Digital archive of folklore

Шо в тому домочку, так як у віночку,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я.

Сів Сус Христос та й вечеряти,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я.

Що він вечеря щуку-рибу,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я.

Щуку-рибу та ще й осетрину,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я.

К йому прийшла та Божая мати,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я.

Та й забрала та райськії ключі,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я.

Та й повипускала всі праведні душі,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я.

Ви дружечки, ви паняночки,
Ви дружечки, ви паняночки,
Становіться та на лавочки,
Давайте дорогу князеві молодому.

Та засвіти, мати, свічку,
Постав на столі,
А я буду дивитися,
Чі пара мені?

Вишли, мати, дочку,
Ушли мати дочку,
Пришити квіточку,
Пришити квіточку,
Зятеві-сокілочку.

Старша дружка коса,
Старша дружка коса,
Наїлася проса,
Сюди-туди повертається,
З неї просо висипається. У!

Світилка маленька,
Світилка маленька,
Як жаба рябенька,
По столу скакає,
Весь поїзд лякає.

Щедрик, щедрик, щедрівонька,
Прилетіла ластівонька,
Стала вона щебетати,
Господаря викликати,
Вийди, вийди, господарю,
Подивися, на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились,
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей,
Як не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.

Здрастуйте! З празником!

Од Києва до Лубен,
Насіяла конопель,
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

Од Ніжина до Прилуки,
Та побила закаблуки
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

Од Полтави до Хорола,
Черевички попорола
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

А мій батько чоботар,
Черевички полатав,
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

Запряжу я козу в віз,
Та й поїду по рогіз,
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

Запряжу я півня в сани,
Та й поїду до Оксани,
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

Запряжу я барана,
Куди люди, туди й я,
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

Та й стояла вишенька під дворцем,
Та й зрубали вишеньку топорцем,
Годі тобі, вишенько, стояти,
Годі тобі, Марусино, гуляти.

Ай ну, коте, котино,
Засни, мала дитино,
Засни, засни, задрімай,
Та нічого не думай.

Ай ну, люлі, люлі,
Налетіли гулі,
Налетіли гулі,
Та й сіли на люлі.
Стали думать та гадать,
Чим дитину дарувать.

Ай ну, люлі, люлі,
Шовковії вервечки,
Золотії бильця,
Колишу чорнобривця.

Ай ну, люлі, люлі,
Налетіли гулі,
Сіли на воротях,
В червоних чоботях.
Стали вони воркотати,
Та нічого було дати.

А ну, коте, котино,
Засни, мала дитино.

Ай ну, коте, гулі,
Спить дитина, не буди…

Дитяточко маленьке,
Воно спатки раденьке.

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Стала плакать і кричать,
Та нікому витягать.

Пішов котик рятувати,
З води кицю витягати,
Взяв кицю за вухо,
Та й витягнув де сухо.

Ай ну-ну-ну, коти два,
Та ще й сірі обидва,
По садочку ходять,
Горобчиків ловлять.
Ай ну, коте, не гудіть,
Спить дитина, не будіть.

Ой на горі жито, сидить зайчік,
Він ніжками чеберяє,
Коли б такі ніжки мала,
То я б ними чеберяла,
Як той зайчік, як той зайчік.

Ой на горі гречка, сидить зайчік,
Він ніжками чеберяйчік,
Коли б такі ніжки мала,
То я б ними чеберяла,
Як той зайчік, як той зайчік.

Ой на горі просо, сидить зайчік,
Він ніжками чеберяйчік,
Коли б такі ніжки мала,
То я б ними чеберяла,
Як той зайчік, чеберяйчік, чеберяйчік!

Котику сіренький,
Котику біленький,
Котик волохатий,
Не ходи по хаті.
Не ходи по хаті,
Не буди дитяти.
Дитя буде спати,
Котик воркувати.
Ой ти, коте, воркота,
На дитину – дрімота.
Ай, люлі-люлі.
Котику сіренький,
Котику біленький,
Котик волохатий,
Не ходи по хаті.
Люлі-люлі.

По битой дорогі машина біжить,
А на той машині, подруга сидить.

«Подружка, подружка, не роби цього,
Вже чотирі годи, як люблю його.

За чотирі годи, ще й чотирі дня,
Привикла до його, як мале дитя».

Привикнуть привикла, ласкать нє змогла,
Тепер же ласкає подруга моя.

Закувала зозуленька на стодолі на розі,
Заплакала дівчинонька в батька на порозі.

Не куй, не куй, зозуленько, на стодолі на розі,
Не плач, не плач, дівчинонько, в батька на порозі.

Піду яром до криниці, коромисло гнеться,
«Чом до мене, моя мати, ніхто не пришлеться?»

«Багач, дочко, не захоче, бідний не посміє,
Нехай твоя руса коса зіллям зеленіє».

У містечку Богуславку в Каньовського пана,
Там гуляла Бондарівна, як пишная пава. (двічі)

У містечку Богуславку сидить дівок купка,
Межи ними Бондарівна, як сиза голубка. (двічі)

Прийшов до них пан Каньовський і, шапочку знявши,
Обійняв він Бондарівну та й поцілував. (двічі)

«Ой не годен пан Каньовський мене цілувати,
Тільки годен пан Каньовський мене роззувати». (двічі)

Ой шепнули люди добрі Бондарівні тихо:
«Тікай, тікай, Бондарівно, буде тобі лихо!» (двічі)

Ой тікала бондарівна з високого мосту;
Сама вона хорошая, хорошого зросту. (двічі)

Ой тікала Бондарівна помежи горами,
А за нею два жорніри, з голими шаблями. (двічі)

Ой тікала Бондарівна помежи крамниці,
Прицілився пан Каньовський з срібної рушниці. (двічі)

«Ой чи хочеш, Бондарівно, ізо мною жити,
А чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити?» (двічі)

«Ой волю ж я, пан Каньовський, в сирій землі гнити,
Ніж з тобою поневолі на цім світі жити». (двічі)

Ой як тільки Бондарівна теє ісказала,
Ой вистрелив пан Каньовський – Бондарівна впала. (двічі)

«Ой ідіте до Бондаря, дайте батьку знати,
Нехай іде свою доньку на смерть виряджати!» (двічі)

«Ой посунув пан Каньовський по столу таляри,
Оце ж тобі, старий Бондар, за личко рум’яне. (двічі)

«Ой, на ж тобі, старий Бондар, таляриків бочку,
Оце ж тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!» (двічі)

Ударився старий Бондар об стіл головою:
«Бондарівна, моя доню, пропав я з тобою!» (двічі)

Ой поклали Бондарівну на тесову лаву,
Поки звелів пан Каньовський викопати ямку. (двічі)

Лежить, лежить Бондарівна сутки ще й годину,
Поки звелів пан Каньовський зробить домовину. (двічі)

Ударили в усі дзвони, музики заграли,
А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали!

Ой, гиля-гиля, й гусонький й на став,
«Добрий вечір, дівчино, бо я ще, бо я ще й не спав. (двічі)

Ой не спав, не спав, не буду й спати,
Ой дай мені, дівчино, й повече… повечеряти». (двічі)

«В мене вечеря й рибка печена,
Задля тебе, серденько, й пригото… й приготовила». (двічі)

«Рибку поїмо й пивком зап’ємо,
Із тобою серденько й погово… й поговоримо». (двічі)

Та сію редьку чепурненьку, сію, висіваю,
Та рости, редька, чепурненька й на зиму сховаю.

Та росла редька чепурненька та й пішла у стовпці,
Та як була я молоденька любили всі хлопці.

Та як була я молоденька, горенька й не знала,
Та якась мене чужа жінка невісткою звала.

Та вона звала, називала, в коморю ідучі,
Та вона ж мені віддавала від коморі ключі.

«Та не давай мені ключі, бо я їх загублю,
Та не зви ж мене невісткою, бо сина не люблю». (двічі)