Головна
Ой як жила я сім год удовою

Ой як жила я сім год удовою

Назва	Ой як жила я сім год удовою
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Нещаслива доля, Пияцтво, гуляння, Родинне життя
Дата запису	17 бер. 1991 р.
Місце запису	с. Клюшниківка, Миргородський район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина
Виконавці	Петренко Ганна Андріївна (1915), Гончаренко Килина Михайлівна (1910)
Збирачi	Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський
Транскрипція	Катерина Курдіновська

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 3Подобається Поділитися

Ой я жила я сім год удовою
Та й не чула землі під собо(ю).

Превраїли превражії люди:
«Вийди заміж - добре тобі буд(е)».

А я людську воленьку ввольнила,
Вийшла заміж, головку втопи(ла).

Утопила головоньку в глибоку криницю,
Вийшла заміж за гірку п’яни(цю).

Та й не знала як з миленьким жити,
Пішла ж його раненько буди(ти).

Та й забула людей розпитати,
Як милого на йменнячко зва(ти).

«Уставай же, милий, моє милування,
Ой уже ж тобі готове вмива(ння).

Та й уже ж тобі водиця в кубочку,
Шитий рушник висить на кіло(чку).

Та й уже тобі варенички в маслі
І на столі горілочка в пля(шці)».

Як став милий з постелі вставати,
Стала мила в вікно виліта(ти).

«Ой як же ти, мила, та й норови знала,
Шо й од мене в вікно й виліта(ла)».

«Ой я ж, милий, твоїх норовів не знала,
Мені твоя матінка сказа(ла).

Шо я твоїй ненці головоньку й ськала,
А вона мені всю правду сказа(ла):

«Шо й у мене син – червона калина,
Будеш, доню, синя як ожи(на)».

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 03:10 100	Ой у полі висока могила	Пісні з особистого та родинного життя	с. Крячківка, Пирятинський район	03:10	Ой у полі висока могила, (двічі) На могилі червона кали(на). На калині чорний ворон кряче, (двічі) На чужині сиротина пла(че). Ой казали сиротині люде: (двічі) – Вийди заміж - краще тобі бу(де). А я ж людську воленьку ввольнила. (двічі) Вийшла заміж - голівку втопи(ла). Утопила в глибоку криницю, (двічі) Вийшла заміж за гірку п’яни(цю). (Ой гуль-гулі, голубоньки, з хати, Не збудіте милого з кроваті. Сама знаю, коли ізбудити, Ой як начне сонечко сходити. Затулили напільні оконця, Щоб не текло на козака сонце. Ой став милий з кроваті вставати, Стали подушки по хаті літати. Стали подушки по хаті літати, Стала мила у окно тікати. – Ой чом, мила, у окно тікаєш, Хіба ж ти, мила, шуточок не знаєш? – Ой якби я за шутки приймала, То я б досі в могилі лежала.)
0:00 08:44 100	Жила вдова на роздолі	Балада	с. Клюшниківка, Миргородський район	08:44	Жила вдова на роздолі, (двічі) Та не мала же щастя та й до(лі). Тіки мала одну дочку, (двічі) Та й купала же й у медо(чку). Та й купала, поливала, (двічі) Щастя й долі же не вгада(ла). Щастя-долі не вгадала, (двічі) За п'яницю же заміж да(ла). Шо п'яниця п'є-гуляє, (двічі) Йде до дому, жінку ла(є): «Іди, жінко, хоч топися, (двічі) Бо ти мені же не годи(шся)!». Пішла жінка до Дунаю, (двічі) Із Дунаєм розмовля(є): «Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі) Прийми мене же, хазяє(чку)!» На камені ноги мила, (двічі) А з каменя же хвиля зби(ла). А з каменя хвиля збила, (двічі) Щука-риба ухопи(ла). «Ой ви, щуки, їжте руки, (двічі) А ви, раки, розтерза(йте). А ви, раки, розтерзайте, (двічі) А личенько не займа(йте). Нехай личко умиється, (двічі) Прийде милий подиви(ться)». Прийшов милий до Дунаю, (двічі) Із Дунаєм розмовля(є): «Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі) Верни мою же хазяє(чку). Бо четверо діток маю, (двічі) Ще й до печі же припада(ю). А п'ятоє в повиточку, (двічі) Заклопоче голово(чку)». Нехай плаче, розпов'ється, (двічі) Бо вже неньки не дожде(ться).
0:00 06:17 100	Ой мати ж ти, мати	Балада	с. Клюшниківка, Миргородський район	06:17	Ой мати ж ти, мати, мати Василина, Ой нашо ж ти рано сина оженила. (двічі) Ой нашо ж ти рано сина оженила, Ой на третій день невістку судила. (двічі) Ой на третій день невістку судила, Молодого сина в похід нарядила. (двічі) Молодого сина в похід нарядила, Нелюбу невістку стадо коней пасти. (двічі) А невісточка ж пасе, пасе, завертає, Та все теє стадо слізьми обливає. (двічі) «Стадо ж моє стадо, стадо воронноє, Життя моє горке та ще й молодоє. (двічі) Ой пасіться ж, коні, коні вороннії, Ой пройшли мої літа молодії. (двічі) Ой їжте, коні, зеленую травку, Ой пийте, коні, холодную воду. (двічі) Ой пийте, коні, холодную воду, Ой поки прийде мій милий з походу". (двічі) А мій милий не довго барився, На восьмий годочок назад воротився. (двічі) На восьмий годочок назад воротився Та й за свою милу зразу ухватився. (двічі) «Годі ж тобі, мила, стадо коней пасти, Та й ходім же, мила, до матері в гості». (двічі) Що син до матері із гостинцями, А мати до сина та із радощами. (двічі) Сина ж посадила за тесовий стіл, Нелюбо невістко, у порогах постій. (двічі) Що синові налила та й зеленого вина, Нелюбій невістці чемериці дала. (двічі) А милий з милою вірненько любились, Вони тим же ядом та й переділились. (двічі) «Давай, мила, вип'ємо та й по чарочці, Шоб нас поховали та й у парочці. (двічі) Давай, мила, вип'ємо та й по рюмочці, Шоб нас поховали в одній труночці». (двічі) Що син умер у суботоньку, Нелюба невістка у неділеньку. (двічі) Сина ж поховали та й під церквою, Нелюбу невістку під оградою. (двічі) На синові посадили червону калину, Нелюбій невістці суху тополину. (двічі) А вєточка за вєточку зачіпається, А мати за дітьми побивається: (двічі) «Ой як би ж я знала та й не чарувала б, Із своїми дітками віку б доживала». (двічі)