Головна
Ой ходив донець

Ой ходив донець

Назва	Ой ходив донець
Жанр	Балади
Мотив	Вбивство, Родинне життя, Смерть, Дорога, мандрівка
Дата запису	1 лип. 1990 р.
Місце запису	с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачанський район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина
Виконавці	Олефіренко Ганна Григорівна (1911), Онищенко Василина Пантелеймонівна (1914), Фесенко Анастасія Іванівна (1924), Лейко Мотря Мусіївна (1918)
Збирачi	Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський
Транскрипція	Галина Лук'янець

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 3Подобається Поділитися

Ой ходив дунець сім год по Дону,
А й на восьмом году сам додому йду.

Обняла ж ночка возлє лєсочка,
Та встав прив'язав коня возлє явора.

Прив'язав коня возлє явора,
Ай сам же ліг спать возлє коріння.

Ой сам же ліг спать возлє коріння,
А й приснилась йому лютая змія.

А ж то ж не змія, а то ж мать моя,
А ж то ж мать моя, скушила мєня.

(Шо твоя жена у розброд пішла,
Коні вороні розпродала,
Узди, хомути пороздавала,
Приїхав донець до нових ворітець,
Вийшла к йому жена молода,
Здрастуй не сказав, світ головку зняв,
Прив'язав же коня возлє двора,
А сам пішов по конюшеньці,
Коні вороні по станках стоять,
Узди, хомути по гвіздках висять,
Сизі голуби ізлітаються,
Сини соколи сидять за столами,
Пишуть перами, кажуть словами,
Не єсть ти отець, а єсть ти подлець,
Здрастуй не сказав, матері головку зняв.)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 02:40 100	Затоплю я в новій хаті	Пісні з особистого та родинного життя 1 Балади	с. Польова, Дергачівський район	02:40	Затоплю я нову хату сирими дровами, Тяжко-важко в світі жити поміж ворога(ми). (двічі) А мій мілій чорнобривій до другої ходе, Вона йому направляє: «Заріж свою жі(нку)!» (двічі) Як приходе він додому, став ножі точити, Його жінка, як голубка, до його проси(ти). (двічі) «Ой ти, милій, голуб сивій, підожди годину, Поки візьму погодую малую дити(ну)!» (двічі) «Ой не буду я годити ні одну хвилину, Тоді будеш годувати, як в землі лежа(ти)!» (двічі) А сусіди, добрі люди, дали неньці знати, «Іди, ненько, йди, старенька, дочку й наряжа(ти)!» (двічі) «Ой ти доню, моя доню, шо ж ти наробила? Шо ти своїх малих діток та й посироти(ла)!» (двічі) «Ой не я їх сиротила, сиротили люди, Сиротила та дівчина, шо жонатих лю(бе)!» (двічі) Де ж та нивка колосиста, шо нас прогодує? Де ж той батько, де ж та мати, зодягне, зобу(є)? Де ж той батько, де ж та ненька, зодягне, зобу(є)?
0:00 06:37 100	Ой ходив донець	Балади	с. Клюшниківка, Миргородський район	06:37	Ой ходив донець, та й сім год по Дону, Ой на восьмом году сам додому йду. На восьмом году сам додому йду, Ой не сам же я йду, ше й коня веду. Не сам же я йду, ше й коня веду, А обняла ночка возлє лєсочка. Обняла ночка возлє лєсочка, А прив’язав коня возлє явора. Прив’язав коня возлє явора, А й сам ложився спать возлє коника. Сам ложився спать возлє коника, Ой чи спав, чи не спав та й прокинувся. Чи спав, чи не спав та й прокинувся, А прилізла к єму лютая змія. "Чи ти спиш, донець, а чи так лежиш, А й уставай, донець, я правду скажу. Уставай, донець, я правду скажу, А я правду скажу про твою жену. Шо твоя жена у розброд пішла, А коні вороні порозпродала. Коні вороні порозпродала, А й синів-соколів порозогнала". Пішов же донець по своїм добру, Ой жена молода ворота одчиня. Жена молода ворота одчиня, Ой шапочки не зняв, "здоров" не сказав. Шапочки не зняв, "здоров" не сказав, Ой жені молодій з плєч головку зняв. Пішов же донець по своїм добру, А й коні вороні по станках стоять. Коні вороні по станках стоять, А сини-соколи за столом сидять. Заплакав донець, головку обняв, А й шо лютій змії віроньки дав.
0:00 03:01 100	Ой зіма, зіма, ти холодная	Козацькі	с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачанський район	03:01	Ой зіма, зіма, ти холодная, Та й не зморозь мєня, та й ще й мого коня. З походу йдучи, коня ведучи, Ой, та й коня ведучи, ой зброю несучи. Зброя ти моя, зброя ясная, Ой, та й доля ти моя, ой рознещасная. Як жена мужа зненавиділа, Ой, та й повела й у сад, та й зарізала. Не зарізала, та й замучила, Ой, та й протів серденька та й не влучила. (Прийшла додому, сіла за столом, Пише пером, каже словом. Горе, Боже, з таким мужем жить, А ще гірше, як такого нєт. Ой піду я в сад, та й візьму назад, Уставай, милой, та й ходім домой. Бо уже ж ти в саду та й належався, Різних пташечок та й наслухавася. Красних яблучок та й накушався.)