Хмарка наступає

«Маруся, Маруся, скучно за тобою,
Не один я вечір простояв з тобою. (двічі)

Не один я вечір, не одну неділю,
На тебе, Марусю, маю всю надію». (двічі)

По садочку ходжу, коня в руках водю,
Через рідню матір нежонатий ходю. (двічі)

Через рідню матір, через рідні сестри,
Не можу Марусю до себе привести. (двічі)

Ой прийшла Маруся, стала у куточку,
«Прийми, чужа мати, за рідную дочку». (двічі)

«А я дочок маю, чужих не приймаю,
А я сина маю, за тебе не дам я». (двічі)

Ой вербо, вербо, де ж ти зросла,
Що твоє листячко й вода знесла?

Ой знесла, знесла, тиха й вода,
А я молода, як ягода.

А я молода, як ягода,
Не піду замуж не рік, не два.

А піду замуж аж п’ятого,
За п’яниченьку, проклятого.

А кажуть люди, що він не п’є,
Він щовечора із корчми йде.

Чом ти не прийшов, як місяць зійшов, як я тебе ждала,
Чи коня не мав, чи стежки не знав, мати не пускала? (двічі)

Ой коня я мав, і стежку я знав, і мати пускала,
Найменша сестра, бодай не зросла, сідельце сховала. (двічі)

А менша сестра, сідельце знайшла, коника всідлала,
«Поїдь, братіку, до дівчиноньки, вона ж тебе ждала». (двічі)

Тече річенька й невеличенька, схочу й перескочу,
«Ой віддай мене, моя матінко, за кого я схочу». (двічі)

Як віддавала й наказувала в гостях не бувати,
«Ой ти прийдеш, моя донечко, то й вижену з хати». (двічі)

Терпіла я год, терпіла я два, на третій не стерпіла,
Перекинулась в сиву зозулю, знялась, полетіла. (двічі)

Полем летіла, поле росила дрібними сльозами,
Лісом летіла, гілля ламала білими руками. (двічі)

Як прилетіла до матінки в сад, та й стала кувати,
А мати в кімнаті платок вишивала та й стала плакати. (двічі)

«Ой мамо моя, ще й ріднесенька, порадь що робити?
Зозуля кує, спати не дає, хочу її вбити». (двічі)

«Ой ти, сину мій, ще й ріднесенький, не бий зозулинку,
Бо тій зозульці, як нашій дочці, на чужій сторонці». (двічі)