Ой там на горі, ой там на крутій

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділа ж пара голубів. (двічі)

Цілувалися, милувалися,
Сивими крильми обнімалися. (двічі)

Де взявся стрілець, голуба убив,
Голуба убив, голубку зловив. (двічі)

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділа пара голубів.

Ой вони сиділи й парувалися,
Сизими крильми й обнімалися.

Та ой десь й узявся й охотник-стрілець,
Охотник-стрілець, добрий молодець.

Та голуба й убив, голубку прибив,
Узяв за крильце та й каже: «Серце».

Узяв за крильце та й каже: «Серце»,
Узяв під полу, приніс додому.

Узяв під полу й приніс додому,
Приніс додому, пустив додолу.

(Приніс додому, пустив додолу,
Насипав пшонця аж по колінця.
Налив водиці аж під крилиці.
Голубка не їсть, голубка не п’є,
На круту гору все плакать іде.
Голубко моя, сизокрилая,
Яка ти вдалась клопотливая.
Та єсть у мене сім пар голубів,
Літай, вибирай, може, там і твій.
Ой, я ж літала, я й вибирала,
А такого не найшла, як я втеряла.
Не так і роток, не так і носок,
Не так і гуде, як до мене йде.
Не так і гуде, не так воркоче,
Як їсти хоче.)

Та ой там(и) на горі, та ой там(и) на крутой,
Та ой там(и) сиділо пара голубів.

Та й вони сиділи парувалися, ой,
Ой сизими крильми й обнімалися.

Та де не узявся охотник-стрілець,
Та й голуба й убив, голубку й узяв.

Та й приніс додому та й пустив додолу, ой,
Ой насипав пшенця й аж по колінця.

Та й голубка не їсть, голуб(и)ка й не п'є
Та й усе (на гору) плакати іде.

"Голубонько, їж, голубонько, пий,
Лети вибирай, де найкращий твій".

"Та я вже й літала, та я й вибирала,
Не знайшла того, шо потіряла".

Та ой там на горі, та в шовковій траві,
Ех, та ой там сиділо пара голубів.

Та вони сиділи та парувалися,
О, та сизими ж криллями й обнімалися.

Та сизими криллями та й обнімалися,
Та своїми губами цилувалися.

Та де не узявся та Ванюша-стрілець,
Та розбив, розігнав та й розпарував.

Та голуба й убив, та голубку вловив,
Ой, приніс додому, пустив додолу.

Та приніс додому та пустив додолу,
Та насипав пшениці, налив він водиці. (двічі)

Та голубка гуде та їстоньки ж не йде,
Та під білу кроватьку всьо плакать іде.

«Та голубка моя, та сизокрилая,
Ой чого ж ти така й клопотливая?»

«Та ой як же міні та й не гуркотать,
Як було нас пара, й осталась одна». (двічі)

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділо й пару голубів. (двічі)

Вони сиділи, парувалися,
Сизими крильми обнімалися. (двічі)

Ой де ж узявся Ванюша-стрілець,
Розбив, розлучив пару голубів. (двічі)

Не здихай, мила, так тяжко,
Не здихай так тяжело,
А вой да хіба же тобі дру…, ой дружка жалко,
Забувай тепер його.

Забувай тепер його.
Та вой да хіба же тоді же я, ой я й забуду,
Як закроються ой глаза.

Як закроються глаза.
Та вой да серце же кров'ю же о…, ой оболльоться,
Грудь сов'яне же я..., ой як трава.

Грудь сов'яне, як трава.
Та вой да грудь сов'яне і ой засохне,
Нікогда не ро…, ой розцвітьот.

Нікогда не розцвітьот.
Та вой да по кладбищу я ходила,
Не боялась нічого.

Не боялась нічого.
Та вой да чого ж мені ой здєсь бояться,
Здєсь ночниї сторожа.

Здєсь ночниї сторожа.
Та вой да чого ж мені здєсь бояться,
Здєсь мой миленький лежить.

Ой під тим дубом, під дубиною,
Там сидів голуб з голубино(ю). (двічі)

Вони сиділи, парувалися,
Правим крилечком обнімали(ся). (двічі)

Ой десь не взявся охотник з поля,
Убив голуба, голубка вдо(ва). (двічі)

Узяв голубку під праву полу,
Приніс додому, пустив додо(лу). (двічі)

Дав їй їсти ярой пшениці,
Ярой пшениці, стакан води(ці). (двічі)

Не буду їсти, не буду пити,
Нема голуба, ні з ким дружи(ти). (двічі)

Сидів голуб на берьозі,
А мой милой на конє,
Ой помер, помер мой мильонок,
В чужой, дальньой сторонє.

В чужой дальньой сторонє, ох,
Не журися же, моя мила,
Не здихай так тяжело.

Не здихай так тяжело,
Ох і як же тобі дружка й жалко,
Забувай січас його.

Забувай січас його,
Ох і я дружка не забуду,
Пока скроються мої глаза.

Пока скроються ж мої глаза,
Ох і серце кров'ю же оболлється,
Грудь сов'яне ж як трава.

Грудь сов'яне й як трава,
Грудь сов'яне ж, ще й посохне,
Не розцвєтєт нєкогда.

Не розцвєтєт нєкогда,
Ох і я по кладвищі гуляла,
Не боялася ж нічєго.

Не боялася нічєго,
Ох і а чого мнє здєсь бояться,
Здєсь мой милой схороньон.

Здєсь мой милой схороньон,
Ох і на йом памятнік тяжолой,
В дев’яносто ж сємь пудов.
(Ще й облито серебром.)

В дев’яносто ж сємь пудов,
…