Вилітала галка з глибокої балки

Вилітала галка з глибокого балку же,
Та й вилітала друга з зеленого же лу(га).

А сіла-впала галка на високій сосні же,
Та й на високій сосні, на гілці розко(шній).

Ой не хилися, гілко, бо так мені гірко же,
Та й не хилися, сосно, бо так мені же то(шно).

А тошно сиротині на чужій вкраїні же,
Та й на чужому краю, де роду нема(є).

А тіки мене роду — два братіки з роду же,
Та ой ті прибувають в десятому же го(ду).

Ой прибудьте, браття, у неділю вранці же,
Та ой вип'ємо, браття, горілки по ча(рці).

А чогось мені, браття, горілка не п'ється же,
Та коло мого серця як гадина в'є(ться).

Та совила гніздечко, де моє сердечко же,
Та й совила другоє, де сердечко же мо(є).

Вилітала галка з глибокого балку же,
Та й вилітала друга з зеленого лу(га).

А сіла-впала галка на високій сосні же,
Та й на високій сосні, на гілці розко(шній).

Ой не хилися, гілко, бо так мені гірко же,
Та й не хилися, сосно, бо й так мені же тош(но).

А тошно сиротині на чужій вкраїні же,
Та й на чужому краю, де роду нема(є).

А тіки мене роду — два братіки з роду же,
Та ой ті прибувають в десятому же го(ду).

Та ой прибудьте, браття, у неділю вранці же,
Та ой вип'ємо, браття, горілки по чар(ці).

А чогось мені, браття, горілка не п'ється же,
Та коло мого серця як гадина в'є(ться).

Та ізвила гніздечко, де моє сердечко же,
Та ізвила другоє, де сердечко же мо(є).

Вилітала галка ой з глибокого балка же,
Та й вилітала друга з зеленого лу(га).

Та й вилітала друга з зеленого луга же,
Та й сіла вона на сосні, на гілці й розко(шній).

Ой не хилися, гілько, бо й так мені гірко же,
Та й не хилися, сосно, бо й так мені то(шно).

Вилітала галка з глибокого й балки,
Та й сіла, й упала і галка на високій со(сні).

На високій сосні, де гілки розкошні,
Та й не хилися, сосно, бо й так міні то(шно).

Не хилися, сосно, бо й так міні тошно.
Та й не хилися, гілко, бо й так міні гі(рко).

Не хилися, гілко, бо й так міні гірко,
Та й гірко ж той дівчині на чужій вкра(їні).

Приїхали братца до сестриці в гості,
Та й поставили коня на новім помо(сті).

Та й давайте ми, братца, випʼємо по чарці,
Та й чогось міні, братца, горілка й не пʼє(ться).

Чогось міні, братца, горілка не пʼється,
Та й коло мого серця, як гадина вʼє(ться).

Ой вилітала галка та з глибокого ярка,
Та й вилітала друга з зеленого да лу(га).

Ой та й сіла на сосну, ой на сосну розкошну,
Та не хилися, сосно, бо й так мені да тош(но).

Ой тошно сиротині, ой на чужій вкраїні,
Та тошно сиротині на чужій да й краї(ні).

Осінь моя довгая, да гей,
Осінь моя довгая,
Нічка моя темная.

З ким я буду цю ніч спать, да гей,
З ким я буду цю ніч спать,
Цю вечерю вечерять?

Повечеряю сама, да гей,
Повечеряю сама,
Поки милого нема.

А мій милий на Дону, да гей,
А мій милий на Дону,
Я до нього полину.

Кругом Дону обійшла, да гей,
Кругом Дону обійшла,
Миленького не знайшла.

Тільки знайшла долину, да гей,
Тільки знайшла долину,
Миленького могилу.

Калина-малина ж над яром стояла,
Чого ж ти, калина, так рано сов’я(ла)?

Чи жари боїшся, чи дощу бажаєш?
Кого вєрно любиш – то і помира(єш)?

Не жари боюся же, не дощу бажаю,
Кого вірно люблю ж – то і помира(ю).

Як помру я, мила же, а ти будеш жива,
Не забувай, мила, де моя моги(ла).

А моя могила же край синього моря,
Край синього моря, що довга дорог(а).

(А я ту могилу піду розкопаю,
Я милого кості та й пособираю.
Підем до Дунаю, поперемиваю,
Біленьким платочком поперетираю,
Жовтеньким пісочком та й попересипаю.)

Тече річенька, невеличенька, схочу ー перескочу,
Оддай же мене, моя матінко, за кого я схочу. (двічі)

Як оддавала, приказувала: «В гостях не бувати,
А якщо прийдеш, моя донечка, то вижену з хати». (двічі)

Терпіла я год, терпіла другий, третій не стерпіла,
Перетворилась сизой зозульой, додому летіла. (двічі)

Прилетіла в сад, сіла на калині та й стала кувати,
Та й стала кувать, жалю завдавать всій своїй родині. (двічі)