Чук-чук-чук-чук

Ой чук, чука́ники,
Пошив папка жупаника.
І пошив, і надів,
І Альонушку поглядів.

Злетів півень на повітку,
І повітку звалив,
І три бабки прибив,
І коника тупака,
І волика третяка.
Сідай, бабо, на барана,
Та поїдемо до пана.
А в нашого пана,
Вербової коліса.
Та поїдем за ліса,
Надеремо лик, лик,
Стоїть баба–бик, бик.
Батько метільник,
Син веретільник,
Дочка пряха,
Мати ткаха,
А Микитко – дивлюся,
Чи не вийде Маруся.
Ой Марусю, Марусю,
Покадич мою душу,
Посажай калачі,
На холодній пічі,
А я вберусь уночі,
Покраду калачі.
Через пічку тікав,
Каптанину порвав,
Каптанина по коліна,
Ше й іззаді пригоріла,
А я сів, полатав,
Ше й Марусю згадав!

– Мишка, мишка, подряпушка, де бувала?
– В Бога, в Бога!
– Шо робила?
– Кросно ткала!
– Шо заткала?
– Кусок сала!
– Де поклала?
– На мисничку!
– Куди впало?
– В помийничку!
– А хто з’їв?
– Свинка ззіла!
– Піди, свинко, до ковіньки! Як ковіньки?
Дитинка, звуть Горпинка.