Цифровий архів фольклору

Ой летіла зозуленька через сад-діброву,
Виклювала пшениченьку, осталась полова. (двічі)

Ой що ж мені по полові, як зерна немає,
Ой що ж мені по родині, як мами немає. (двічі)

Ой що ж мені по родині, як рід веселиться,
На маминій могилоньці косарь накосився. (двічі)

Ой що ж мені по родині, що рід пʼє, гуляє,
На маминій могилоньці трава вилягає. (двічі)

Весняночко-паняночко, де ти зімувала?
Я в лісочку на дубочку пряла на соро(чку).

Ой лели-лели,
Питається парень дівку, чи підеш за мене?
Ой не хочу я й за тебе, піду за Іва(на).

Не хочу я за Івана, піду за Пилипа,
Бо в Пилипа в саду липа, буду щодня би(та).

Не хочу я за Пилипа, піду я за Гната,
Бо й у Гната нова хата, буду я й бага(та).

Та їхали сваночки, сваточки,
Та й погубили шишечки,
Та й погубили шишечки,
Чим будем дарувати друже(чки)?

Славлено, преславлено,
На столи поставлено,
На столи дубові,
На рушнички шовко(ві).

Славлено, преславлено,
На столи поставлено,
Як на небі місяць ясний,
Так на столі коровай кра(сний).

Пустіть погуляти,
Пустіть погуляти,
Бояр повидати,
Чи не криві, не горбаті?
Чи уміють танцюва(ти)?

В сопілочку грає та й сопілочка
Та й з барвіночка та й оріхове дєнце.

Оріхове дєнце та як заграє,
Та й трава в'яне та й болить моє серце.

Вилітала галка з глибокої балки,
Вилітала друга з зеленого лу(га). (двічі)

Вилітала друга з зеленого луга,
Та й сіла на сосну, на гілку розко(шну). (двічі)

Та й сіла на сосну, на гілку розкошну,
Не хилися, гілко, бо й так мені гі(рко). (двічі)

Не хилися, гілко, бо й так мені гірко,
Не х(в)илися, море, бо й так мені го(ре). (двічі)

Ой, орьол, ти орьол, ти таваришу мой,
Ти лєтаєш високо, ти биваєш далєко. (двічі)

Ти лєтаєш високо, ти биваєш далєко,
Чи не був(и) ти, орьол, над моєю (й) стороной. (двічі)

Чи не був ти, орьол, над моєю стороной,
Чи не журиться моя (й) дєточка за мной? (двічі)

Вона журиться ще й печалиться,
За тобою, козаком, побивається. (двічі)

Ой зайди, зайди, ти, місяцю, на ту пору,
Ой прийди, прийди, да мій милой на розмо(ву). (двічі)

Та й прийди, прийди, ти, мій милой, на розмо(ву)
Ой болить, болить, та серденько й за тобо(ю).(двічі)

Що в тебе болить, а мені байдуже,
Було б не любить, да з первого разу й ду(же). (двічі)

Ти мене любив, я в тебе вкохалася,
Ти ж сів, поїхав, да й кому я й остала(ся)? (двічі)

Ти сів, поїхав паровой машиною,
Мене покинув да з малою дитино(ю). (двічі)

Ти сів, поїхав лугами-берегами,
Мене покинув да з лихими ворога(ми). (двічі)

Ой не літай же ти, да ти, чорная галка,
Да низько й на-, низько над водо(ю).

Низько над водою же,
Да ой накажи жи да моєму же да й родові,
Да що я й си-, що я й сирота.

Що я сирота же,
Да сиротою же, да скажи ой на кого же
Да в світі при-, в світі прийоста(вся)?

В світі прийостався же,
Да засватана же да тая же ой дівчинонька же,
Да що я й і же-, що я жениха(вся).

Що я й женихався,
Да женихався же, да тільки ой не сміявся же,
Та думав, мо-, думав, моя бу(де).

Думав, моя й буде жи,
Да чи Бог не судив, да чим сам ой да й не схотів,
Да розрая-, розраяли лю(ди).

Розраяли люде,
Да уже ж мені, же да парню же ох і молодому жи,
Да пароньки, пароньки не бу(де).

Вилітала галка з глибокого балку же,
Та й вилітала друга з зеленого же лу(га).

А сіла-впала галка на високій сосні же,
Та й на високій сосні, на гілці розко(шній).

Ой не хилися, гілко, бо так мені гірко же,
Та й не хилися, сосно, бо так мені же то(шно).

А тошно сиротині на чужій вкраїні же,
Та й на чужому краю, де роду нема(є).

А тіки мене роду — два братіки з роду же,
Та ой ті прибувають в десятому же го(ду).

Ой прибудьте, браття, у неділю вранці же,
Та ой вип'ємо, браття, горілки по ча(рці).

А чогось мені, браття, горілка не п'ється же,
Та коло мого серця як гадина в'є(ться).

Та совила гніздечко, де моє сердечко же,
Та й совила другоє, де сердечко же мо(є).

Та нема гірш нікому, як тій сиротині же,
Та ніхто не пригорне же та й при ли- , ой при лихій годи(ні).

Та й не пригорне батько, не пригорне мати,
Та й тільки той пригорне же, та й що ду-, ой що думає брат(и).

Ой налетіли гуси же з далекого краю же,
Та зболотили воду же та й на ти-, ой на тихом Дуна(ю).

Та й бодай же ті гуси же з пірʼячком пропали,
Та як ми вдвох любилися, а січас, а січас переста(ли).

Ой любились-кохалися та як зерно в горісі же,
А січас розійшлися, та й як ту-, ой як туман по лі(сі).

Ой любились-кохалися та й як голубів пара,
А січас розійшлися же, та й як чо-, ой як чорная хма(ра).

Ой, усі зорі піднялися, ой, а місяць підбився,
Ой, усі хлопці на вулиці, ой, а мій опізнився,
Ой, усі хлопці на вулиці, ой, а мій опізни(вся).

Ой, чого, чого запізнився, ой, що дома немає,
Ой, в чистому полі край Дунаю, ой, коня напуває,
Ой, в чистому полі край Дунаю, ой, коня ж напу(ває).

Ой, а кінь ірже й води не п’є, та й дороженьку ж чує,
Ой, десь мій милий, чорнобривий, ой, з другою й ночує,
Ой, десь мій милий, чорнобривий, ой, з другою й но(чує).

Ой, ночуй, ночуй, розсукин син, ой, ночуй, обнімайся,
Ой, а до мене молодої, ой, повік не являйся,
Ой, а до мене молодої, ой, повік не явля(йся).

Понад нашим яром ой пшениченька ланом,
Горою ої й овес.

Горою й овес,
Чом не до любови же, ой чом не до розмови,
Козаче, ої живеш?

Козаче живеш,
До другої ходеш, ой доріженьку топчеш,
Голос подаєш.

Голос подаєш,
Ой обсади, мила, ой голубонька й сива,
Вишеньками двір.

Вишеньками двір,
Та щоб не заходив, ой шоб не заносив
Голосочок мій.

Голосочок мій,
Та вже ж я й садила, та вже й поливала,
Не приймається.

Не приймається,
Та вже ж я любила, та вже ж я кохала,
Не влюбляється.

Косарі косят, а вітер повіває,
Шовкова й трава й на косу й налягає.

Шовкова трава на косу налягає,
Поміж той травой галочка й пролітає.

Галочка моя, галочка чорненькая,
Скажи, галочка, де моя й миленькая?

А твоя мила у лузі над водою,
Умивається дрібною й сльозою.

Умивається дрібною й сльозою,
Витирається шовковою хустиною.