Цифровий архів фольклору

Коло виру, виру та й широкого,
Коло Дунаєчку глибоко(го).

Ой там сиротина та ноги мила,
Вона чисту воду сколоти(ла).

Ой, де й узявся та козаченько,
Та й на вороному кониче(ньку).

Ой, став же він коня та напувати,
Та й тую сирітку проклина(ти).

Бодай ти, сирітко, більша й не зросла,
Такою малою заміж ви(йшла).

Бодай ти, козаче, та не оженився,
З вороного коня й утопи(вся).

Ой на горі на крутії
Там де собірались жидовії.

Там де собірались жидовії,
Та й радили раду Христовую.

Та й радили раду Христовую,
Яку Христу муку дати.

Яку Христу муку дати,
Ше й на хресті розпинати.

Ше й на хресті розпинати,
Гвоздьом руки й ноги прибивати.

Гвоздям руки й ноги прибивати,
З терну віночок надівати.

З терну вінець наложили,
Суса Христа в гроб положили.

Суса Христа в гроб положили,
І каменем наложили.

І каменем наложили,
Сторожу постановили.

А сторожа обиснула,
Обиснула та й не чула.

Прийшла к ньому Діва Марія,
Діва Марія, Божая Мати,
Божая Мати стала плакать і ридати:
"Ой, синку мій, ой Боже мій,
Ой чом ти до мене не говориш?".
"Ой геть, мати, одступися,
Та на мою муку не дивися,
Прийняв муку, прийняв рани
За всі православні христіяни".

Ой, із-за гори,
Та із-за кручі,
Ой, риплять вози йдучі.

Ой, риплять вози йдучі
Та й вози риплять, а ярма бряжчать,
Ой, воли ремигають.

Ой, воли же ремигають,
Та й попереду сам чумацький син
На сопілочку грає.

На сопілочку грає,
Ой, сопілочка та з барвіночка,
Ой, оріхове денце.

Ой, оріхове денце,
Та як заграє та трава в'яне,
Ой, болить моє серце.

Ой, болить моє серце,
Та й болять ручки та болять ножки,
Ой, пшениченьку жнучи.

Ой, пшениченьку жнучи,
Та ой як мені та й надоїло,
Ой, миленького ждучи.

Ой із-за гори кам'яної,
Сонце вгору йде,
А дівчина до батенька,
На пораду йде.Ги!

Ой порадь, порадь, мій батенько,
Порадь же й мене,
А як прийду повінчана,
Чи приймеш мене? Ги!

Ой одрізана скиба хліба,
Та й не притулю,
А як прийдеш повінчана,
То я й не прийму.

Ой, горе тій чайці,
Горе тій небозі,
Що вивела чаєнята
При битій доро(зі).

Ішли чумаченьки,
Весело співали,
Стару чайку йа забрали,
Чаєнят забра(ли).

Ой, чаєчка в'ється,
Об дорогу б'ється,
К сирій землі припадає,
Чумаків блага(є):

-Ой ви, чумаченьки,
Ви ще й молоденькі,
Верніть мої чаєнята,
Вони ще малень(кі).

-Не вернем, не вернем,
Не вернем, убога,
А вже твої чаєнята
В каші повари(ли).

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділа пара голубів.

Ой вони сиділи й парувалися,
Сизими крильми й обнімалися.

Та ой десь й узявся й охотник-стрілець,
Охотник-стрілець, добрий молодець.

Та голуба й убив, голубку прибив,
Узяв за крильце та й каже: «Серце».

Узяв за крильце та й каже: «Серце»,
Узяв під полу, приніс додому.

Узяв під полу й приніс додому,
Приніс додому, пустив додолу.

(Приніс додому, пустив додолу,
Насипав пшонця аж по колінця.
Налив водиці аж під крилиці.
Голубка не їсть, голубка не п’є,
На круту гору все плакать іде.
Голубко моя, сизокрилая,
Яка ти вдалась клопотливая.
Та єсть у мене сім пар голубів,
Літай, вибирай, може, там і твій.
Ой, я ж літала, я й вибирала,
А такого не найшла, як я втеряла.
Не так і роток, не так і носок,
Не так і гуде, як до мене йде.
Не так і гуде, не так воркоче,
Як їсти хоче.)

Як піду я в сад зелений, наламаю лому,
Вже минає два годочки, як по.., ой, як поїхав з до(му),
Вже минає два годочки, як по.., ой, як поїхав з до(му).

А в чужій сторононьці ні батька, ні неньки,
Тільки в саду вишневому поють, ой, поють соловей(ки),
Тільки в саду вишневому поють, ой, поють соловей(ки).

Пойте, пойте, соловейки, всими голосами,
А я сяду та й заплачу дрібни.., ой, дрібними сльоза(ми),
А я сяду та й заплачу дрібни.., ой, дрібними сльоза(ми).

Та стелись, стелись, та й барвіночку, не корінем – листом.

Не коренем – листом,
Та викликає ой, парень дівку, не голосом – свистом.

Не голосом – свистом,
Та чи ти чула, ой, дівчинонько, як я тебе кликав?

Як я тебе ж кликав,
Та через твоє, ой, подвір’ячко сивим конем їхав.

Та хоть я чула, та хоть не чула, не обзивалася.

Не обзивалася,
Та темна нічка, ой Петрівочка, іти боялася.

Іздвигнулись стіни,
Як дружечки сіли,
А ще дужче здвигнуться,
Як горілочки нап’ю(ться)!

Іздвигнулись стіни,
Як бояри за стіл сіли,
А ще дужче здвигнуться,
Як горілочки нап’ю(ться)!

Ой, не пой, не пой, соловеюшко,
Ой, у моєму зельонім саду.

Ой, у моєму зельонім саду,
Ой, бо й так тошно мені, молодцу.

Ой, бо й так тошно мені, молодцу,
Ой, через дівку-розкрасавицю.

Ой, через дівку-розкрасавицю,
Ой, шо не схотіла зо мною гулять.

Ой, шо не схотіла зо мною гулять,
Ой, розпродала свій сад-виноград.

Ой, розпродала свій сад-виноград,
Ой, не дорого – за сто п’ятдесят.

(Ой не дорого – за сто п’ятдесят,
Шо я в батька по волі хожу,
А в матінки в пеленах лежу.
А русу косу та й за тисячу,
А за красу й ціни не зложу.)

Ой ходила та дівчина по крутій горі,
Набачила селезника на тихій воді.

Пливи, пливи, селезнику тихо по воді,
Ой будь, прибудь, мій батенько, теперо к мені.

Ой рад би я, дитя моє, прибути й к тобі,
Насипали сирой землі на груди мені.

Ой, у лузі при битій дорозі,
Там косарі сіно косять.

Там косарі сіно косять,
Та сидить чумак під новеньким возом,
Він з косариків сміється.

Він з косариків сміється,
Та смійся, смійся, чумаче Макару,
За сміх тобі горе буде.

За сміх тобі горе буде,
Та прийде зима ще й люті морози,
Сіна тобі треба буде.

Сіна тобі треба буде,
Та прийшла зима ще й люті морози,
На драбиночку схилився.

На драбиночку схилився,
Та він своїми карими очима
На сірі воли дивився.

На сірі воли дивився,
Та воли ж мої, сірі, половії,
Хто над вами паном буде?

Хто над вами паном буде,
Та ой хто буде сіном годувати,
То той буде й панувати.

А бояри їли, їли,
Цілого вола з`їли,
А на столі ні рісочки,
А під столом ні кісто(чки).

(Фрагмент)

Вигрібай, мати, жар, жар, жар,
Коли тобі дочки жаль, жаль,
Кидай, мати, у піч тріски,
Дожидай собі неві(стки)!

Ми їздили та возилися,
Приїхали й показилися,
...

Ой ви, вороги,
Не переходьте дороги,
Нехай перейде родина,
Шоб була дорога щасли(ва).

Ой казали превражії люди,
Що Галина не така буде,
Вона добра-добрісінька,
Як та рожа повнісі(нька).

Ой дівчино незамужня,
Не лягай з козаком спати, бо й не можна. (двічі)

Бо козаки чужі люди,
Не одную дівчиноньку з ума звели. (двічі)

Ой звів з ума, сів на коня,
Зоставайся, дівчинонько, тепер сама. (двічі)

Ой не сама я зостаюся,
Єсть у мене кущ калини, розцвілася. (двічі)

Ой розцвілася, присов'яла,
До чого я в тебе, мамінька, догуляла? (двічі)

(Як гуляла та й казала,
З молоденьким козаченьком спать лягала.)

Котику сіренький,
Не лізь на колодку,
Розіб'єш головку,
Та буде боліти,
Та буде щеміти,
Нічим завертіти,
Треба купить шовку,
Завертіть головку.
А-а, а-а, а-а, а!

Ой, шумлять верби в кінці греблі,
Шо я й насадила (двічі).

Ой, нема мого миленького,
Що я й полюбила (двічі).

Ой, нема мого миленького,
Поїхав в Одесу (двічі).

Ой, мені сказав: «Дівчинонько,
Жди на й другу весну» (двічі).

Ой, ждала, ждала дівчинонька,
Та й плакати стала (двічі).

Ой, уже ж моя постіль біла
Пилечком припала (двічі).

Ой, хоч припала, не припала,
Не буду трусити (двічі).

Ой, розсердився мій миленький,
Не буду просити (двічі).

Ой, нехай його ті попросять,
Що греблю розносять (двічі).

Ой, нехай його ті благають,
Що верби ламають (двічі).

Із-за гір, з-за гір та вилітав сокіл,
А із-за терна вилітало два.

А із-за терна та вилітало два,
Сокіл сокіла братом назива.

Ой, ти брат, сокіл та високо літав,
А скажи, брате, що ти там видав?

Ой, я там видав зелене жито,
А в зеленім житі козака вбито.

Ой, вбито, вбито та не теперечки,
Ой, проросла трава крізь реберечка.

(А над козаком три ластівочки,
Три ластівочки, три голубочки,
Де мати плаче – річечка біжить,
Де сестра плаче – криниця стоїть,
Де мила плаче – там роси нема.)

Бігла теличка,
Та з березничка,
Та до дядька в двір,
Дай, дядьку, пиріг,
Як не даси пирога,
Візьму вола за рога,
Та поведу на моріг,
Зіб’ю йому правий ріг,
А в ріжечок трубити,
А воликом робити,
А батіжком підганять,
Батькові хліб зароблять!

Здрастуйте! З празником! Будьте здорові!