Не йдіть, молодиці

Їхали бояри горою,
Кликали Марусю з собою,
Поїдем, Маруся, із нами,
Ми тобі квітоньку з перами,
Я тії квітоньки не зношу,
Полюбила Ванюшу, як душу.

Наша піч регоче,

Наша піч регоче,
Коровая хоче,
А припічок заливається,
Коровая сподіває(ться).

Та й ходила та й Маруся по новім дворі,

Та й по новім дворі,
Та й гонила жи селезенька тихо по воді.

Та й тихо й по воді,
Пливи жи, пливи жи, мій селезню, тихо й по воді.

Та й тихо й по воді,
Прибудь, прилинь, мій батенько, тепер жи к міні.

Та й тепер же к міні,
Та й дай же ж міні жи порадоньку, бідній сироті.

Та й бідній сироті,
Ой, рад би я жи, дитя жи моє, прибути жи к тобі.

Та прибути к тобі,
Насипали жи сирої землі на груди мені.