Цифровий архів фольклору

Та добре, добре, ненько моя, ой заручини пить,
узнай, узнай же, ненько моя, як без мене жи(ть)?

Та ой як будуть, ненько моя, ой морози тріщать,
Ой нікому, ненько моя, сорочечок пра(ть).

Та ой як буде, ненько моя, ой замети мести,
Та й нікому, ненько моя, води принести.

Та як ітимуть подруженьки та близько під твій двір,
Та й не зайдуть, не загялнуть до тебе й у двір.

Та як нестимуть смородину із ягідками,
Та й умийся, ненько моя, слізоньками.

Та як нестимуть смородину із спілишими,
Та й умийся, ненько моя, дрібнішими.

Іздвигнулись стіни,

Іздвигнулись стіни,
Як бояри сіли,
А ще дужче здвигнуться,
Як вина нап’ю(ться).

А я на Йвана ягід нарвала,
А я на Петра пирогів напекла…

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду жалібне(нько). (двічі)

Ой то ж не зозуля, то рідная мати,
Вона виряжала сина у салда(ти). (двічі)

"Я ж думала, сину, тебе оженити,
А ти сів-поїхав в армію служи(ти). (двічі)

Я ж думала, сину, невісточку взяти (брати),
А ти сів-поїхав на войну стражда(ти)". (двічі)

«Якби ж ненька знала, яке ж мені горе,
Вона б переплила через синє мо(ре). (двічі)

Якби ненька знала, яка ж мені біда,
Вона б передала горобчиком хлі(ба). (двічі)

Горобчиком хліба, синичкою солі,
Якби ж ненька знала, в якій я неволі". (двічі)

Меланія рум’янія,
Меланія пребагата,

Меланія пребагата,
Дала на церкву срібла, злата,

Дала на церкву срібла, злата,
Вона давала, прибавляла,

Вона давала, прибавляла,
Нищих, убога наділяла,

Нищих, убога наділяла,
Наділяла, прибавляла,

Наділяла, прибавляла,
Прибав, Боже, многая літа,

Прибав, Боже, многая літа,
Цьому пану чоловіку,

Цьому пану чоловіку,
Його жені ще й діточкам,

Його жені ще й діточкам,
Малим синочкам ще й дочечкам!

Рости, лобода, вище города,
Рости, зелена, вище дерева,
А в первім віконці Танюша як сонце...

Звонкое дерево рябина,
По полю ходило, звянело,
Ой-ле, ой-ле, ой-лёли,
По полю ходило, звянело.

По полю ходило, звенело,
Коло луга пришла, зацвела,
Ой-ле, ой-ле, ой-лёли,
Ко(ло) луга пришла, зацвела.

Ко(ло) луга пришла, зацвела,
Сильную ягоду родила,
Ой-ле, ой-ле, ой-лёли,
Сильную ягоду родила.

Сильную ягоду родила,
Хто тою ягоду рвать будя?
Ой-ле, ой-ле, ой-лёли,
Хто тою сильную сорвёт?.

Ой ти, коту, коту,
Не лізь на колоду,
Упадеш додолу,
Розіб’єш головку,
Та й буде боліти,
Нічим обвертіти.
Одна була хустина.
Та й ту вкрала Настина.
На кукли порвала,
Кукол наробила.
Діток подразнила.

И найди же, найди, туча тёмная, туча грозная,
И выпусти, выпусти, стрялу градовую,

И ударь, ударь у сырую ж землю,
И разбей, разбей доску ж гробовую,

И выпусти, выпусти батюшку ж и с родители,
И снарядити было кому, и спроводити было кому,
А пославити некому.

Та казали люди, зять багач,
Та казали люди, грошій міх,
Викинув копійку, як на сміх!

Чи дома, дома, пан-господар?
А я знаю, шо він дома.

А я знаю, що він дома,
Сидить він же кінець столу.

Сидить же він кінець столу,
А на йому шуба люба.

А на йому шуба люба,
А на той шубі ще й поясочок.

Світилочка, паня,
Вечеряй із нами,
Не будь така пишна,
Як у саду ви(шня).