Ой як жила я сім год удовою
До пошуку| Назва | Ой як жила я сім год удовою |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
| Мотив | Нещаслива доля, Пияцтво, гуляння, Родинне життя |
| Дата запису | 17 бер. 1991 р. |
| Місце запису | с. Клюшниківка, Миргородський район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина |
| Виконавці | Петренко Ганна Андріївна (1915), Гончаренко Килина Михайлівна (1910) |
| Збирачi | Г. В. Лук'янець, Д. О. Лебединський |
| Транскрипція | К. О. Курдіновська |
| Аудіо файл |
Ой я жила я сім год удовою
Та й не чула землі під собо(ю).
Превраїли превражії люди:
«Вийди заміж - добре тобі буд(е)».
А я людську воленьку ввольнила,
Вийшла заміж, головку втопи(ла).
Утопила головоньку в глибоку криницю,
Вийшла заміж за гірку п’яни(цю).
Та й не знала як з миленьким жити,
Пішла ж його раненько буди(ти).
Та й забула людей розпитати,
Як милого на йменнячко зва(ти).
«Уставай же, милий, моє милування,
Ой уже ж тобі готове вмива(ння).
Та й уже ж тобі водиця в кубочку,
Шитий рушник висить на кіло(чку).
Та й уже тобі варенички в маслі
І на столі горілочка в пля(шці)».
Як став милий з постелі вставати,
Стала мила в вікно виліта(ти).
«Ой як же ти, мила, та й норови знала,
Шо й од мене в вікно й виліта(ла)».
«Ой я ж, милий, твоїх норовів не знала,
Мені твоя матінка сказа(ла).
Шо я твоїй ненці головоньку й ськала,
А вона мені всю правду сказа(ла):
«Шо й у мене син – червона калина,
Будеш, доню, синя як ожи(на)».