Digital archive of folklore

Та й по горі барвіночок слався,
А вдовин син розпивсь, розгуля(вся).

А вдовин син розпивсь, розгулявся,
Втоптав, зламав червону кали(ну).

Втоптав, зламав червону калину,
Ізвів з ума дівку й Маруси(ну).

Ізвів з ума дівку Марусину,
Марусина по бережку же хо(де).

Марусина по бережку ходе,
А за нею вітер хвилю же но(се).

А за нею вітер хвилю носе,
Марусина на хвилю ступи(ла).

Марусина на хвилю ступила,
Мати синка насильно жени(ла).

Мати синка насильно женила,
На другий день невістку судила.

На другий день невістку судила,
Сонливая, дрімлива неві(стка).

Сонливая, дрімлива невістка,
А ше й к тому не вміє роби(ти).

А ше к тому не вміє робити,
Ше й до мого сина говори(ти).

Вітер з поля, хвиля з моря,
Вой да довела же любов до горя. (двічі)

Світ головонька кружиться,
Вой да й на плєчах орьол садітця. (двічі)

Ой ти, орел сизокрилой,
Ой да скажи правдоньку, де мой милой? (двічі)

Що мой милой на роботі,
Ой да у літєйному й заводі. (двічі)

Шо він робе, виробляє?
Вой да мідні трубоньки виливає. (двічі)

Пішла слава по заводу,
Вой да пішла славонька по народу. (двічі)

А я славоньки не боюся,
Вой да й на тій дівчині оженюся. (двічі)

Летів орел через сад зелений, та й став калину клювать,

Любив козак молоду дівчину, та й став її покидать.

Вона його сволоч отруїла, та й стала його питать. (двічі)

«Скажи, милий, скажи, розлюбимий, ой чого ж ти заболів?» (двічі)

«Сам не знаю, за ким я страдаю, мабуть, прийдеться вмирать. (двічі)

Похоронят мене на могилі, де сходяться три шляха. (двічі)

Один в Київ, другий у Полтаву, третій в самую Москву». (двічі)