Цифровий архів фольклору

Ой, не рости, кропе, (двічі)
На моєму й огородочку. (двічі)

Ой, не ходи, старий, (двічі)
По моєму частоколочку. (двічі)

Я ж того старого (двічі)
Із роду та не любила. (двічі)

По його слідочку (двічі)
Каменем та покотила. (двічі)

Ой, як тяжко, важко,(двічі)
Каменеві та котитися. (двічі)

А ще тяжче, важче, (двічі)
Старому та женитися. (двічі)

Молоду жінку брати, (двічі)
Серденьком та й називати. (двічі)

Ой під дубом, під дубком
Стоїть дівка з парубком,
Вітер дуба хита,
Парень дєвку пита.

Вітер дуба хита,
Парень дєвку пита,
Не питай ти мене,
Не кохав ти мене.

Кохав мене батько,
Годувала мати,
Довелося дураку
Руки потирати.

Потирай, негодяй,
Коли довелося,
Коли мені, молодій,
На горе пішлося.

А горе таке (промовляючи):

Через сад-виноград
По воду ходила,
За собою, молодою,
Писаря водила.

Писарь пише ше й малює,
Обернеться – поцілує,
Ти не піп, ти не дяк,
Не цілуй мене, дурак.

Ти не піп, ти не дяк,
Не цілуй мене, дурак,
Нехай мене поцілує
Чорноморський козак.

Чорноморець іде -
За ним вулиця гуде,
Як почула голосок,
Розчесала волосок.

Двері вистучила,
Сама вискочила,
Праву ручку подала
Ше й поцілувала.

Праву ручку подала
Ще й поцілувала,
Здрастуй ти, здрастуй я,
Здрастуй, ягодка моя!

Ой по тихому та Дунаєчку а вітер хвилю гонить,
Та й молоденький новобранець полковничка про(сить).

«Ой пусти мене, та й полковнику, а із полку додому же,
Та розплакалась-розтужилась дівчина за мно(ю)».

«Ой нехай плаче та й нехай плаче, а нехай ше й потуже,
Та й нехай же той новобранець три годи прослу(же)».

А служив службу та й воєнную, а начав помирати же,
Та начав собі перед смертю дівчину й бажа(ти).

Ой не по правді та й козаченьку а в могилу лягаєш,
Та шо ти собі перед смертю дівчину бажа(єш).

А й умер, умер та й новобранець а у неділю вранці же,
Та й положили новобранця в світлиці на ла(вці).

А коня ведуть та й тіло несуть, а кінь головку клонить,
Та стоїть дівка на воротіх, білі ручки ло(мить).

Ой ламай, ламай, та дівчинонько а з мізинного пальця же,
Та світ ізійдеш, та й не найдеш такого краса(вця).

Ой у полі а криниченька же
Ой на чотирі зво(ди).

На чотирі зводи.
Ой там напували а три козаки же
Ой воронії ко(ні).

Воронії коні.
Та й ісписали, ой змалювали же
А й дівці чорнії бро(ви).

Дівці чорні брови.
Один пише та й на бумазі же,
А другий на кита(йці).

Другий на китайці.
А третий каже: "Та передайте же,
Ой дівчині-коха(нці).

Дівчині-коханці.
Нехай вона знає же,
Та й з другим не гуля(є).

3 другим не гуляє.
Ой нехай вона чує же,
З другим не ночу(є)".

Ой яр, яр,
Я за яром стояла,
Я з майором гуляла,
А майор молодой,
Під ним конь вороной,
Сідло кованоє,
Розмальованоє,
Чорнії сапожки,
Із підбориками,
З приговориками,
Із зубчиками,
Із вищиками,
Бодай нашому майору
Очі вискакали,
Бариня бравая!
Сибер-бубер,
Вапапубер,
Вапапубер,
Ва-па-па!

Соловей мой, рання пташечка, (двічі)
Не пой рано в зельоном саду.

Не пой рано в зельоном саду, (двічі)
Бо й так тошно мені, молодцу.

Бо й так тошно мені, молодцу, (двічі)
Через тою розкрасавицю.

Не схотіла зо мною гулять, (двічі)
Та й продала свой зельоной сад.

Та й продала свой зельоной сад, (двічі)
За сто рублів ше й за п'ятдесят.

За сто рублів ше й за п'ятдєсят,
Русу косу ще й за тисячу,
А за красу ціни не зложу.

А за красу ціни не зложу, (двічі)
Шо я в батька в розкоші живу.

Шо я в батька в розкоші живу, (двічі)
А в матері на перинах сплю.

А в матері на перинах сплю, (двічі)
З братіками на улицю йду.

3 братіками на улицю йду, (двічі)
З сестрицями пісенкі пою.

Час додому, час, час і пора, час і пора,
Буде мене мати бити, та нікому боронити,
Час додому час,час,час,час, час додому час.

Я додому йду, як риба пливу, як риба пливу,
А за мною молодою сім пар хлопців чередою,
Всім палочки тнуть і тнуть, всім палочки тнуть.

Я додому йду, як риба пливу, як риба пливу,
Ой уткну я головоньку в гречаную соломоньку,
Нехай ножки тнуть і тнуть, нехай ножки тнуть.

Через річеньку, через болото,
Подай рученьку, моє золото. (двічі)

Ой, полола орлиця лободу, лободу
Та й послала припутня по воду, по воду,
Іди, іди, припутень, не барись, не барись,
На чужії орлиці не дивись, не дивись,
Бо чужії орлиці полетять, полетять,
Вони тебе, припутня, не схотять, не схотять!
Тиб-диб на село, … на його,
Вона любка його, вона любить його,
Вона піде заміж за єго,
Вона піде, піде, піде заміж за єго!

Ой ти, дівко, благородна,
Не лягай спать з дворянином - будеш добра. (двічі)

Бо дворянин пізно ходить,
Не й одную же дівчиноньку же з ума зводить. (двічі)

Ізвів одну, звів другую,
Шей на мене же нахвалявся же, молодую. (двічі)

Хіба вже я дурна була,
Шо він мене же ізвів з ума же, я й не чула. (двічі)

Ізвів з ума, сів на коня:
"Зоставайся же, дівчинонько, же тепер сама". (двічі)

"Не сама я зосталася,
Ше й у лузі же калинонька же розцвілася. (двічі)

Шо й у лузі на долині
Колихала же дівчинонька же дві дитині. (двічі)

Колихала та й плакала:
"Ой чого ж я же отця, неньки же не слухала. (двічі)

Послухала дворянина,
Тепер моя же головонька же нещаслива". (двічі)

Ой у лузі на терночку
Колихала же дівчинонька же сина й дочку. (двічі)

Понад нашим яром
Та пшениченька ланом,
Горою ой овес.

Горою овес,
Та ой чом не по правді же
А, розсукин син, варвар,
Зо мною ой живеш.

Зо мною живеш
Та по йулицям ходиш
А й весьоло ой співаєш,
Голос по…, ой подаєш.

Голос подайош,
Та обсади ж ти, мила,
Та й голубонька сива й
Вишеньками двор.

Вишеньками двор,
Та ой щоб не заходив,
А й вітрець не заносив
Голосочок мой.

Голосочок мой,
Та уже ж я садила же,
А й уже й поливала же -
Не приймається.

Не приймається,
Та уже ж я любила же,
А й уже чарувала -
Не признається.

Як була у Насті нерідная мати,
Заставила Настю ой рушник вишивати.

Настя не зуміла, Настя не зуміла,
На руках зомліла, ой на нозі скипіла.

Як приїхав милий із Дону додому,
Питається милий: «Ой де діла Настину?».

Пішла Настусина, пішла Настусина,
пішла в степівщину жати пшеничину.

Батько в степівщину – нема Настусини,
Обняв головоньку, прийшов додомоньку:

«Ой мила ж ти, мила, чом несправедлива,
Чом правди не кажеш, де Настину діла?».

«Уже Настя дома, пішла у садочок,
Пішла у садочок рвати ягідочок».

Батько у садочок – нема Настусини,
Нема Настусини, застав сам …

Летів шпак через мак
Та й мак поламав. (двічі)
Шо Дмитрушко за Ганнушку
Сто рублів давав. (двічі)

За Тетянку п'ятака,
Бо Тетянка не така,
Ганнушка моя,
Сторубльовая!

Та Марусина по бережку ходить,
А за нею вітер хвилю го(нить).

А Марусина на хвилю ступила,
Мати сина силой ожени(ла).

А мати сина силой оженила,
На третій день невістку суди(ла).

"Ой ти, мати, порадниця в хаті,
Порадь мене чим жінку кара(ти).

"Та іди, сину, на ярмарок пішки,
Купи, сину, дротянії ві(шки).

А купи, сину, дротяну нагайку
Та й бий, синку, з вечера до ра(нку)".

А що з вечера коморя гриміла,
А з-пів ночі мила одубі(ла).

"Ой ти ж, мати, порадниця в хаті,
А порадила чим жінку кара(ти).

Ой порадила чим жінку карати,
Порадь мене де жінку схова(ти)".

"А й зорви, сину, в коморі мостовину
Та й поховай чужую дити(ну)".

Гойда, гойда, гойдаша,
Де кобилка, там і лоша,
Там жарене порося,
І жарена гуска,
То Толі закуска,
Е-е, е-е, е!

Зайшло сонце за лісок
Та прийди милий, чорнобривий,
Ой хоч до мене на…, ой на часок.

Хоч до мене на часок
Та й ляжем спати на кроваті,
Ой розкажу я то…, ой тобі сон.

Розкажу я тобі сон
Та сон про тебе, сон про мене,
Ой сон про нашую ой любов.

Сон про нашую любов
Та шо ти клявся, ше й божився:
"Ой не покину я, ой я тебе!".

"Не покину я тебе!"
Та й а сєчас же покидаєш,
Ой серцю жалю за…, ой завдаєш.

Серцю жалю завдаєш
Та серцю жалю ще й печалі,
Ой серденятку мо…, ой моєму.

Летіла зозуля, на бережку сіла,
На бережку сіла же, а ой стала же кува(ти).

На бережку сіла та й стала кувати,
Не чуть мого милого же, та й не чуть, не слиха(ти).

Не чуть мого милого, не чуть, не слихати,
На жовтім пісочку а два слідочки зна(ти).

Що первий слідочок коня вороного,
А другий слідочок а й парня молодо(го).

Я піду в лісочок, зорву там листочок,
Буду прикривати же а й милого слідо(чок).

Щоб роса не впала, пташки не бродили,
А мого милого а й краще не люби(ли).

Вони ж полюбили, ще й причарували,
Несолону рибку ой вечерять дава(ли).

Вечеряй, вечеряй, та й не сумнівайся,
А як не жонатий, а й з нами зоставай(ся).

"Єсть у мене жінка ше й діточок двоє,
Ше й діточок двоє, а й чорняві обо(є).

Чорняві хороші, на мене похожі,
А й жінка русява, а й вона ж мені па(ра).

Ой, Боже ж мій, Боже, який я удався,
На чужій сторонці же а й за жінку призна(вся)".

Люлі, люлі, люлечки,
Шовковенькі вервечки,
Мальовані бильця,
Підем до Кирильця,
Шо Кирилець робить?
Черевички кроїть,
Писаночки пише,
Дитину колише,
А-а, а!

"Ой ви дітки, квіти наші,
Наварю вам горщик каші,
Поїсте ви до смаку!"
Мовить баба у кутку.

"Я щедруха, я гладуха,
В мене донечка-красуха,
Кучерявенький синок,
Як той сизий голубок,
Бабу гріє не кожух,
А веселий, теплий дух!".

Ой давно, давно я в батька була,
А вже ж тая стежечка терном заросла. (двічі)

Ой не так же терном, як терницею,
Ти зробися орлом, я орлицею. (двічі)

Ти зробися орлом, я орлицею,
Полетімо, сядемо над криницею. (двічі)

Полетимо, сядемо, станемо кувать,
Чи не прийде мати рано води брать. (двічі)

Вийшла, вийшла мати найраньше за всіх,
Набрала відерце повніше за всіх. (двічі)

Увійшла у хату невісток будить:
"Невістки, невістки, слухайте мене. (двічі)

Невістки, невістки, слухайте мене,
Щось у нас за пташка в садочку кує. (двічі)

А то ж і не пташка, то ж моя дочка
Без долі вродилася, без щастя зросла. (двічі)

Без долі вродилася, без щастя зросла,
На свою родіну помирать прийшла". (двічі)

Люлі, люлі, люлі,
Налетіли гулі,
На бабини дулі,
І дулі поїли,
Знялись полетіли,
Сіли на воротіх,
В червоних чоботіх,
А ворітка хить-хить,
А дитина спить, спить,
А-а, а!