Цифровий архів фольклору

Серед двору, двору стояла бірьоза,
Щедрий вечір, добрий вечір!

А на тій бірьозі дзіндзірьова кора,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Дзіндзірьова кора, золотеє гілля,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Вітер повіває, листя обдуває,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Мати Марія листячко збирала,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Листячко збирала, світлоньку квітчала,
Щедрий вечір, добрий вечір!

А у тий світлоньці Сус Христос вечеряв,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Прийшла до Його Мати Марія,
Щедрий вечір, добрий вечір!

«Ой дай, Синку, ключі золотиї,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Та й повідкривати всі раї і пекла,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Та й повідпускати всі праведні душі,
Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на весь вечір! (промовляючи)

Ой зайди, зайди, ти, місяцю, на ту пору,
Ой прийди, прийди, да мій милой на розмо(ву). (двічі)

Та й прийди, прийди, ти, мій милой, на розмо(ву)
Ой болить, болить, та серденько й за тобо(ю).(двічі)

Що в тебе болить, а мені байдуже,
Було б не любить, да з первого разу й ду(же). (двічі)

Ти мене любив, я в тебе вкохалася,
Ти ж сів, поїхав, да й кому я й остала(ся)? (двічі)

Ти сів, поїхав паровой машиною,
Мене покинув да з малою дитино(ю). (двічі)

Ти сів, поїхав лугами-берегами,
Мене покинув да з лихими ворога(ми). (двічі)

Як посію жито в яр, (двічі)
Жито в яр, жито в яр,
Куди ти, куди я,
Куди бариня моя, бариня?
Мар’я Іванівна,
Варвара Степанівна,
Ївга Данилівна,
Тетяна Кирилівна,
Савка Григорович,
Сам Харитонович,
Бариня?
Ой бариня, бариня,
Чого тєбє нада, нада,
Чи кучера, чи лакея,
Чи погонича Матвєя,
Бариня?

Як скошу я жито в яр, (двічі)
Жито в яр, жито в яр,
Куди ти, куди я,
Куди бариня моя, бариня?
Мар’я Іванівна,
Варвара Степанівна,
Ївга Данилівна,
Тетяна Кирилівна,
Савка Григорович,
Сам Харитонович,
Бариня?
Ой бариня, бариня,
Чого тєбє нада, нада,
Чи кучера, чи лакея,
Чи погонича Матвєя,
Бариня?

Як здіжу я жито в яр, (двічі)
Жито в яр, жито в яр,
Куди ти, куди я,
Куди бариня моя, бариня?
Мар’я Іванівна,
Варвара Степанівна,
Ївга Данилівна,
Тетяна Кирилівна,
Савка Григорович,
Сам Харитонович,
Бариня?
Ой бариня, бариня,
Чого тєбє нада, нада,
Чи кучера, чи лакея,
Чи погонича Матвєя,
Бариня?

Як знесу я жито в яр, (двічі)
Жито в яр, жито в яр,
Куди ти, куди я,
Куди бариня моя, бариня?
Мар’я Іванівна,
Варвара Степанівна,
Ївга Данилівна,
Тетяна Кирилівна,
Савка Григорович,
Сам Харитонович,
Бариня?
Ой бариня, бариня,
Чого тєбє нада, нада,
Чи кучера, чи лакея,
Чи погонича Матвєя,
Бариня?

А що звечіра а син Божий народився,
А з пів ночі небо, землю сотворив.

Та народився із Дівиці Марії,
Причастився Присвятої Богородиці.

Та на Ордані тихо вода стояла,
Там Пречиста свого сина купала.

А купаючи ше ризами сповила,
А, сповивши, у (я)селечки вложила.

Та над тим дитям три анголи дихало,
До схід сонця аж три царі приїхало.

А шо первий цар миром Божим мирував,
А другий цар сином Божим називав.

А що другий цар сином Божим називав,
А третій цар квіточкою дарував.

Та то ж не квітка - то Святоє Рожество,
По всім світу, поміж миром радісно.

Добрий вечір! З празником! Будьте здорові!

Понад нашим яром пшениченька ланом,
Горою ой овес.

Горою овес,
Ой чом не по правді, молодий козаче,
З дівчиной живеш?

З дівчиной живеш,
По вулиці ходиш, пісеньку співаєш,
Голос подаєш.

Голос подаєш,
Ой обсади, мила, голубонька сива,
Вишеньками двір.

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Пішов котик ратувати,
Та за вушка витягати,
Витяг кицю за вуші,
Та й поставив на суші,
Дивись, кицю, де весело,
Та й поїдем у те село,
Та й виорем нивку,
Та й посієм материнку,
Не виросла материнка,
А виріс лопушок,
Пошиємо Жені хвартушок,
А-а, а-а, а!

Ой у неділю рано синє море грало,
Ой виряжала мати дочку в чужу стороно(чку).

В чужу стороночку, між чужії люди:
"Ой хто ж тебе, дитя моє, там жаліти бу(де)?".

"Пожаліють, ненько моя, та й чужії люди,
Робитиму, годитиму, добре мені бу(де).

Ой робила, робила, робота немила,
Кажуть люди ше й говорять: "Сирота ліни(ва)".

Ой ти думаєш, ненько моя, шо я тут паную,
Прийди, ненько, подивися, як я тут горю(ю).

Ти думаєш, ненько моя, шо я тут не плачу,
За дрібними слізоньками стежечки не ба(чу).

Ой зорву я з рожі квітку та й пущу на воду,
Пливи-пливи з рози квітка аж до мого ро(ду).

Пливла, пливла з рожі квітка та й стала крутиться,
Ждала, ждала мати дочку та й стала жури(ться).

Пливла, пливла з рожі квітка та й стала потопати,
Ждала, ждала мати дочку, стала помира(ти).

Розлилися води на чотирі броди,
Приїзжає дочка в гості через чотири го(ди).

Старша доїзжає менша зустрічає:
"Чи ти чула, моя сестро, в нас неньки нема(є)".

"Ой чого ж ти, сестро моя, письом не писала,
Поки ненька ріднесенька в постелі лежа(ла)?".

"Ой того ж я, моя сестро, письом не писала,
Шо в тій чужій сторононьці та й не горюва(ла)".

"А я б тоскувала-перетоскувала,
Ой може б я свою неньку в постелі заста(ла).

Не застала б я в постелі, застала б на лавці,
Розказала б своє горе своїй рідній ма(мці)!".

Вилітала галка з глибокої балки,
Вилітала друга з зеленого лу(га). (двічі)

Вилітала друга з зеленого луга,
Та й сіла на сосну, на гілку розко(шну). (двічі)

Та й сіла на сосну, на гілку розкошну,
Не хилися, гілко, бо й так мені гі(рко). (двічі)

Не хилися, гілко, бо й так мені гірко,
Не х(в)илися, море, бо й так мені го(ре). (двічі)

Як посію рожу та й над водою,
Чи не прийде дощик стороно(ю).

Стороною дощик та й стороною,
Та й на мою же рожу червону(ю).

Та й на мою рожу а червоную,
Та й на мою же м’яту й кучеряву(ю).

Та й на мою м’яту кучерявую,
Та й на мою же косу же русяву(ю).

Шо у мене коса та й до пояса,
Шо в мене кіснички же по череви(чки).

Як піду я до батенька попрошуся,
Чи не пустить мене батько погулять?

Я й сам, доню, не піду, і тебе не пущу,
Через село вода ллється,
А на морі хвиля б’ється,
А в долині роса впала,
Там дівчата в’ють Купала на Йва(на)(!

Купався Йван, довелося й нам,
Купався Мусій, довелося й усім,
Купала на Йва(на)!

Купалочка, де твоя дочка?
Сидить у садочку, вишива сорочку,
Тонкою біллю на Святу неділю,
Купала на Йва(на)!

Ой, льон, рубай льон,
Рубай дерево зельон,
Ой, Уляна, рубай льона,
Рубай дерево зельоне,
Сирота!

...хуй та пизда
Та полізли до гнізда,
Видрали яйця,
Начали їбаться.
Виїбали німця,
Хуй по колінця.
Ходить німець по горі,
Стріля хуєм в журавлі,
Не попав в журавель, а попав в лисицю,
А лисиця на дурна
Та в суд подала,
А суд присудив,
Щоб по яйця засадив.

Дивноє диво, яко нарождене, Сус Христос народивсь,
Що породила та й Діва Марія, хотіла потаїть,
Що породила та й Діва Марія, хотіла потаїть.

Хотіла потаїть,
Темної ночі, яко со звіздою, воздушком прикрить,
Темної ночі, яко со звіздою, воздушком прикрить.

Воскрікнули та й три анголи, ріки розлились,
На Рождество Боже Христовоє сади розцвіли,
На Рождество Боже Христовоє сади розцвіли.

Воскрікнули та й три анголи, з небес летючи:
— Не бійсь, не бійсь, та й Діва Марія, це Сус Христос наш,
— Не бійсь, не бійсь, та й Діва Марія, це Сус Христос наш!

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділо пара голубів. (двічі)

Вони сиділи, парувалися,
Сизими крильми обнімалися. (двічі)

Ой десь узявся охотник-стрілець,
Розбив, розлучив пару голубів. (двічі)

Ой що голуба вбив, голубку прибив,
Й узяв під полу, приніс додому. (двічі)

(Насипав пшенця по колінця,
Налив водиці аж по крилиці.

Голубка не їсть, голубка не п'є,
На круту гору все плакати йде.

Голубко моя, ......
Чого ж ти така буркотливая?

А єсть у мене сім пар голубів,
Піди подивись, може там і твій?

Я вже ходила, я вже видила,
Немає такого, як я утеряла.

А не так він гуде, як до мене йде,
А не так він закув, як той перший був.)

Ой наступає та й чорна хмара, став дощ накрапать,
Ой зібралася бідна голота й до корчми гулять. (двічі)

Пили горілку, пили наливку, ще й мед будем пить,
А й хто з нас, браття, буде сміяться й того будем бить. (двічі)

Ой йде багач, ой йде дукач, насміхається:
«Ой за що, за що бідна голота й напивається?». (двічі)

Ой беруть дуку ж за чуб, за руку, третій в шию б’є:
«Ой не йди, не йди, превражий сину й, де голота п’є!». (двічі)

Ой не літай же ти, да ти, чорная галка,
Да низько й на-, низько над водо(ю).

Низько над водою же,
Да ой накажи жи да моєму же да й родові,
Да що я й си-, що я й сирота.

Що я сирота же,
Да сиротою же, да скажи ой на кого же
Да в світі при-, в світі прийоста(вся)?

В світі прийостався же,
Да засватана же да тая же ой дівчинонька же,
Да що я й і же-, що я жениха(вся).

Що я й женихався,
Да женихався же, да тільки ой не сміявся же,
Та думав, мо-, думав, моя бу(де).

Думав, моя й буде жи,
Да чи Бог не судив, да чим сам ой да й не схотів,
Да розрая-, розраяли лю(ди).

Розраяли люде,
Да уже ж мені, же да парню же ох і молодому жи,
Да пароньки, пароньки не бу(де).

Годі тобі, та й зозуленько, ой годі ж кувати,
Да прийди, сядеш коло мене – шось маю ж сказа(ти). (двічі)

Ой чи будеш, та й дівчинонько, за мною ж журиться,
А як я ж сяду та й поїду в чужий край жени(ться)? (двічі)

Ой не буду, та й козаченьку, їй-Богу ж, не буду,
Ой ти за гору, я за другу, про тебе й забуд(у). (двічі)

Як виїхав та й козаченько за нові ж ворота,
А й а дівчину не бере ні сон, та й ні робот(а). (двічі)

(Як виїхав та й козаченько за жовтії піски,
Ой оглянеться назад себе, біжить посол пішки.

"Ой вернися, та й козаченько, матуся вмирає!",
"Ой не вернуся, бо спізнюся, нехай Бог приймає!"

"Ой вернися, та й козаченько, дівчина вмирає!"
"Ой треба швидше коня гнати, щоб живу й застати!")

Меланка ходила,
Василька просила,
Васильку, мій батьку,
Пусти мене в хатку,
Я жита не жала,
Чесний хрест держала,
Свічку Богу ставте,
А нам дохід дайте!

Вечір добрий!

Ой дивнеє нарождення,
Дивна новина,
Шо породила Діва Марія
Божого сина,
Шо породила Діва Марія
Божого сина.

Ой породила та й положила,
В яслах на стайні,
Шоб не дізнались ні жидовини
Божої тайни,
Шоб не дізнались ні жидовини
Божої тайни.

Ой а шоб тільки та й три анголи,
З небес летючи,
Темної ночі при ясній зорі
Христа славлючи,
Темної ночі при ясній зорі
Христа славлючи.

Шоб архангела та й Гавриїла
Речі й пойняли,
Шоб по Рожеству та й Христовому,
Сади зацвіли.
Шоб по Рожеству та й Христовому,
Сади зацвіли.

Ой сади цвітуть, ой сади цвітуть,
Ше й різні квіти,
Возрадувався весь мир хрещений,
Ше й малі діти,
Возрадувався весь мир хрещений,
Ше й малі діти.

Ой у городі у Вифлиємі
Це диво стало -
Малеє дитя нарожденнеє
Мир осіяло,
Малеє дитя нарожденнеє
Мир осіяло.

Ой кланяйтеся ой ви, людіє,
Цареві Богу,
Та й прихождайте, поклін воздайте,
Його престолу,
Та й прихождайте, поклін воздайте,
Його престолу.

Вийди, вийди, Іванку,
Заспівай нам веснянку,
Зимували, не співали,
Весни дожидали.

Весно, весно, наша весно,
Да що ж ти нам принесла?
Старим бабам по кийочку,
А дівчатам по віночку.

А матуся вийшла, вийшла,
Та віночка зняла, зняла,
Та віночка зняла, зняла,
Та й нелюбові дала.

Ой, коли б я теє знала,
Я би його розірвала,
Я би його розірвала
Та й нелюбові дала.

А в нашого пана береза стояла,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Тонка та висока на листя широка,
Щедрий вечір, добрий вечір!

А тую березу гляділа Галочка,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Гляділа, гляділа та й пізно заснула,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Налетіли пташки, пташки канарейки,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Кору подзьобали, росу позганяли,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Та як проснулась молода Галочка,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Кору позбирала, росу позганяла,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Та й понесла до золотаренка,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Та ізкуй мені золотий перстньочок,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Золотий перстньочок, золотий віночок,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Золотим перстньочком буду любуваться,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Золотим віночком буду я вінчаться,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Вилітала галка з глибокого балку же,
Та й вилітала друга з зеленого же лу(га).

А сіла-впала галка на високій сосні же,
Та й на високій сосні, на гілці розко(шній).

Ой не хилися, гілко, бо так мені гірко же,
Та й не хилися, сосно, бо так мені же то(шно).

А тошно сиротині на чужій вкраїні же,
Та й на чужому краю, де роду нема(є).

А тіки мене роду — два братіки з роду же,
Та ой ті прибувають в десятому же го(ду).

Ой прибудьте, браття, у неділю вранці же,
Та ой вип'ємо, браття, горілки по ча(рці).

А чогось мені, браття, горілка не п'ється же,
Та коло мого серця як гадина в'є(ться).

Та совила гніздечко, де моє сердечко же,
Та й совила другоє, де сердечко же мо(є).