Цифровий архів фольклору

Наша мати зажурилася,

Наша мати зажурилася,
Що й коморка спорожнила(ся).

Чужа мати звеселилася,

Чужа мати звеселилася,
Що й комора наповнила(ся).

Наша піч регоче,

Наша піч регоче,
Коровая хоче,
А припічок заливається,
Коровая сподіває(ться).

Наша свашка-неліпашка,
Шишок й не ліпила,
І шишечок не ліпила,
І дружечок не дари(ла).

Тільки одну ізліпила,
Та й ту сама ізлупи(ла)!

Наша свашка, як черепашка,

Наша свашка, як черепашка,
Вона в нас маленька,
Ще й трошки рябенька,
Гостей не частує,
Дружок не дарує,
Не будеш дарувати,
Не будем співа(ти).

Наше гілечко рясне,
Наше гілечко рясне, звили його красне,
Звили його пани, отецькії сини,
Звили його паняночки, отецькії до(чки).

Хто не буде гільця вити,
Хто не буде гільця вити,
Той не буде пивця пити,
Гільце вʼють, гільце вʼють,
І горілку пʼють,
Горілочка, вишнівочка, нам не дають!

Не йди, не йди, і ой,
Та дівко Марійко,
У чужу слободу за(між).

Бо в чужій слободі, і ой,
Та все люди чужі,
Ой горе тобі буде.

Та велика сімня, ой,
Вечеряти сіда,
А тебе пошлють по во(ду).

Та швиденько іди, е ой,
Та повненькі бери,
Ой що вечерять заста(ти),

Та швиденько я йшла, е ой,
Та й повненькі брала,
А вечерять не заста(ла),

Та тіки я дійшла, е ой,
До пилу на двору,
Ой брязнули ложки з сто(лу),

Та тіко й увійшла, е ой,
У присіночкі,
Ой брязнули таріло(чки).

Та тіко увійшла,
Та на поріг стала,
А зовиця ложки бане.

Ой, звиняй, звиняй,
Та чуже дитятко,
Ми про тебе забули,

А вона другий раз ішла,
Та й до неньки зайшла,
Та й сіла вечеряти.

Ой чи вечеряти,
Чи поглядати,
Чи не йдуть заганяти.

Та покотилась слізонька,
По білому личеньку,
Та Марійці прямо в ложечку.

А як ненька гляне,
В неї серденько в’яне,
Ой чого доненько плачеш?

А чи тебе бито,
Чи тебе лаяно,
Чи тобі їсти не давано?

І не бито,
І не лаяно,
Тіко їсти не давано.

Не йдіть, молодиці,

Не йдіть, молодиці,
До нас гільця вити,
Ми ізів’ємо сами,
Попід небесами,
Попід хмарочками,
З чорними галочка(ми).

Не сиди ж ти, Танєчка, з бабами,
Та ходім, Танєчка, із нами,
Ми ж тебе до Дунаю доведемо,
Ми ж тобі русу косу заплетемо.

Не сиди, Ганнусю, прямо,
Не підводь голови сама,
Хай той підведе,
Хто коло тебе ся(де).

Не сідай, Галю, боком,

Не сідай, Галю, боком,
Це ж тобі ненароком,
Сядь собі прямесенько,
Коли любиш вірнесе(нько).

Сядь собі ще пряміше,
Коли любиш ще вірні(ше).

Ненько моя, та й рідненькая,

Ненько моя, та й рідненькая,
Чим я тобі надокучи(ла)?

Чим я тобі надокучила,

Чим я тобі надокучила,
Що ти мене та й заручила?

Що ти мене та й заручила,

Що такую молоденькую,
Як ягі(о)дку червоненькую.

Як ягодку червоненькую,
Як руточку зелененькую,
Як руточку зелененькую.

Ненько моя, та й не гай мене,

Ненько моя, та й не гай мене,
Ненько моя, виряжай ме(не).

Тепер нічка та темненькая,

Тепер нічка та темненькая,
Дороженька далеченька(я).

Будем їхать та й заблудимо,

Ми поїдем та й заблудимо,
І Валюшу та й загуби(мо).

Ненько моя, та й не гай мене,

Ненько ж моя, та й не гай мене,
До свекрухи виряжай ме(не).

Неправда, друже(чки),

Неправда, дружечки,
Ліпила шишечки,
Із рути та з м’яти,
Дружечок дарува(ти).

Од столу до порога,

Од столу до порога,
Втоптана дорога,
Бояри втоптали,
Помиї хльопта(ли).

А найстарший не напився,
З головою утопи(вся).

Одчиняй, свату, хату,

Одчиняй, свату, хату,
Ми роду багатого,
Покоління високого,
Ми в хату не влізем,
На хату полі(зем).

(фрагмент)
Ой Боже мій, милостивій,
Ой шо оце за день?
Та й у мого же та й батенька,
Повен двір людей.

Повен двір людей,
А родина жи коло тина,
......

(фрагмент)
Ой братіку та й ріднесенький,

Ой братіку та й ріднесенький,
Снився мені сон милесе(нький).

Снився мені сон милесенький,

Снився мені сон милесенький,
Чорним шовком двір обнесений.

Чорним шовком двір обнесений,
Калиною…

Ой ви, вороги,
Не переходьте дороги,
Нехай перейде родина,
Шоб була дорога щасли(ва).

Ой казали превражії люди,
Що Галина не така буде,
Вона добра-добрісінька,
Як та рожа повнісі(нька).

Ой ви сусіди, вороги,
Та й не переходьте дороги,
Та нехай перейде родина,
Шоб була щаслива дити(на).