Цифровий архів фольклору

Била жінка мужика,
Пішла позивати,
Присудили мужикові
Ще жінку прохати, (двічі)
Ще, ще, ще, ще,ще, ще, ще,
Ще жінку прохати.

Прости ж мене, моя мила,
Що ти мене била,
Куплю тобі цебер меду,
Коновочку пива. (двічі)

А од пива болить спина,
А од меду голова,
Купи мені горілочки,
Щоб весела я була,
Щоб, щоб, щоб, щоб, щоб, щоб, щоб,
Щоб весела я була.

Ми думали, що приїхали,
Коли ви пішки прийшли,
Молодого в мішку несли,
А свашку в торбині,
Шоб не з’їли сви(ні),

Світилку в халоші,
Шоб не з’їли во(ші).

Над озеречком чаєчка в’ється, і ніде бідняжкі прожить.
Лети ж ти в Сибір, край дальокий, неси ж ти печальною вєсть.

Дуб на дуба похилився,
Летів комарь та й убився,
Ой, де ж там, де ж там, де ж там
Летів комарь та й уби(вся).

Вилітала муха з хати
Комарика рятувати,
Ой, де ж там, де ж там, де ж там
Комарика рятува(ти).

-Звідкіль ідеш, чоловіченьку?
-Із корчми!
-Що ж ти несеш, чоловіченьку?
-Куль соломи!

-Ой, що ж в тім кулі?
-Черевички кумі.
Кума сіла та й наділа
Та й на кума погляділа.

-Ой, кумчику-чику,
Ти голубчику-чику,
Ти почаще ходи,
Та й нікому не кажи.

-Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити?
В тебе батько лихий,
Та недобрий, бридкий,
Цур тобі й пек! (двічі)

Мати доні та й питається,

Мати доні та й питається,
Куди, доню, й убирає(сся)?

Піду, мамо, між чужії люди,

Піду, мамо, між чужії люди,
Ой там люди та й не наші(ї).

Ой там люди та й не нашії,

Ой там люди та й не нашії,
Роблять діло не по-нашо(му).

Діло зроблю – вона переробе,

Діло зроблю – вона переробе,
Слово скажу – вона перека(же).

Шо свекруха вечеряти варе,

Шо свекруха вечеряти варе,
А свекорко дубиноньку па(ре).

Парся, парся, сирая дубина,

Парся, парся, сирая дубина,
Начувайся, чужая дити(на).

Нашо парить сирую дубину?

Нашо парить сирую дубину,
Нашо лаять чужую дити(ну)?

Ой що ж то за шум сочинився,
Що комарик та й на мусі оженився. (двічі)

Та й узяв собі жінку(мушку) невеличку,
Що не вміє шити-прясти чоловічку. (двічі)

Полетів наш комарь у лісочок
Та й сів наш комарь на дубочок. (двічі)

Де й не й узялася шуря-буря,
Вона того комарика з дуба здула. (двічі)

Та й упав наш комарь на помості,
Побив, потрощив ребра й кості. (двічі)

Час додому, час, час і пора,
Буде мене мати бити,
Та нікому боронити,
Час додому, час, час, час, час,
Час додому, час.

Додому іду, як риба пливу,
А за мною, молодою,
Сім кіп хлопців чередою,
Цимбалочки пнут, пнут, пнут, пнут,
Цимбалочки пнут.