Цифровий архів фольклору

Та й понад нашим яром,
Ой, пшениченька ланом, горою й овес.

Горою овес,
Та й чом не до любові, ой, чом не до розмови,
Мій милой, живеш?

Мой милой живеш,
Та й по вулицям ходиш, ой, пісеньку співаєш,
Голос подаєш.

Голос подаєш.
Та й обсади ж ти, мила, ой, голубочка сива,
Вишеньками двір.

Вишеньками двір.
А як я вже й садила, ой, як же й поливала,
Не, не приймається.

Ой там у лісі, у лісі стелиться гаєм туман,
Там у зеленому гаю козак з дівчиной гуляв,
Там у зеленому гаю козак з дівчиной гуляв.

Вони гуляли, гуляли, до них же циганка прийшла,
– Дай мені правую ручку, правду скажу тобі я,
– Дай мені правую ручку, правду скажу тобі я.

– Я в гадання не вірю, милий кохає мене,
Вийди, циганочка, з гаю, бачить не хочу тебе,
Вийди, циганочка, з гаю, бачить не хочу тебе.

Циганочка з гаю не вийшла, стала вона на краю,
Чує, як плаче дівчина, плаче в зеленім гаю,
Чує, як плаче дівчина, плаче в зеленім гаю.

– Ой ти, козаче, козаче, не зводь же дівчини з ума,
Кругла вона сиротина, батька і неньки нема,
Кругла вона сиротина, батька і неньки нема.

– Я дівчини не зводжу, бо її вірно люблю,
Ніжно її обнімаю, душу свою віддаю,
Ніжно її обнімаю, душу свою віддаю.

Ой у нашому селі ходят хлопці веселі,
Ой у нашому селі ходят хлопці веселі.

Вони ходят, гомонят: «Де нам коней напувать?»,
Вони ходят, гомонят: «Де нам коней напувать?».

Єсть у лузі річенька, під горою криниченька,
Єсть у лузі річенька, під горою криниченька.

А з тієї річеньки випливало три човни,
А з тієї річеньки випливало три човни.

Випливало три човни, ще й три риболовці,
Випливало три човни, ще й три риболовці.

Один каже: «Дівчино!», другий каже: «Кохана!»,
Третій каже: «Серце моє, ой чи підеш за мене?»,
Третій каже: «Серце моє, ой чи підеш за мене?».

Та ой чия ж то ж ой пшениченька ж та й шо довгії же гони?

Та шо довгії гони ж,
Та ой чиї ж ой сірі ж воли ж та й по горі ходили?

Та й по горі ходили ж,
Та ой то ж того ж ой козаченька ж та й шо ми й утрьох любили.

Нема чоловіка вдома, він поїхав в ліс по дрова,
А я ції продала, музикантів найняла. (двічі)

Музиканти мої, ви заграйте мені,
А я вбога сирота веселого живота. (двічі)

У шиночок піду і осліничку несу,
А за мною дитинята несуть клубенята. (двічі)

Осліничку пропила, клуби - на похмілля,
Нехай вони не лежать у скрині без діла. (двічі)

Як прийшов же мужик мене доганяти,
Бив мене, волочив до самої хати. (двічі)

Ой бив вже мене, волочив же мене,
Так і, батька лихого, та й навчив же мене. (двічі)

Ой на горі огонь горить, під горою козак лежить,
Дарі-да, під горою козак лежить.

Накрив личко китайкою, червоною нагайкою,
Дарі-да, червоною нагайкою.

– Біжи, коню, дорогою, широкою столбовою,
Дарі-да, широкою столбовою.

Ударь, коню, копитами, вийде батько, розсідлає,
Дарі-да, вийде батько, розсідлає.

Вийде батько,розсідлає, вийде мати, розпитає,
Дарі-да, вийде мати, розпитає.

Скажи, коню вороненький, де мій синок молоденький?
Дарі-да, де мій синок молоденький?

Не плач, мати, не журися, а вже ж твій синок оженився,
Дарі-да, а вже ж твій синок оженився.

Взяв же собі паняночку в чистім полі земляночку,
Дарі-да, в чистім полі земляночку.

Взяв же собі за жіночку в чистім полі могилочку,
Дарі-да, в чистім полі могилочку.

Послєдній наношно(и)й деньочок гуляю з вами я, друззя. (двічі)

А завтра рано, чуть світочок, заплаче вся моя сімня. (двічі)

Заплачуть браття мої, сьостри, заплаче мать моя й отєц. (двічі)

А ще заплаче тая дорогая, з которой три годи гуляв. (двічі)

Заплаче той вірний товариш, з которим часто випивав. (двічі)

Летів орел через сад зелений, а й став калину кльовать,

Любив козак молоду дівчину, та й став її покидать. (двічі)

Вона взяла його отруїла, та й стала його питать. (двічі)

Скажи, милий, скажи голуб сивий, Ой чого ж ти заболів? (двічі)

Сам не знаю, за що я стадаю, так прідьоцца помирать. (двічі)

Ішли дружечки рядочком,
Понад вишневим садочком,
Виломили квіточку зелененьку,
Заквітчали дівку Марусю молоде(ньку).

Пустіть нас із хати,

Пустіть нас із хати,
Боярів виглядати,
Чи не криві, чи не сліпі,
Чи в чорних чоботях,
Чи вміють танцюва(ти).

Звізда ясна й упала,
А яка ми не бувала,
Пред вертепом звізда ясна,
Весь світ осіяла,
Пред вертепом звізда ясна,
Весь світ осіяла.

Увесь світ осіяла,
Увесь світ звеселила,
За Дівою Марією,
Від Бога небесного,
За Дівою Марією,
Від Бога небесного.

Когда Сус Христос родився,
Увесь світ звеселився,
Од Марії рождєної,
Від Бога небесного,
Од Марії рожденої,
Від Бога небесного.

А в свекорка та не так буде,

А в свекорка та не так буде,
Обідання та й увечір.

Обідання та й увечір,
А вечеря та й опівночі.

А вечеря та й опівночі,
Не виспляться твої карі о(чі).

Канарейка моя, й канарейка же,
Канареєчка же ти моя.

Канареєчка ж моя,
Й почему ж ти, моя й канарейка же,
Не втішаєш солов’я?

Не втішаєш солов’я,
Ой рада б я його й утішати же,
Так недоленька же та й моя.

Всі садочки зеленіють, одна же суха слива. (двічі)

Всі дівчата заміж ідуть, а я й не щаслива. (двічі)

Як зірву я з рожі квітку, та й пущу на воду. (двічі)

Пливи, пливи, з рожі квітка та й до мого роду. (двічі)

Пливла, пливла з рожі квітка та й на поріг стала. (двічі)

Ждала, ждала козаченька та й плакати стала. (двічі)

Плачте, очі, плачте, карі, така ваша доля. (двічі)

Полюбила миленького, при місяці стоя.(двічі)