Цифровий архів фольклору

Прийшла весна з квітами,
Прийшла весна з квітами,

З зеленими вітами,
З зеленими вітами,

Принесла нам літечко,
Принесла нам літечко,

Запашнеє зіллячко,
Запашнеє зіллячко,

Всім дівчатам по вінку
З хрещатого барвінку,

А хлоп’ятам батіжки
Випасати корівки.

Таврійчанські парубки
Усі грають на дудки,

Лиш Василько не грає,
Лиш Василько не грає ,

Женитися думає,
Женитися думає.

Ой, гоп та й усе, да й Сидор паску несе,
Да Сидориха порося, да похристосилися!

Трам, там, тіда, тіда, зарізала баба діда,
Повісила на кілок, щоб не бігав до дівок!

Трам, там, тіда, тіда, укусила баба діда,
А дід с пєчки упал, та в лоханку попал,
А в лоханке вода – обмочилась борода!

Дед бабку замотав у тряпку,
Поливав бабку водой, чтоб бабка стала молодой!

Очерет, очерет очереткуватий,
Чо ти вчора не прийшов, пришелепкуватий?

Колядую, колядую,
На печі горілку чую,
Не дасте горілки,
Поб’ю вам всі тарілки!

Колядую, колядую,
Я не п’ю і не блядую,
Не дасте колядувати,
Буду пить і блядувати!

Ой чарка нова, та горілки нема,
Хилю, хилю – не тече, коло серця пече!

А люлі, люлі, люлі,
Сіли гулі на люлі.
Цитьте, гулі, не гудіть,
І дитяти не збудіть.
Дитятко маленьке
Спатоньки раденьке,
А-а, а-а, а...

Налетіли гулі
Та й сіли на люлі,
Золотиї бильця,
Серебрані вервечки,
Золотиє бильця,
Підем до Кирильця.
Шо Кирилко робе?
Нема його дома -
Руба в лісі дрова.
А, а-а-а...

Де хата тепленька,
Там дитя маленьке,
Люлі, люлі,
Дитя мале, спати!

Ой ясна, красна в лузі калина,
Щедрий вечір, добрий вечір!

А іще краща Василя дочка,
Щедрий вечір, добрий вечір!

По саду ходить, як місяць сходить,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Пани вставають, шапки скидають,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Шапки скидають, її питають,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Чи ти царівна, чи королівна,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Я й не царівна, не королівна,
Щедрий вечір, добрий вечір!
...

Летів голуб сизесенький та й сів на тичині,
Плаче козак молоденький по своїй дівчині. (двічі)

Плаче гірко, сльози ллються - нікому втирати,
Не слухає речей добрих, що говорить мати: (двічі)

"Іди, синку, на улицю, там дівчат побачиш,
Там молодь а що жартує, там ти не заплачеш". (двічі)

"Не посилай мене, мамо, на тую улицю,
Бо я чув же, як Маруся звала серцем Гриця". (двічі)

Прибавилась на кладбищі сирая могила,
Поховала стара мати останнього сина. (двічі)

Шо Ярема та Хома були рідні браття, (двічі)
Та (й) забрали торбинки та пішли по шмаття. (двічі)

Шо Яремі дають торбу, а Хомі у морду, (двічі)
І полаялися, й почубарилися,
Ізійшлися докупочки та й порадилися:

«Це не наше, брате, діло, от такечко поживать, (двічі)
А то, брате, наше діло - давай зайців ловить!». (двічі)

Хома купив хорта, а Ярема - чорта, (двічі)
Шо у Хоми все біжить, а в Яреми все лежить. (двічі)

Знов полаялися й почубарилися, (двічі)
Ізійшлися докупочки та й порадилися: (двічі)

«Це не наше, брате, діло, от такечко поживать, (двічі)
А то, брате, наше діло - давай в церкві співать!». (двічі)

Де(сь) узявся паламар, ції церкви господар, (двічі)
Як ударить Хому в пузо, а Ярему в пику,
Наробили, дураки, повну церкву крику!

Знов полаялися й почубарилися, (двічі)
Ізійшлися докупочки та й порадилися: (двічі)

«Це не наше, брате, діло, от такечко поживать, (двічі)
А то, брате, наше діло - давай рибку ловить!». (двічі)

Хома купив човна, Ярема - весельце, (двічі)
Взяло Хому за живіт, Ярему за серце! (двічі)

Та не стой, вербо, та й над водою,
Бо гірка вода під тобо(ю).

Та стань, вербице, та й на йулиці,
Де челядонька збирає(ться).

Де челядонька та й збирається,
Червоним маком квітчає(ться).

Червоним маком ще й калиною,
Ще червоною калино(ю).

Ой забілєли снєжки
Та й забілєли бєлі же
Ой по крутой горі.

Ой по крутой горі ой,
Та заболєло тєло же ой козацькеє бєло же
Ой в чужой стороні.

Ой в чужой стороні ой,
Та ніхто не заплаче, ой по козацьком тєлу же,
Ой ні брат, ні сестра.

Ой ні брат ні сестра ой,
Та хіба ой заплаче, ой ще запечалиться же
Ой товариш його.

Ой товарищ його ой,
"Та товаришу вірний, ой ти братіку рідний же,
Ой скоро я умру.

Ой скоро я умру ой,
Та зроби ж мені, брате, ой вірний товаришу же,
Ой з клен-дерева труну".

Ой з клен-древа труну ой,
"Та ой де ж тобі, брате, та вірний товаришу же,
Ой з клен-дерева взять?".

Ой з клен-древа взять ой,
Та ой будеш ти брате, та вірний товаришу же,
Ой в сосновій лежать.

Ой в сосновій лежать.
Та сосновая трунка, ой глибокая ямка же
Ой під рокитою.

Ой під рокитою, ой,
Ой рокита висока, ой на листя широка же
Ой похилилася.

Ой похилилася, ой,
Та молода дівчина ой по козацьком тєлу же
Ой зажурилася".

Посіяла огірочки близько над водою,
Поливала й огірочки дрібною сльозо(ю). (двічі)

Ростіть, ростіть, огірочки, в чотирі листочки,
Не бачила миленького чотирі годо(чки). (двічі)

А на п’ятий побачила як череду гнала,
Не сказала «добрий вечір», бо мати стоя(ла). (двічі)

А мати стояла, а батько дивився,
Не сказала йому «добрий вечір", шоб не насвари(вся). (двічі)

Летять галки через балки, летять вони, крячуть,
Перекажіть тій дівчині, що за мною пла(че). (двічі)

Нехай вона там не плаче, я й тут не журюся,
Нехай вона заміж вийде, я й тут оженю(ся)! (двічі)

Бодай тебе та й женила лихая година,
Ізв’язала мені руки малая й дити(на)! (двічі)

Зібрав батько компанію,
Невеличку, але чесну:
Карпа, Гліба і Дем’яна,
Яцька, Стецька і Івана,
Хому, Левка і Тараса,
Гарасима й Опанаса,
Максима й Омелька, ще й Терешка. (двічі)

Біжить Ганна ще й Тетяна,
Страшать батька Купріяна,
Біжить Ганна ще й Данилко,
Біжіть, татку, куди видко,
Ось матуся йде, всім буде!
Один каже: «Сховаймося!»,
Другий каже: «Признаймося!»,
А Купріян каже: «Якось то буде!». (двічі)

Та нема гірш нікому, як тій сиротині же,
Та ніхто не пригорне же та й при ли- , ой при лихій годи(ні).

Та й не пригорне батько, не пригорне мати,
Та й тільки той пригорне же, та й що ду-, ой що думає брат(и).

Ой налетіли гуси же з далекого краю же,
Та зболотили воду же та й на ти-, ой на тихом Дуна(ю).

Та й бодай же ті гуси же з пірʼячком пропали,
Та як ми вдвох любилися, а січас, а січас переста(ли).

Ой любились-кохалися та як зерно в горісі же,
А січас розійшлися, та й як ту-, ой як туман по лі(сі).

Ой любились-кохалися та й як голубів пара,
А січас розійшлися же, та й як чо-, ой як чорная хма(ра).

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Пішов кіт Матюха,
Тягти кицю за вуха,
Вставай, кицю, висохай,
Та й поїдем на село,
А на селі пан, пан,
А в пана баран, баран,
А в барана круті роги,
А в дитятки чорні брови,
А-а, а-а, а-а, а!

Ой коза-коза, яка ти дурна,
Яка ти дурна та й нерозумна,
Вхватила серпок, побігла в лісок,
Нажала травиці з овсяной снопок,
Десь і взялись охотнички,
Хвалились, грозились козу й убити,
– А я тіх стрільців та й не боюся,
Тіки боюся одного діда,
В одного діда сіда борода,
Он мєня сколе, он мєня сколе,
З правого вушка потече юшка,
А коза впала – нежива стала,
– Устань, козо, пробудися,
Старшому, младшому поклонися,
А ти, хазяєчка, не скупися,
Дай кусок сала, щоб коза встала,
Дай мірочку жита, шоб була коза сита,
Дай мірочку гречки на варенички,
А зверху ковбаса.
І колядка вся!

А в пана хазяїна та на його дворі,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

А Божая Мати сина породила,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

Сина породила, три празники дала,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

А перший же празник – Рожество Христове,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

А другий же празник – Святого Василя,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

А третій же празник – та й Іван Хреститель,
Раю, розвийся, Христос народився,
В цьому дому.

А перший же празник радість нам принесло,
Раю, розвийся, Христос народився,
В цьому дому.

А Святий Василій хліба нам насіяв,
Раю, розвийся, Христос народився,
В цьому дому.

Дай, Боже, діждати того жита жати,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

У полі, в полі сам Господь ходив,
Дєву Марію за руку водив,
Дєва Марія Бога просила:
«Вроди, Боже, жито‑пшеницю,
Жито‑пшеницю, всяку пашницю».

Сію‑вію, повіваю, з Новим Годом поздоровляю!

Весняночко-паняночко, де ти зімувала?
Я в лісочку на дубочку пряла на соро(чку).

Ой лели-лели,
Питається парень дівку, чи підеш за мене?
Ой не хочу я й за тебе, піду за Іва(на).

Не хочу я за Івана, піду за Пилипа,
Бо в Пилипа в саду липа, буду щодня би(та).

Не хочу я за Пилипа, піду я за Гната,
Бо й у Гната нова хата, буду я й бага(та).

Ішла Марія на круту гору,
Боже наш, помилуй нас, на круту гору.

Ішла Марія сина шукати,
Боже наш, помилуй нас, сина шукати.

Не найшла сина, зістріла жида,
Боже наш, помилуй нас, зістріла жида.

Ой, ви, жидова, Христа мучили,
Боже наш, помилуй нас, Христа мучили.

Ой там на горі майстрі майструют,
Боже наш, помилуй нас, майстрі майструют.

Майстрі майструют, церкви будуют,
Боже наш, помилуй нас, церкви будуют.

Збудували церкву з трьома верхами,
Боже наш, помилуй нас, з трьома верхами.

З трьома верхами, з трьома хрестами,
Боже наш, помилуй нас, з трьома хрестами.

(Що в тій же церкві три столи стоїть,
Боже наш, помилуй нас, три столи стоїть.

Три столі стоїть, три гроби лежить,
Боже наш, помилуй нас, три гроби лежить.

Шо первій же гріб – Сус Христос поліг,
Боже наш, помилуй нас, Сус Христос поліг.

А другий же гріб – Діва Марія,
Боже наш, помилуй нас, Діва Марія.

А третій гріб – Іван Хреститель,
Боже наш, помилуй нас, Іван Хреститель.

Шо над Сусом Христом книги читають,
Боже наш, помилуй нас, книги читають.

Над Марією свічі палають,
Боже наш, помилуй нас, свічі палають.

Над Іваном Хрестительом роза процвіла,
Боже наш, помилуй нас, роза процвіла.

З-під тиї рози вилетів птах,
Боже наш, помилуй нас, вилетів птах.

Та й полетів птах аж під небеса,
Боже наш, помилуй нас, аж під небеса.

Усі небеса розтворилися,
Боже наш, помилуй нас, розтворилися.

Усі святиї поклонилися,
Боже наш, помилуй нас, поклонилися).

Ой наступає та й чорна хмара, став дощ накрапать,
Ой зібралася бідна голота й до корчми гулять. (двічі)

Пили горілку, пили наливку, ще й мед будем пить,
А й хто з нас, браття, буде сміяться й того будем бить. (двічі)

Ой йде багач, ой йде дукач, насміхається:
«Ой за що, за що бідна голота й напивається?». (двічі)

Ой беруть дуку ж за чуб, за руку, третій в шию б’є:
«Ой не йди, не йди, превражий сину й, де голота п’є!». (двічі)

Чорноморець, матінко, чорноморець,
Вивів мене босую й на морозець,
Вивів мене босую й на морозець.

Вивів мене босую та й питає:
– Чи є мороз, дівчино, чи немає,
– Чи є мороз, дівчино, чи немає?

– Немає морозу, самая й роса,
Простояла дівчина всю ніч боса,
Простояла дівчина всю ніч боса.