Закувала зозуленька на стодолі на розі

Закувала зозуленька на стодолі на розі,
Заплакала дівчинонька в батька на порозі. (двічі)

Іду яром до криниці, коромисло гнеться,
Чом до мене, моя мамо, ніхто й не пришлеться? (двічі)

ー Багач, доню, не захоче, а бідний не сміє,
Нехай твоя руса коса зіллям зеленіє. (двічі)

Закувала зозуленька на стодолі на розі,
Заплакала дівчинонька в батька на порозі. (двічі)

(Із)-за гори вітер повіває,
Мати дочку про життя питає.

Мати дочку про життя питає,
Спитай, мати, сірого й утяти.

Спитай, мати, сірого й утяти,
Сіре й утя на морі ночує.

Сіре й утя на морі ночує,
Воно ж моє все горечко чує.

Воно ж моє все горечко чує,
Перве горе – дитина малая.

Перве горе – дитина малая,
Друге горе – свикруха лихая.

Друге горе – свикруха лихая,
Третє горе – чоловік ревнивий.

Третє горе – мій милий ревнивий,
Сам поїхав у поле й орати.

Сам поїхав й у поле й орати,
Мене бере волів поганяти.

(Ой) ви воли, воли половиї,
Ой верніться, літа молодиє.

Та й нема гірш нікому, та як тій…, як тій сиротині,
Та й ніхто ж не пригорне та й при ли..., при лихій годи(ні).

Та й не пригорне батько, та й не при..., не пригорне мати,
Та тільки (хіба) той пригорне, та й що й ду..., що й думає бра(ти).

Та й налетіли гуси та й з дале..., з далекого краю,
Та й зболотили воду та й на ти…, на тихім Дуна(ї).

Та бодай же ви, гуси, та й з пір’я…, з пір’ячком пропали,
Та як ви нашу любов та й за хма…, за хмари загна(ли). (двічі)