Ой люлі, ой люлі, синочок

Ой поза лєсом,
Поза лєсом, лєсом тьомненьким,
Поза садіком зельоненьким.

Ой там лежала,
Там лежала шлях-дороженька,
Широкая, приубитая.

Ой широкая,
Широкая, приубитая,
Ще й сльозами приулитая.

Ой ще й сльозами,
Ще й сльозами приулитая,
Туда ніхто нє проєхал, нє прошол.

Ой туда ніхто,
Туда ніхто нє проєхал, нє прошол,
Только прошол та й наборік нєбольшой.

Ой тільки пройшол,
Тольки пройшол та й наборік нєбольшой,
За набором охвицерик молодой.

Ой за набором,
За набором охвицерик молодой,
На конику вихиляється.

Ой на конику,
На конику вихиляється,
В лист бомаги видивляється.

Ой шо в бомазі,
Шо в бомазі та й написано,
Написано, намальовано.

Ой написано,
Написано, намальовано,
На трьох братів розположено.

Ой на трьох братів,
На трьох братів розположено,
Которому та й на службу іти.

Ой которому,
Которому та й на службу іти,
Чи старшому, чи підстаршому.

Ой чи старшому,
Чи старшому, чи підстаршому,
Чи Ванюші самоменьшому.

(Ой у старшого та й дітей череда,
В підстаршого та й жена молода,
А в Ванюші только мамінька родна.)

Ой у ранці новобранці
Виходили за село. (двічі)

Й а за ними, молодими,
Й одна дівчина ішла. (двічі)

Вона плакала-ридала,
На шлях битий поглядала. (двічі)

Шляхом битим козаки йдуть,
З-під милого коня ведуть. (двічі)

Ой ти, коню сивогривій,
Де ж мій милий чорнобривий? (двічі)