Головна
Ой верба й верба, де ж ти зросла

Ой верба й верба, де ж ти зросла

Назва	Ой верба й верба, де ж ти зросла
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Нещаслива доля, Пияцтво, гуляння
Дата запису	3 серп. 1996 р.
Місце запису	с. Гетьманівка, Шевченківський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Прокопова Надія Антонівна (1929)
Збирачi	Наталія Олійник
Транскрипція	Катерина Курдіновська

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 2Подобається Поділитися

Ой верба й верба, де ж ти зросла,
Шо й твоє листячко та й вода знесла. (двічі)

Знесла й вода, знесла й тиха,
А я молодая ой, як ягода. (двічі)

Не піду заміж не рік, не два,
А піду заміж я ой аж п’ятого. (двічі)

Аж п’ятого, десятого,
За того п'яницю ой проклятого. (двічі)

Кажуть люди, шо він не п’є,
А він щодень, щоніч із шинка іде. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 03:19 100	Ой верба, верба й кудрявая	Пісні з особистого та родинного життя	с. Клюшниківка, Миргородський район	03:19	Ой верба, верба й кудрявая, Хто же тобі, верба, ой кудрі завив? Завила мені ой густа лоза, Мені з миленьким ой не злагода. Ой пропив коня та й вороного, Та вертається ой по другого. А я ж, молода, й протів його, Несу таляра ой золотого. Несу таляра ой золотого, Викупить коня ой вороного. Ой не раз, не два та викупала, Крізь віконечко ой утікала. Крізь віконечко ой утікала, В вишневім саду ой ночувала. В вишневім саду ночувала, Різних пташечок ой вислухала. Що соловейко все тьох та й тьох. Котяться сльози ой як той горох. А зозулина ой куку, куку, За що я терплю ой таку муку?
0:00 04:43 100	Ой як жила я сім год удовою	Пісні з особистого та родинного життя	с. Клюшниківка, Миргородський район	04:43	Ой я жила я сім год удовою Та й не чула землі під собо(ю). Превраїли превражії люди: «Вийди заміж - добре тобі буд(е)». А я людську воленьку ввольнила, Вийшла заміж, головку втопи(ла). Утопила головоньку в глибоку криницю, Вийшла заміж за гірку п’яни(цю). Та й не знала як з миленьким жити, Пішла ж його раненько буди(ти). Та й забула людей розпитати, Як милого на йменнячко зва(ти). «Уставай же, милий, моє милування, Ой уже ж тобі готове вмива(ння). Та й уже ж тобі водиця в кубочку, Шитий рушник висить на кіло(чку). Та й уже тобі варенички в маслі І на столі горілочка в пля(шці)». Як став милий з постелі вставати, Стала мила в вікно виліта(ти). «Ой як же ти, мила, та й норови знала, Шо й од мене в вікно й виліта(ла)». «Ой я ж, милий, твоїх норовів не знала, Мені твоя матінка сказа(ла). Шо я твоїй ненці головоньку й ськала, А вона мені всю правду сказа(ла): «Шо й у мене син – червона калина, Будеш, доню, синя як ожи(на)».
0:00 03:10 100	Ой у полі висока могила	Пісні з особистого та родинного життя	с. Крячківка, Пирятинський район	03:10	Ой у полі висока могила, (двічі) На могилі червона кали(на). На калині чорний ворон кряче, (двічі) На чужині сиротина пла(че). Ой казали сиротині люде: (двічі) – Вийди заміж - краще тобі бу(де). А я ж людську воленьку ввольнила. (двічі) Вийшла заміж - голівку втопи(ла). Утопила в глибоку криницю, (двічі) Вийшла заміж за гірку п’яни(цю). (Ой гуль-гулі, голубоньки, з хати, Не збудіте милого з кроваті. Сама знаю, коли ізбудити, Ой як начне сонечко сходити. Затулили напільні оконця, Щоб не текло на козака сонце. Ой став милий з кроваті вставати, Стали подушки по хаті літати. Стали подушки по хаті літати, Стала мила у окно тікати. – Ой чом, мила, у окно тікаєш, Хіба ж ти, мила, шуточок не знаєш? – Ой якби я за шутки приймала, То я б досі в могилі лежала.)