилився.

На драбиночку схилився,
Та він своїми карими очима
На сірі воли дивився.

На сірі воли дивився,
Та воли ж мої, сірі, половії,
Хто над вами паном буде?

Хто над вами паном буде,
Та ой хто буде сіном годувати,
То той буде й панувати.

Ой вилітала галка та з глибокого ярка,
Та й вилітала друга з зеленого да лу(га).

Ой та й сіла на сосну, ой на сосну розкошну,
Та не хилися, сосно, бо й так мені да тош(но).

Ой тошно сиротині, ой на чужій вкраїні,
Та тошно сиротині на чужій да й краї(ні).

Та стелись, стелись, та й барвіночку, не корінем – листом.

Не коренем – листом,
Та викликає ой, парень дівку, не голосом – свистом.

Не голосом – свистом,
Та чи ти чула, ой, дівчинонько, як я тебе кликав?

Як я тебе ж кликав,
Та через твоє, ой, подвір’ячко сивим конем їхав.

Та хоть я чула, та хоть не чула, не обзивалася.

Не обзивалася,
Та темна нічка, ой Петрівочка, іти боялася.

Іздвигнулись стіни,
Як дружечки сіли,
А ще дужче здвигнуться,
Як горілочки нап’ю(ться)!

Іздвигнулись стіни,
Як бояри за стіл сіли,
А ще дужче здвигнуться,
Як горілочки нап’ю(ться)!

А бояри їли, їли,
Цілого вола з`їли,
А на столі ні рісочки,
А під столом ні кісто(чки).

Ой ви, вороги,
Не переходьте дороги,
Нехай перейде родина,
Шоб була дорога щасли(ва).

Ой казали превражії люди,
Що Галина не така буде,
Вона добра-добрісінька,
Як та рожа повнісі(нька).

Ой, матінко, ой, матінко, та й голубонько,
Ізмий мені, ізмий мені та й головоньку.

Бо більш мати, бо більш мати та й не (митимеш)...