Ой зіма, зіма, ти холодная
Назва | Ой зіма, зіма, ти холодная |
---|---|
Жанр | Козацька |
Мотив | Вбивство, Родинне життя, Смерть |
Дата запису | 1 лип. 1990 р. |
Місце запису | с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачанський район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина |
Виконавці | Олефіренко Ганна Григорівна (1911), Онищенко Василина Пантелеймонівна (1914), Фесенко Анастасія Іванівна (1924), Лейко Мотря Мусіївна (1918) |
Збирачi | Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський |
Транскрипція | Галина Лук'янець |
Слухати аудіо
Ой зіма, зіма, ти холодная,
Та й не зморозь мєня, та й ще й мого коня.
З походу йдучи, коня ведучи,
Ой, та й коня ведучи, ой зброю несучи.
Зброя ти моя, зброя ясная,
Ой, та й доля ти моя, ой рознещасная.
Як жена мужа зненавиділа,
Ой, та й повела й у сад, та й зарізала.
Не зарізала, та й замучила,
Ой, та й протів серденька та й не влучила.
(Прийшла додому, сіла за столом,
Пише пером, каже словом.
Горе, Боже, з таким мужем жить,
А ще гірше, як такого нєт.
Ой піду я в сад, та й візьму назад,
Уставай, милой, та й ходім домой.
Бо уже ж ти в саду та й належався,
Різних пташечок та й наслухавася.
Красних яблучок та й накушався.)
Можливо, вам також сподобаються:
Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти | |
---|---|---|---|---|---|---|---|
Ой ходив донець | Балада | с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачанський район | 03:07 |
Ой ходив дунець сім год по Дону, Обняла ж ночка возлє лєсочка, Прив'язав коня возлє явора, Ой сам же ліг спать возлє коріння, А ж то ж не змія, а то ж мать моя, (Шо твоя жена у розброд пішла, | |||
Та Марусина по бережку ходить | Балада | с. Клюшниківка, Миргородський район | 03:37 |
Та Марусина по бережку ходить,
А Марусина на хвилю ступила,
А мати сина силой оженила,
"Ой ти, мати, порадниця в хаті,
"Та іди, сину, на ярмарок пішки,
А купи, сину, дротяну нагайку А що з вечера коморя гриміла,
"Ой ти ж, мати, порадниця в хаті,
Ой порадила чим жінку карати,
"А й зорви, сину, в коморі мостовину | |||
Ой мати ж ти, мати | Балада | с. Клюшниківка, Миргородський район | 06:17 |
Ой мати ж ти, мати, мати Василина, Ой нашо ж ти рано сина оженила, Ой на третій день невістку судила, Молодого сина в похід нарядила, А невісточка ж пасе, пасе, завертає, «Стадо ж моє стадо, стадо воронноє, Ой пасіться ж, коні, коні вороннії, Ой їжте, коні, зеленую травку, Ой пийте, коні, холодную воду, А мій милий не довго барився, На восьмий годочок назад воротився «Годі ж тобі, мила, стадо коней пасти, Що син до матері із гостинцями, Сина ж посадила за тесовий стіл, Що синові налила та й зеленого вина, А милий з милою вірненько любились, «Давай, мила, вип'ємо та й по чарочці, Давай, мила, вип'ємо та й по рюмочці, Що син умер у суботоньку, Сина ж поховали та й під церквою, На синові посадили червону калину, А вєточка за вєточку зачіпається, «Ой як би ж я знала та й не чарувала б, |